День українського політв’язня

У січні, крім новорічних і різдвяних свят, відзначаємо декілька пам’ятних та історичних дат.

Серед них — дні народження двох видатних поетів, яскравих, незабутніх діячів української літератури, двох Василів — Стуса і Симоненка.

Вони обидва належали до числа лідерів національно-демократичного руху, що зародився в Україні наприкінці 1950-х рр., у часи «хрущовської відлиги», і тривав до початку 1970-х.

Цей патріотично-просвітницький рух, що згодом отримав назву «шістдесятництва», ідеологічно, почасти організаційно об’єднував найкращих, найчесніших представників молодого покоління творчої інтелігенції.

Нечисленна, але славна когорта «шістдесятників» успадкувала і, відповідно до тогочасних умов, творчо розвинула традиції попередніх поколінь патріотичної інтелігенції.

Вона продемонструвала безперервність боротьби нашого народу за національні й політичні права, дала поштовх громадсько-політичній діяльності наступних поколінь українців.

12 січня вшановували па­м’ять десятків українців, які за патріотичні переконання, що виявилися у творчій і просвітницькій діяльності, 50 років тому зазнали репресій з боку тоталітарного комуністичного режиму. Саме 12-14 січня 1972 року одночасно було заарештовано декілька десятків учасників національно-демократичного руху.

Зокрема, серед заарештованих інтелектуалів були Василь Стус, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл і Леонід Плющ.

Ця трагічна подія ввійшла в історію як «генеральний погром» українського шістдесятництва. Вона стала наймасштабнішою репресивною акцією кремлівської кліки проти українських патріотів у другій половині ХХ ст.  

Українські інтелектуали були заарештовані не українською владою, судові вироки їм виносили не від імені Української держави. Адже ні першої, ні другої тоді не існувало.

Цих героїчних людей репресували за вказівкою Москви місцеві колабораціоністи — огидні прислужники окупаційного комуністичного режиму. Кремль дуже боявся відродження самостійницького українського руху, вбачаючи в ньому велику загрозу для існування імперії.

Патріотично-просвітницька діяльність шістдесятників розхитувала підвалини закостенілої комуністичної ідеології, руйнувала утопічні міфи про «високу комуністичну культуру», про «особливу радянську людину», про «переваги радянського ладу» над «гнилим капіталізмом».

Відкидаючи «класові підходи», хоробрі українці наголошували на важливості запрова­дження в тодішньому СРСР перевірених часом і політичною практикою передових країн загальнолюдських цінностей: демократичних свобод, людських і національних прав рідного народу.

Ініціатором відзначення 12 січня Дня українського політв’язня був В’ячеслав Чорновіл. Він наголошував на тому, що засуджені за патріотичну діяльність українці — саме політичні в’язні, а не кримінальні злочинці, як це тлумачив лукавий кремлівський ворог.

Героїчна подвижницька діяльність шістдесятників мала для нас дуже велике значення — історичне, політичне, інформаційне.

Дізнавшись про неї, почувши про нову хвилю репресій проти мирних інакодумців, світ отримав підтвердження того, що Україна не припиняє боротьби за волю. Що деспотична Московія неспроможна зламати політичний, ідеологічний і духовний спротив українського народу.

Інтелектуально-ідеологічна діяльність українських сміливців стала поштовхом до приходу в політику сотень представників нової генерації патріотів.

Саме ці люди стали ядром патріотичного руху 1980-х, який через низку сприятливих обставин привів до відновлення 24 серпня 1991 р. державності України.

Нині, через 50 років після трагічної події, пересвідчуємося в незмінності загарбницької антиукраїнської сутності московського режиму.

Один з його найпідліших намірів — навіть ціною агресії проти мирних сусідніх країн — відродити деспотичну імперію зла. Усвідомлюючи, що без України, без Києва — як політичного та ідеологічного центру давньої Руси — жодна імперія не буде повноцінною, підлий ворог погрожує нам новою агресивною війною.

У в’язницях окупованих Московією Донецька й Луганська, як і в горезвісні компартійні часи, в нелюдських умовах нині перебувають українські патріоти. Їхня провина перед ворогом полягає в боротьбі за деокупацію Донбасу, за Українську державу в міжнародно визнаних кордонах.

Відзначаючи День українського політв’язня, пам’ятаймо про всіх Героїв, хто, плекаючи вільний козацький дух, добровільно, ризикуючи власним життям, піднявся на святу боротьбу за людську гідність, свободу і добро Українського народу, за державність Батьківщини.

Анатолій КОВАЛЬЧУК,
учасник боротьби за Незалежність України
Київ