Козаки ось, москалям — зась: «Мельпомена Таврії» стала голосом нескореного Херсона в 11 країнах

Театральна спільнота 11 країн у межах фестивалю «Мельпомена Таврії-2022» гучно заявила про підтримку України у час повномасштабної війни росії на наших територіях.

Народжена в Херсоні ще 1999 року, локальна імпреза за понад два десятиліття виросла у різновекторну, впізнавану багатоденну подію міжнародного масштабу, едиції якої наповнюються додатково літературою та кіномистецтвом й освітніми програмами.

Традиційне проведення цьогорічної двадцять четвертої «Мельпомени» у південному українському місті на Дніпрі, зрозуміло, після 24 лютого стало проблематичним, а точніше — просто неможливим. Бо російським танкам потрібні прислужники на тимчасово загарбаних українських територіях, а не українська культура.
    

Ініціатора й організатора фестивалю Олександра Книгу — гендиректора Херсонського академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша — російські окупанти намагалися схилити на свій бік.

За впливовим лідером проукраїнських думок, депутатом облради 23 березня вранці приїздили додому в прихерсонські Олешки осіб 40 зі зброєю на трьох бронетранспортерах і цивільних машинах із літерою «Z». Проводили ретельний обшук, забрали комп’ютер, планшети, телефони і гроші всіх членів родини.

Після миттєвого медійного розголосу, після допитів офіцерамии з «СОБР-Крим» (специальный отряд быстрого реагирования), спочатку вдома, а потім у Херсоні — увечері Олександра Книгу все ж відпустили.

Через кілька днів рашисти знову для «бесіди» приїздили в театр. А через 40 днів від початку повномасштабної війни керівникові театру із сім’єю вдалося виїхати з Херсона, де тимчасово господарює росія.

І вже дорогою через Одесу у Львів роїлися думки про проведення з 10 по 19 червня «Мельпомени Таврії» у новому форматі.
    

Цьогоріч театри-учасники фестивалю не привозили свої вистави до Херсона, а показали їх на своїх майданчиках. Загалом долучилося 64 театри у 34 містах! Частина постановок учасників розміщена на офіційному YouTube-каналі.

Український театральний фестиваль цьогоріч охопив Португалію, Чехію, Польщу, Туреччину, Грузію, Німеччину, Румунію, Францію та вперше — Японію і США. Й об’єднав зусилля з французьким FestivalinExtremis.
    

Президент «Мельпомени Таврії» Олександр Книга відкривав тимчасово переміщений фест у Львові, побував у Вінниці, Тернополі та Києві. У столиці на багатолюднну пресконференцію дійшов і міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко.

А вже наступного дня, 18 червня, Олександр Книга повідомив, що позитивно вирішується питання нарахування зарплати працівникам Херсонського академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша за останні два місяці, що є конкретною підтримкою українців, у життя яких вдерлася російська окупація.
    

Показ кожної вистави супроводжували слова «Херсон — це Україна!». На театральних майданчиках глядачі більше дізнавалися про південне місто і понад 100 днів російсько-української повномасштабної війни. Гаслом фестивалю-2022 стали слова «Мельпомена — голос Херсонщини». Збирали кошти працівникам театру.

Частину місць на показах надали переміщеним особам для безоплатного відвідування. Скажімо, на феєрію «Коли цвіте папороть» Євгена Станковича у Львівській національній опері.
    

Кожна показана у межах фестивалю вистава — це окрема високопрофесійна самодостатня театральна подія.

«Другою виставою третього дня «Мельпомени Таврії» для мене стала «Лісова пісня» від Львівського академічного молодіжного театру імені Курбаса, — розповідає Олена Пімєнова. — Виставу грають ще з 2011 року. На думку експертів, вона є однією з найкращих цього десятиліття. І я цю думку поділяю. Класичний твір Лесі Українки представлений у вигляді трьох коляд, які показують три відрізки нашої історії. Перша частина — розквіт українських традицій. Вбрання, обряди, пісні. Друга коляда — на нашу землю приходить радянська влада. Української мови меншає, вишиванки змінюються безформеним сірим одягом, і партія замінює все, що лиш можливо. Третя дія — глибокий «совок».

