Увічнити пам’ять жертв Голодомору, а не переслідувати істориків: звернення до Зеленського, Стефанчука та Шмигаля

Звертаюся до керівництва України з приводу поданого Антоном Дробовичем, головою Українського інституту національної пам’яті (УІНП), списку кандидатур комісії, що «опрацьовуватиме дослідження» проблеми підрахунку кількості жертв Голодомору-геноциду, заплановане на 28 січня 2022 року.

Хочу зауважити, що це не є компетенцією УІНП, бо є порушенням Закону України «Про Голодомор 1932—1933 років» від 28 листопада 2006 року. Законом не передбачено проведення аналізу досліджень, опублікованих окремою групою науковців.

Стаття 4 передбачає, що УІНП як державна установа має «забезпечити умови для проведення досліджень», а не переслідувати за проведення досліджень. Це є перевищенням повноважень голови УІНП. Витрачати державні кошти на створення заангажованої «комісії» є розбазарюванням коштів.

Стаття 3 передбачає забезпечення доступу наукових і громадських установ і організацій, вчених, окремих громадян, які досліджують проблеми Голодомору, до архівних та інших матеріалів.

Стаття 3 також передбачає, що органи державної влади та місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень зобов’язані «сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості та культури...». УІНП в порушення цієї статті поглиблює розкол серед науковців і громадськості.

До складу комісії введено ретельно відібраних «експертів», які просувають кремлівську концепцію Голодомору як «всесоюзного голоду» без національних ознак, порушуючи Статтю 2 про публічне заперечення Голодомору.

Серед запропонованих членів комісії відсутні науковці та експерти Національної академії правових наук, Міжнародної асоціації дослідників Голодомору-геноциду, Фундації Голодомору-геноциду (США), Каліфорнійського штатового університету Фресно, тобто інституцій, які досліджують Голодомор з погляду геноцидних студій і видають публікації на цю тему.

Звертаю особливу увагу на те, що Дослідно-освітній консорціум із вивчення Голодомору є не державною установою, а приватним філіалом Канадського інституту українських студій.

Серед перелічених у складі комісії інституцій — Український науковий інститут Гарвардського університету (теж приватний), Канадський інститут українських студій та Наукове товариство ім. Т. Шевченка — є підписантами листа, підготовленого директоркою Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи, яким вони намагалися добитися від громадської організації в українській діаспорі не оперувати цифрою 7–10 мільйонів під час офіційної церемонії відкриття пам’ятника жертвам Голодомору у Вашингтоні у 2015 році, бо, мов­ляв, є інша, «науково обгрунтована» шістьма науковцями з однієї інституції, цифра 3,9 мільйона.

Це не лише не є науково обгрунтованою цифрою, а насправді це етично некоректна акція з просування нерецензованого результату досліджень, погоджена з Інститутом історії України НАН України, де на провідних посадах працюють колишні члени комуністичної партії, фінансовані закордонними коштами.

Доводжу до Вашого відома, що 21 січня 2022 року історик Сергій Жук під час презентації своєї нової монографії про діяльність КДБ в американській і канадській діаспорі навів документальні факти співпраці КДБ з очільниками Українського наукового інституту Гарвардського університету та Канадського інституту українських студій.

У своєму розділі про дезінформаційну війну Росії проти Голодомору-геноциду я наводжу факти співпраці деяких науковців Інституту історії України НАН України з адміністрацією президента Російської Федерації через участь у спільних проєктах з Совєтом по внешней і оборонной політіке (СВОП), який працює над збереженням позитивного іміджу Росії у світі. Такий колабораціонізм підриває національну безпеку України і не сприяє утвердженню українського історичного наративу.

Натомість УІНП мусить вжити заходів щодо увічнення пам’яті жертв Голодомору й організувати наукову конференцію, до участі в якій запросити всіх науковців, а не ретельно відібраних, і ухвалити резолюцію зі зверненням до Генерального секретаря ООН з вимогою скликати позачергову сесію ООН і поставити на порядок денний три питання:

1) виключити Російську Федерацію, яка як наступниця СРСР вчинила геноцид проти українців і продовжує народовбивство, з Ради Безпеки ООН за порушення всіх міжнародних угод до повного відведення військ від кордонів і повернення загарбаних територій України;
2) спорядити місію миротворців ООН на кордон між Україною і Росією, аби попередити новий спалах кровопролиття;
3) визнати Голодомор геноцидом проти українців, бо братовбивча війна є наслідком заперечення Голодомору як геноциду, реабілітації сталінізму і переписування історії.

Україні загрожує смертельна небезпека. Зволікати не маємо права і відволікати увагу суспільства на створення комісії для винесення публічних «вироків» науковцям на основі сфальсифікованих «свідчень» власника друкарні і колишньої заступниці директорки Музею, яка не розуміє різниці між етнографією і геноцидними студіями і намагається звести особисті рахунки.

Україна — понад усе!

З повагою, Вікторія Малько, кандидат історичних наук, доктор педагогічних наук, координатор програми вивчення Голодомору на кафедрі історії Каліфорнійського штатового університету Фресно (США).