Розправи під «шумок»: як боротьбу зі зрадниками можуть використати проти патріотів

Однією з найважчих задач, пронизаних хитросплетіннями політичних головоломок у період війни, є питання колаборації та співпраці частини населення, зокрема еліт, з окупантами.

Для тих, хто розглядає війну як історію змагань нації, питання про колаборацію є питанням передусім про зраду.

Тому воно часто є замовчуване, маргіналізоване або трактується в категоріях «вимушеної співпраці», зумовленої історичною необхідністю та добром для народу.

Водночас для тих, хто бачить історію як складний процес, у якому акторами є окремі люди та групи, а не цілі народи, питання про колаборацію є питанням про контекст, у якому доходить до співпраці з тоталітарним режимом.

У сьогоднішній жорстокій війні ця тема має свій бекграунд, оскільки зрадники української державності плодились у нас роками, й тепер, в очікуваний ними їхній час, насправді прийшов зоряний час українських служб безпеки та розвідки.

Але водночас звинувачення в колаборації може бути методом політичної чи бізнесової розправи з опонентами.

Списки вже ведуться

Отже, в Україні почали активно розшукувати ймовірних колаборантів, які сьогодні співпрацюють із російськими військами чи підтримують дії армії рф у соцмережах.

Апарат Ради національної безпеки та оборони України за дорученням президента Володимира Зеленського готує єдиний реєстр колаборантів, що обіцяють оприлюднити найближчим часом.

Від початку вторгнення рф затримано пів тисячі колаборантів. Зараз збирають докази російської агресії для міжнародних інстанцій. Також поліція займається мародерами.

Є статистика МВС України, яка свідчить про те, що на період травня, починаючи з 24 лютого 2022 року, розпочато понад 12,5 тисячі кримінальних проваджень щодо цього блоку злочинів.

Серед фігурантів цих проваджень немало осіб, які обіймали досить високі посади або мали значну вагу в суспільстві. І йдеться не лише про Віктора Медведчука, котрий наразі дає показання, яких, схоже, очікувала від нього влада.

Це окрема історія. Бо, видається, розгойдуванням човна Петра Порошенка нас із вами намагаються відволікти від якихось багатоходовок Банкової.

А сьогодні наш приціл на даних контррозвідки СБУ, яка затримала агента російських спецслужб, котрий зробив в Україні серйозну кар’єру на посадах в адміністрації колишнього президента та інших держструктурах, працюючи свого часу на головне управління генштабу збройних сил рф (!).

Його завербували після втечі з Донеччини в російський Бєлгород. Агент на псевдонім «Регін» здобував секретну інформацію державної ваги, збирав компромат на різних посадовців.

З початком широкомасштабного вторгнення рф колаборант накопичував досьє на українських силовиків, нашу ­зброю й військову техніку. Але співробітники Харківського СБУ встановили його місцеперебування і схопили на Донеччині. Нині зраднику загрожує довічна неволя.

На межі елітного колаборантського фолу

Нагадаємо, «УМ» уже писала, що останнім часом одним із найчастіше обговорюваних (під кутом критичної народної оцінки швидкого просування окупаційних військ територією півдня України) топчиновників став голова офісу президента Андрій Єрмак.

Свого часу в ЗМІ лунали запитання, чи, бува, головний канцлер ОП не той самий Єрмак, у котрого батько працював у ГРУ рф, і він також там проходив аналогічну підготовку? Реакції на ці та інші підозри не було.

Далі народний гнів упав на заступника глави ОП Єрмака — Олега Татарова, котрий нібито намагався розблокувати заморожені в Україні рахунки компанії путінського олігарха Дерипаски — Миколаївського глиноземного заводу (видобуток алюмінію).

Також Татарова на початку війни звинувачували й у тому, що він нібито дав утекти Віктору Медведчуку та Андрію Портнову. Далі — не менш цікаві персоналії.

Нагадаємо, в минулому році американський уряд запровадив санкції проти агентів російського впливу в Україні — семи громадян та чотирьох організацій, які є частиною мережі закордонного впливу, пов’язаної з Росією. У центрі її — народний депутат України Андрій Деркач. Його в США назвали агентом російських спецслужб з понад 10-річним стажем.

До його групи ввійшли: екснардеп Олександр Онищенко, прокурор Костянтин Кулик, експрацівник посольства України у Вашингтоні Андрій Теліженко, нардеп від «Слуги народу», ексжурналіст Олександр Дубінський, а також Антон Симоненко, Дмитро Ковальчук та Петро Журавель.

Під сокиру підозр потрапив і політтехнолог Михайло Погребинський. Він є засновником та керівником ГО «Київський центр політичних досліджень та конфліктології». Слідчі зазначають, що ця громадська організація на постійній основі вивчала настрої українців, які в подальшому передавались до Росії для планування політики щодо України.

Під час обшуку в Погребинського виявили сфальшовані результати опитування, де нібито 46% українців підтримують президента РФ Володимира Путіна.

Також українські правоохоронці повідомляють, що ГО Погребинського готувала для рф аналітику щодо найбільш вагомих подій в Україні. А сам Погребинський надавав кремлю поради щодо інформаційних спецоперацій проти України.

Титуловані зрадники окупованих територій

Наразі перебуває під важким окупантським пресом Херсонщина. Серед зрадників називають регіонального керівника СБУ. Також звинувачується у співпраці з ворогом начальник водоканалу міста Каховка. Звідси подається вода в окупований Крим.

Ну й родзинка на колаборантському торті Херсона — народний депутат ВРУ Володимир Сальдо, котрого російська окупаційна влада призначила обласним головою.

