«Якщо дипломатія програє». Чи справді Захід готовий підставити Україні своє плече

Мюнхен є містом історичним. Як з точки зору культури, традицій, архітектури, так і з точки зору впливу рішень з цього міста на політичну сцену Європи і світу.

Мюнхенська конференція з безпеки впродовж 59 років свого існування вважається найавторитетнішим безпековим форумом світу.

Цьогорічна Мюнхенська конференція вважалася останнім шансом зупинити війну. Світові лідери мали нарешті виступити спільним фронтом і надіслати Кремлю чіткий сигнал «відійти від краю прірви», як написала газета «Вашингтон Пост».

Відсутність єдності між США, Європою та Україною щодо протидії Кремлю вже зашкодила Києву і тільки зіграли на руку Путіну. Цьогорічна конференція у Мюнхені не подолала розбіжностей між лідерами Європи.

Британський прем’єр-міністр Борис Джонсон повністю підтримував Україну, Німеччина надалі не поспішала схвалювати поставки зброї Україні, а президент Франції Емануель Макрон займався «своїми власними дипломатичними гамбітами».

Незалежно від того, чи вторгнеться Росія в Україну, криза на цьому не завершиться, а тому робота над подоланням цих розбіжностей має стати пріоритетом для західних країн, резюмує оглядач «Вашингтон Пост».

Президент Зеленський виголосив у Мюнхені гідну промову. Він закликав країни Заходу запровадити санкції вже зараз, бо після перших бомб буде запізно. І додав, що Україна — це «щит», який захищає Європу від російської армії, тому і заслуговує на сильнішу міжнародну підтримку.

Якщо під час своєї першої появи у Мюнхені у лютому 2020 Зеленський виступав не на головній сцені, а в невеликій залі на полях форуму, то цього разу він був одним із головних промовців.

Його промова була і благанням до Заходу про допомогу, і ляпасом деяким європейським лідерам за їхню байдужість перед можливою катастрофою. Президент критикував Захід за те, що він назвав політикою «умиротворення» Путіна.

Раніше такі ж закиди озвучував на конференції його попередник Петро Порошенко. Його слухали, але не дослухалися. Це фактично війна Росії проти України, яку на Заході довго сором’язливо називали то «гібридним конфліктом», то «дестабілізацією».

Президент Фінляндії Саулі Нійністе у своєму виступі порівняв погрози, які Росія використовує проти України, зі спробами Сталіна в 1939 році «пригрозити і розділити Фінляндію».

«Все, що сьогодні відбувається в Україні, нагадує мені те, що сталося у Фінляндії. Сталін думав, що він розділить націю і що буде легко вдертися у Фінляндію. Але сталося навпаки. Люди об’єдналися, і те ж саме відбувається зараз в Україні», — запевнив Нійністе.

У дискусійній панелі, котрою розпочався другий день конференції, взяв участь генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, який незабаром залишить цю посаду. Норвезький політик вбачає шлях до миру на сході України у посиленні Північноатлантичного альянсу та інтенсифікації дипломатичної активності на найвищому рівні.

Крім Зеленського, найяскравішими стали виступи віцепрезидентки США Камали Харріс та прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона. Їхня головна теза — шанс для дипломатії є, але якщо Росія перейде до масштабної агресії проти України і, як сказав Джонсон, «якщо дипломатія програє», Захід негайно відповість безпрецедентними санкціями.

Стриманіше, ніж гості з США та Великої Британії, виступив канцлер Німеччини Олаф Шольц, для якого Мюнхенська конференція — дебют на новій посаді.

Своє бачення російсько-української кризи він сформулював так: «Максимум дипломатії, але без наївності». Чи було це визнанням того, що Берлін раніше наївно ставився до Росії, — питання риторичне. Вже ні для кого не секрет, що німецькі політики з’являються на європейських політичних паркетах у бездоганних фраках, але з забрудненими російським лайном підштаниками.

Частина європейської преси у своїх коментарях також підтримує заклик Зеленського, що час конкретизувати санкції проти Росії.

Швейцарська газета «Нойє Цюріхер Цайтунг» звертає увагу на те, чи справді європейці та американці готові до введення жорсткіших санкцій. Адже все це матиме свою ціну: зокрема, ще вищі ціни на енергоносії і скорочення економічного зростання.

Санкції проти Росії якщо взагалі і діятимуть, то лише в тому разі, якщо всі країни ЄС, як на сході, так і на заході, візьмуть на себе цей тягар. У цьому є сумніви. Низці країн ЄС важливі взаємовигідні відносини з Росією Володимира Путіна, передовсім Угорщині, Німеччині й Австрії.

«Невипадково Володимир Зеленський цими вихідними майже в розпачі закликав до негайного припинення вогню і до переговорів, — написала в свою чергу «Бадіше Цайтунг» із Фрайбурга. — Український президент знає, що в момент істини ніхто не прийде на допомогу. У цьому нічого не змінив і виступ на Мюнхенській конференції з питань безпеки. НАТО не може і не хоче підставити йому плече».