Розжилися на академіку: дочка Петра Тронька вже кілька років намагається повернути відібране житло у Києві

У Києві в Печерському суді відбулося чергове засідання в резонансній справі щодо права власності в центрі столиці на дві квартири Лариси Тронько — доньки відомого академіка Петра Тронька, за ініціаціативи якого було відновлено Успенський собор Києво-Печерської лаври, Михайлівський собор, Золоті ворота в Києві, музей-заповідник «Козацькі могили» на Рівненщині та національний заповідник на Хортиці.

«УМ» про «справу Тронька» детально писала в червні 2017 року в статті «Псевдомузей у центрі Києва: аферисти обібрали родину видатного академіка Петра Тронька».

Відомий письменник, народний депутат України І-ІІІ скликань Дмитро Чобіт розповів, що до квартирних оборудок причетний заслужений журналіст України, який, до речі, це звання отримав за сприяння академіка Тронька, Анатолій Сєриков, який є громадянином Федеративної Республіки Німеччина.

А також його друг — громадянин Російської Федерації Валерій Гриценко.

«Саме вони удвох робили всю ту «кухню»: оформили нотаріальні довіреності, які дають їм право розпоряджатися всім рухомим і нерухомим майном родини академіка», — емоційно резюмував правдолюб Дмитро Чобіт.

Наразі відповідачем у справі Тронька є громадянин РФ Валерій Гриценко. Суть справи полягає в тому, що в той час, коли позивачка (Лариса Тронько) перебувала на Кіпрі або в літаку, який прямував на острів, — нотаріус саме в період її відсутності посвідчив два договори купівлі-продажу квартир, одна з яких (чотирикімнатна) — поблизу метро Арсенальна, на вулиці Грушевського, 34-а.

                                                     Академік Петро Тронько з донькою Ларисою. 

Редакція «УМ» звернулася до адвоката Лариси Тронько — Руслани Юхименко, яка розповіла, що ця справа тягнеться ще з 2017 року. Два роки суд узагалі нічого не слухав — просто знімав з розгляду цю справу.

Лариса Тронько на суддю Олексія Соколова за складання сфальшованих документів писала в Вищу раду правосуддя, але там сказали, що... все нормально.

«Ми з’являлися на судові засідання, але суд щоразу знімав з розгляду цю справу, складаючи довідки, що ніби- то ніхто не з’являвся. І так було десь п’ять разів, — розповідає нотаріус. — Лише нещодавно почали слухати нашу справу й заслуховувати сторони: в 2021 році були вже засідання — восени. В цьому році на минулому тижні представник відповідача заявив відвід судді Соколову через нібито упереджене ставлення представника Феміди до нього. Це було зроблено для затягування справи. Але суддя відмовив у відводі й переніс засідання».

Захисниця постаждалої сторони додала, що у висновку експертизи сказано, що нібито Лариса Тронько таки підписувала договори, але ж це нонсенс — вона апріорі не могла їх підписати.

Лариса Петрівна лише через кілька років дізналася, що квартири «продані». Причому квартири були оцінені в 3-4 рази дешевше від їх ринкової вартості. Звернення в поліцію нічого не дали — багато років правоохоронці нічого не роблять для розслідування, хоча докази зібрали, але до суду справу не передають.

«Сєріков і Гриценко, коли Лариса Тронько була на дачі з хворою мамою, за її згодою оселилися в квартирі на Грушевського, — продовжує пояснювати Руслана Юхименко. — Причому використовували гроші Тронька, повикрадали багато різного майна, яке в подальшому в ході обшуку було знайдено в селі у будинку Сєрікова, й він нічого не міг пояснити. Тобто були явні докази того, що вчинено злочин.

Ми запитали в адвоката: яка перспектива справи?

«Швидко вона закінчитися не може, бо треба досліджувати докази, витребувати документи й допитати свідків, — каже юристка. — І не відомо, чи ті свідки, яких ми заявили три роки тому, ще живі (зокрема, мова про водія та одну з літніх жінок)».

«До речі, Гриценка вже давно ніхто не бачив, й викликає сумніви договір, на підставі якого його адвокат бере участь у засіданнях. Адвокат Гриценка зайняв позицію таку, що, мовляв, не знає де він проживає й що з його клієнтом.

Наразі ми перебуваємо на стадії вступних промов і ще навіть не дійшли до відповідача: виступила я плюс мені суддя задавав запитання. На жаль, з нашими судами важко чогось добитися, а особливо у Печерському суді...» — резюмувала адвокат.

Залишається лише додати, що перенесене судове засідання у «справі Тронька» на 18 січня у Печерському суді так і не відбулося, адже за збігом обставин у понеділок 17 січня пан суддя Олексій Соколов розглядав іншу, резонанснішу, «справу Петра Порошенка» (який, за іронією долі, й підписав свого часу указ про призначення цього судді на посаду — довічно) й провів у нарадчій кімнаті п’ять годин — переніс і цю справу. Тож поки пан суддя Соколов виносив вердикт по Петру Порошенку (за нібито дежзраду) — згідно з буквою закону до «справи Тронька» він братися не міг.

Ось так у нашій країні добитися справедливості не може навіть донька знаменитого батька й під завісу життя літня людина замість душевного спокою живе у постійному стресовому стані: з одного боку, нарікаючи на своїх кривдників, а з іншого — картаючи себе за певну дитячу наївність, довірливість і віру в добрі наміри сторонніх людей.

То чи може розраховувати в Україні на правосуддя звичайна людина, яка стала жертвою шахраїв та аферистів?