У 2002—2012 роках городяни тричі обирали його міським головою. А в 2012 році він став депутатом Верховної Ради України.

На вимученій окупантом Чернігівщині — така ж колаборація у регіональній Службі безпеки України.

У Маріуполі працівники Державного бюро розслідувань викрили керівника фракції міської ради «Опозиційна платформа — За життя» Володимира Клименка, який, імовірно, проводив антиукраїнську інформаційну кампанію на підтримку Росії.

За оперативною інформацією пресслужби ДБР, він був чоловіком «колишньої генеральної прокурорки Криму» Наталії Поклонської, яка стала однією з головних дійових осіб під час анексії Криму рашистами.

Політик пройшов «тернистий шлях»: від людини Віктора Януковича, Віктора Медведчука й Наталії Королевської до керівника Маріупольської фракції «Опозиційної платформи — За життя» і став рупором Кремля на сході — виступав за відновлення економічних зв’язків із Росією.

Зараз щодо нього у суді розглядається справа про зазіхання на територіальну цілісність України.

Зрадники чи політичні опоненти?

Так, повномасшабна війна сьогодення додасть іще чимало фактів для роздумів щодо внутрішніх ворогів і зрадників. Але тут є ще один важливий тонкий нюанс — аби під шумок «зради» не потрапили патріоти, котрі в довоєнний час чимось не вгодили нинішнім правителям або бізнесовим апетитам.

Скажімо, несподівно й абсолютно неочікувано для місцевих жителів Сумщини потрапив у число колаборантів відомий у цьому краї патріот, керівник Буринської громади, який до війни усіляко сприяв дослідженню трагедії Голодомору-геноциду, Віктор Ладуха. Його затримали слідчі СБУ ще 27 квітня.

Інтернет-ресурс СтопКор, що його збурені сумчани, котрі готові поручитись за Ладуху, звинувачують у взятті хабара від зацікавлених у компрометації голови громади, — написав, що Віктора Ладуху підозрюють у пособництві російським окупантам.

Голова ОТГ нібито «забезпечив проживання та комфортні умови для життєдіяльності офіцерам рф на території громади з 24 лютого до 3 квітня».

Крім того, писали, що Ладуха «надав російським військовим безперешкодний доступ до лікувальних закладів, транспорту та харчових продуктів». Зрештою, на початку цього тижня Подільський райсуд Києва звільнив Ладуху з-під варти.

Ця ситуація ще раз підтверджує те, що історії щодо таких несподіваних «колаборантів» потрібно перевіряти з усіх боків — як самого обвинуваченого, так і джерел оприлюднення та й їхніх зв’язків і способів отримання інформації та мотивації оприлюднення.

 Складний вибір громадянина в окупації  

Зрозуміло, що війна є великим викликом для будь-якого соціуму. І Україна — не виняток. У воєнний час синхронно вступають у гру закони захисту держави і — буквально на рівні підсвідомого, природних рефлексів — закони біологічного виживання.

Потрапивши у складні, часто загрозливі для життя обставини, кожна людина опиняється перед необхідністю самостійно визначати модель поведінки в цій ситуації.
І вибір буває різним.

Є колаборанти з-поміж місцевих «аборигенів», які надавали окупантам розвіддані про дислокацію підрозділів ЗСУ, їх озброєння та переміщення. Хтось за винагороду став коригувальником обстрілів та нальотів авіації, дехто слідкував за роботою правоохоронців, рятувальників чи залізниці.

Прикро визнавати, що є такі випадки, коли одразу п’ятьом поліцейським висували обвинувачення у зраді — як то сталося на Луганщині. Вони добровільно перейшли у стан ворога і стали «народними міліціонерами».

А ще частина людей на своєму рівні (наприклад, дрібні місцеві чиновники) не могли піти на співпрацю з окупантом, але залишилися, так би мовити, «просто виконувати свою роботу». Так от, насправді такі люди теж є колаборантами.

Хай і нижчого рангу, зі своєю шкалою «внутрішнього виправдання». Але вони також скоюють злочин, допомагаючи окупанту встановлювати його владу як побутову «нормальність». Лише у Харківській області затримано вже близько 400 підозрюваних.

У Балаклії багатостраждальної Харківської області міський голова пішов на співпрацю з рашистами. А вони «віддячили» — зруйнували районну лікарню. Лікарі та пацієнти опинились у небезпеці.

Скажімо, коли 17 березня 2022 року російські окупанти тимчасово захопили населені пункти в Маріупольському районі, мешканець села Малоянисоль, котрий раніше працював у поліції, перейшов на бік окупантів і публічно заявив про співпрацю з ворогом.

Він зайняв псевдопосаду в так званому Мангуському РВВС МВС «ДНР». Нещодавно йому оголосили підозру. Але свою частку до загальної маріупольської біди він встиг внести.

У Мелітополі на співпрацю з окупантами згодилась заступниця міського голови. Керівник Луганської обласної прокуратури повідомив про підозру колишньому міському голові Рубіжного Сергію Хортіву в колабораційній діяльності.

А легкий прорив рашистських танків на певних ділянках Сумщини місцеві силовики пов’язують із тим, що в тих районах на відповідальних посадах працюють люди скандально відомого, підозрюваного у проросійській, відповідно, антиукраїнській діяльності нардепа Андрія Деркача.

І знову коло замикається. На злочинному оптимізмі влади і нинішньої, і попередньої, що не чинила відповідно до світової практики, за якою державні зрадники в часи війни (а вона в нас іде вже вісім років) караються якнайсуворіше.