Комунальні квартири, усі говорять російською, приправляючи відбірною лайкою. На тлі історичних змін і розгортається історія кохання Мавки та Лукаша. Незважаючи на тригодинну тривалість, ти повністю поринаєш у виставу, а іноді і стаєш її учасником. Незабутні відчуття!»
    

Виставу «Хлібне перемир’я» за Сергієм Жаданом у постановці Олександра Ковшуна показували не у рідному Харкові. У межах переміщеної «Мельпомени Таврії» спільно зіграли у Вінниці внутрішньо переміщені актори Харківського театру Шевченка, вінницьких Театру ляльок і Театру Садовського. Режисер-постановник згадує, як минулоріч історію про війну показували у Маріуполі та Сіверськодонецьку…
    

«Нашому Луганському обласному академічному українському музично-драматичному театру, двічі переміщеному, було приємно бачити в глядацькій залі мешканців Сіверськодонецька, Лисичанська, Рубіжного. Ми вкотре підтвердили, що жодна орківська навала не здатна зламати дух українців, нашу віру в Перемогу та зупинити розвиток українського мистецтва», — прокоментував директор-художній керівник театру Сергій Дорофєєв.
    

«На сьомий день ХХIV Міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії» у львівській програмі відбулося дві мистецькі події. У новоствореному театрі «Варта», який об’єднав у Львові під час війни молодих митців з різних міст України, — читка п’єси авторства Артема Вусика «Незламний Херсон», він же — і режисер дійства.

Львівський академічний театр «І люди, і ляльки» презентував також авторську роботу акторки та режисера Надії Крат «Козак Ось та москаль Ась» за казкою Степана Васильченка. Обидві якнайточніше суголосні настроям та тривожним подіям воєнного сьогодення, — ділиться Світлана Максименко.

— Дві актриси на сцені — Надія Крат (уособлення «русского міра» та його ментальності) і Людмила Зборовська (українська Берегиня) — «наживо» та за допомогою своїх чудесних ляльок Москаля Ася та Козака Ося (сценограф Ельвіра Босович) проживають історію одвічного недоброго сусідства, від якого постійно потерпає добродушний Ось (хоч і має пишні вуса та густий козацький оселедець).

Ась — у впізнаваному тільнику, шапці-вушанці та валянках — у блискучій акторській інтерпретації Надії Крат стає яскравим узагальненим психологічним портретом «старшого брата». Того, хто приходить у гостинний дім сусіда з... рушницею, завбачливо повісивши її на вхідних дверях, про всяк випадок.

Або голосно співає під супровід балалайки, а головне — щиро, від душі (так проникливо!) бажає своєму сусіду (Осю)… смерті. Тонкі нюансування ролей, відсутність будь-якого педалювання чи шаржу, півтони та глибинні підтексти роблять акторські роботи Надії Крат та Людмили Зборовської високим зразком сценічної культури. Браво!».
    

У межах «Мельпомени Таврії» у зраненій російськими військами, але звільненій ЗСУ Бородянці поблизу Києва відбулися кінопокази: документального фільму «Життя після 16:30» про народного героя України Олександра Терещенка та військової драми «Позивний Бандерас».

«Останні п’ять років ми активно і багато їздили із Сергієм Дзюбою й Артемієм Кірсановим нашою країною з презентаціями книг і фільмів, брали участь в кіно/театральних фестивалях. Але жодного разу не були в Бородянці, в місті, де була школа мистецтв, був Будинок ЮНЕСКО. Завдяки ЗСУ є Будинок культури, хоча дуже постраждав. Дуже прикро писати слово «була» і «був», але це ще один доказ того, що ворог намагається вбити все, що пов’язано з українською культурою», — коментує Валерія Борщевська.

— Ми висловлюємо велику підтримку українському Херсону. Гроші від проданих книг Олександра Терещенка ми перерахували режисерові Сергію Павлюку на потреби біженців Херсона».
    

Меседж, який звучав постійно всі дні театрального фестивалю: «До зустрічі на ХХV «Мельпомені Таврії» в українському Херсоні». Заявки на участь уже почали надходити, каже Олександр Книга.