Не «пролетіти» повз чужу біду: авіатехнік з «Антонова» відважно гасив пожежу у рідному Василькові

По вихідних Влад Бекерук, як правило, відвідує батьків.

Уранці 16 жовтня з товаришем, (теж Владом) Дерев’янком, охоронцем місцевої фірми, прямував у спортзал.

Раптом над деревами сусідньої вулиці хлопці побачили стовп диму. Горів двоповерховий приватний будинок.

Господар намагався ви­штов­хати з подвір’я легковик, який стояв під хатою і міг спалахнути. Машина не слухалася.

Схвильованому чоловіку не вдавалося ввімкнути нейтральну передачу. У кабіну сів Влад і поставив важіль у потрібне положення. Автомобіль викотили на вулицю.

Пожежники приїхали без води. І поїхали заправлятися. Горище і частина другого поверху тим часом палали. Зайти туди вже було неможливо. Полум’я било в лице.

Хлопці разом із господарями стали виносити речі і меблі з першого поверху. Влад знову спробував зайти на другий поверх. Але там було вже пекло. Довелося двері зачинити і спуститися вниз.

Нарешті пожежники приїхали з водою. Почали розгортати пожежні рукави. А вони — дірка на дірці! Влад скрутив і з’єднав усе, що міг, узяв брандспойт і почав гасити.

Васильківські пожежники, їх було двоє чи троє, гасили з іншого рукава. У хлопців склалося враження, що місцеві вогнеборці не дуже квапилися.

Влад гасив спершу із землі. Потім заліз по балкону на другий поверх, відчинив двері і спрямував струмінь туди. Поступово пожежу ніби вдалося приборкати. Але полум’я раз по раз спалахувало знову. Мабуть, протяги роздували.

Треба було рятувати дерев’яні крокви, щоб не провалився металевий дах. Вогонь лизав уже їх. Дістатися до них було непросто — вхід на горище з балкона був зашитий гіпсокартоном.

Влад і пожежники розбивали його молотом і всім важким, що потрапляло під руку. Інколи обличчя і руки обпікала гаряча пара. Холодна вода з брандспойта вмить нагрівалася.

Боролися з вогнем години чотири, а може, й п’ять. Хлопці вимокли з ніг до голови, бо вода струменіла в усі боки з дірявих рукавів. У пожежників наче все налагодилося.

Машини разів із десять по черзі від’їздили набирати воду. Другий поверх вигорів повністю. Дах теж з гуркотом згорнувся. Але перший поверх і частину речей, документи вдалося врятувати.

Господарі дуже дякували. Пропонували хлопцям сухий чистий одяг. Юнаки скромно відмовилися і пішли по домівках перевдягатися. Футболку, спортивні штани і кросівки довелося викинути.

Про подвиг Влада через його скромність на підприємстві, мабуть, досі не знали б, якби в останні дні року генеральний директор «Антонова» С. А. Бичков не одержав лист від від погорільців.

«Коли приїхала пожежна машина, — пише Катерина Петрівна Дерев’янко, лаборант місцевої лікарні, — пожежники все радилися між собою, з чого почати. Тим часом Влад Бекерук самотужки, не чекаючи дій вогнеборців, швидко, вміло розмотав пожежні рукави і забезпечив чітку організацію рятувальних робіт, вправно і рішуче взаємодіяв з технікою, в той час як пожежники стояли в роздумах. Люди, які збіглися на нашу біду, були вражені діями Влада. Наша сім’я безмежно вдячна цьому сміливому, відчайдушному юнакові... Він — справжній мужик!»

Владиславу Юрійовичу Бекеруку 26 років. Закінчив Васильківський авіаційний коледж Національного авіаційного університету, потім — НАУ за спеціальністю «обслуговування повітряних суден». Шостий рік працює на літаках Ан-26 та Ан-28. По роботі характеризується позитивно.

Неодружений. Дівчини не має. Коли в нашій розмові прозвучало слово «герой», юнак пирхнув: «Та який я там герой... Так вчинив би кожний «антоновець». Нас навчають професійні пожежники з частин, які охороняють наше підприємство. У кожному підрозділі є добровільна пожежна дружина. Періодично проводяться тренування, змагання. І, зрештою, авіація заднього ходу не знає...»

Днями на урочистому мітингу в складальному цеху під час підписання меморандуму між Міністерством внутрішніх справ України та «Антоновим» про співробітництво і контракту на будівництво п’ятого протипожежного літака Ан-32П для рятувальників т. в. о начальника Державної служби з надзвичайних ситуацій України Сергій Крук нагородив Влада іменним годинником.

Наказом по підприємству генеральний директор «Антонова» Сергій Бичков оголосив мужньому Владиславу подяку і вручив грошову премію.

Володимир ШУНЕВИЧ