У Національному музеї історії України відкрилася нова виставка «Навала. Київський постріл»

Уперше після початку широкомасштабного російського вторгнення в Національному музеї історії України в День Києва відкрилася нова виставка «Навала. Київський постріл».

У просторі першого поверху лаконічно й акцентовано показано, як російським окупантам довелося забиратися геть через український опір.

Командир 72-ї бригади імені Чорних Запорожців полковник Олександр Вдовиченко так описав початок оборони столиці: «24, 25, 26 лютого в Києві відчувався присмак хаосу, страху, ніхто не знав, що буде далі. Потім усе це переросло в нелюдський опір. Усе, що є краще в Україні, стало на оборону нашої столиці. Кращі з кращих. І Збройні сили, і підрозділи територіальної оборони, і Нацгвардія, і просто самооборона кожного міста, яка встигла організуватися, — усі робили свій внесок у перемогу. Як і цивільні люди, які давали інформацію про переміщення колон техніки. Ми всі були разом, усі трималися, як один кулак. Тому й вистояли».

На початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну окупанти одночасно наступали на дев’яти оперативних напрямках. Кінцевою метою одного з них було захоплення Києва.

24 лютого ворог почав рух із території Білорусі та пересувався єдиною колоною до селища Іванків, звідки продовжував наступ по кількох напрямках, нагадує Антон Богдалов, завідувач відділу історії незалежної України музею.

Українські захисники тримали оборону, намагалися перекрити підступи до столиці та уповільнити ворога, а потім здобули перемогу в битві за Київ. На виставці зібрали речі, які ілюструють ті події.

Скажімо, вже у квітні колекцію Національного музею історії України було поповнено розстріляним дорожнім знаком на жовтому тлі, встановленим на в’їзді на дамбу з боку села Козаровичі «Проїзд через захисну дамбу та насосну станцію закрито!»

Українські захисники вирішили підірвати деякі інженерні споруди, що унеможливило рух окупантів на певних ділянках на Київ. 25 лютого підірвали дамбу між річкою Ірпінь і Київським водосховищем біля тих самих Козаровичів.

Унаслідок часткової руйнації вода з водосховища почала повертатися до русла річки та затопила прилеглу місцевість, зокрема село Демидів. Підірвана дамба завадила російській техніці розгорнути наступ на Київ із північного напрямку.

На виставці є сухпайки рашистів; атлас автомобільних доріг... СРСР станом на 1974 рік, яким користувалися російські окупанти, оскільки російська глобальна навігаційна супутникова система ГЛОНАСС не працювала в перші дні окупації; речі зі штабу армії рф, організованому на заводі в Димері: цигарки «Прима Дона» і «Максим», пропагандистська газета «Красная звєзда», награбовані пляшки зі спиртним «Хортиця» та «Тиса»...

У Димері разом з іншими пропагандистськими російськими матеріалами було знайдено цікаву інструкцію в будівлі місцевої громади, де в березні сиділа призначена окупантами «адміністрація». Рашистам прописано: казати «пристрелили», «убили» не бажано, необхідно вживати фразу «проблема была решена».

На запитання населення: «Що ви тут робите?», «Чому зі зброєю?» відповідати, що «приехали с гуманитарной миссией, привезли продукты, так как ваша власть вас бросила», «не бойтесь, мы временно замещаем полицию, которая сбежала».

Прописана необхідність наголошувати, що «мы и украинские, и русские. Но главное, что мы православные и делить нам нечего». Справді, нічого ділити українцям із росіянами, бо вони злочинці, а ми на своїй землі.

На відкритті виставки були присутні міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко, гендиректор НМІУ Федір Андрощук, представник 112-ї окремої бригади територіальної оборони міста Києва лейтенант Андрій Ковальов, капелан 241-ї бригади ТрО отець Максим Стихар.

Солдат 241-ї окремої бригади територіальної оборони міста Києва, народний артист України Тарас Компаніченко виконав давні та нові українські патріотичні пісні зі словами «у пекло окупантів посилаємо».

Валентина ГРИГОРЕНКО