День пам’яті Андрея Шептицького: 80 років тому помер праведник-митрополит, фото
У Львові 1 листопада 1944 р. помер Андрей Шептицький, митрополит Галицький та архієпископ Львівський, предстоятель Української греко-католицької церкви. >>
Національний музей Голодомору-геноциду та Інститут дослідження Голодомору стали головними мішенями інформаційних атак.
Шановна українська громадо!
Напередодні вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду та масових штучних голодів, у листопаді 2021 року, вперше за роки незалежності відбувалися безпрецедентні інформаційні атаки, скеровані проти встановлення історичної правди та справедливості.
Українському суспільству також довелося стати свідком масштабної кампанії дезінформації та безпідставних звинувачень на адресу як авторитетних дослідників Голодомору-геноциду, так і окремих наукових установ Національної академії наук України, Національної академії правових наук України та Інституту дослідження Голодомору, Національного музею Голодомору-геноциду.
Апогеєм цієї інформаційної кампанії стало оприлюднення у засобах масової інформації 1 грудня 2021 р. «Відкритого листа», iнiцiаторами якого є С. Кульчицький, Л. Гриневич, Г. Єфіменко, В. Кіпіані, І. Патриляк та О. Слабоспицький.
В листі громадянському суспільству подається критичний обсяг дезінформації стосовно наукових досліджень та проведених комплексних судових експертиз з питань встановлення чисельності українців, знищених комуністичним тоталітарним режимом.
Варто наголосити, що здійснена в листопаді 2021 р. інформаційна кампанія була вже не першою спробою зупинити науковців, які проводять дослідження чисельності знищених українців унаслідок сталінського геноциду.
Створений у 2015 році Український науково-дослідницький центр вивчення Голодомору (HREC in Ukraine), який очолила Людмила Гриневич, розпочав діяльність на спотворення геноцидної природи Голодомору, спрямовану на розмивання, приховування та заперечення наслідків геноциду, у тому числі чисельності жертв.
У грудні 2016 р. на нараді робочої групи в Українському інституті національної пам’яті Л. Гриневич заявила, що дослідження демографічних втрат Голодомору в Україні завершені, а Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи визначив остаточну чисельність жертв — 3,9 млн осіб, й немає сенсу продовжувати вивчення цього питання.
Вважаємо, що така діяльність є аморальною, дезінформує суспільство та підриває національні інтереси України в гуманітарній сфері.
Оскільки дослідження наслідків Голодомору-геноциду та встановлення жертв цього злочину впродовж 2016–2021 рр. концентрувалися головним чином у науковому середовищі, що гуртувалося довкола Національного музею Голодомору-геноциду та Інституту дослідження Голодомору, тому саме вони стали основними мішенями інформаційних атак.
Метою цією кампанії є дискредитація Національного музею Голодомору-геноциду, науковців та знищення нової експозиції, розробленої для другої черги Музею Голодомору, яка розкриває злочини, вчинені комуністичним тоталітарним режимом проти Української нації.
Вважаємо за необхідне надати правдиву інформацію українському суспільству щодо наслідків цього особливо тяжкого злочину геноциду: встановлення виконавців, механізму знищення українців та чисельності жертв.
Так, 22 травня 2009 року Службою безпеки України було порушено кримінальну справу №475 за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932—1933 роках. Організацією розслідування справи займався тодішній заступник голови СБУ генерал-лейтенант М. Герасименко.
У справі було проведено судову науково-демографічну експертизу, яку виконав О. Рудницький — співробітник сектору тривалості життя і здоров’я населення Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи. Згідно з цим висновком, унаслідок голоду померло 3,941 тис. осіб.
Однак Генеральна прокуратура України ще у вересні 2009 року не погодилася з рішенням слідчого та надала вказівку провести комплексну судову експертизу, залучивши юристів, судових медиків, криміналістів, економістів, істориків, статистиків, політологів та інших фахівців. Лише комплексна експертиза може надати відповідь щодо організаторів та виконавців особливо тяжкого злочину та встановити його наслідки, тобто чисельність знищених українців.
Крім того, співробітники СБ України та суддя В. Скавронік, який розглядав справу, офіційно заявили, що проведена науково-демографічна експертиза не надала відповіді на питання щодо чисельності знищених українців.
У жовтні 2019 року Службою безпеки України зареєстровано нове кримінальне провадження за статтею 442 КК України щодо виконавців злочину геноциду. Слідчим СБУ було призначено низку комплексних судових експертиз. Також для їх проведення слідчим призначено 22 експерти, одним із яких є М. Герасименко.
За результатами проведених досліджень:
висновком історико–лінгвістичної експертизи встановлено власну назву злочину геноциду, вчиненого комуністичним тоталітарним режимом у 1932—1933 роках проти української нації, — Голодомор. На означення голодів 1921—1923, 1946—1947 років визначено термін «масові штучні голоди»;
висновком судової історико-джерелознавчої експертизи встановлено, що під час масового штучного голоду 1921—1923 років комуністичним тоталітарним режимом знищено 3,5 млн українців, під час масового штучного голоду 1946—1947 років — 1,5 млн українців;
висновком комплексної судової статистично-криміналістичної експертизи встановлено, що комуністичний тоталітарний режим у 1932—1933 роках знищив 10,5 млн українців;
висновком комплексної судової історико-криміналістичної експертизи встановлено, що комуністичний тоталітарний режим, з метою ліквідації національно-визвольного руху та недопущення відновлення Української держави, під час Голодомору-геноциду знищив 10,5 млн українців, iз них 4 млн дітей, в Україні (УСРР), на історичних етнічних землях та в місцях компактного проживання українців у СРСР (Дон, Кубань).
Під час проведення експертиз використано різні наукові методики, які надали можливість встановити чисельність жертв злочину геноциду.
Дослідження побудовані з комплексним використанням низки наукових методів: документ-аналіз, методи історичної демографії, багатовимірний математичний аналіз, методи демографічної реконструкції, статистичні методи, зокрема метод екстраполяції.
Експертами була проведена детальна та тривала робота, яка базується на широкій документально-джерельній базі, в тому числі із залученням нових архівних матеріалів, що досі не використовувались у наукових дослідженнях, а також наукові дослідження зарубіжних учених.
Головна проблема полягає в тому, що автори «Відкритого листа» агресивно наполягають на визнанні українським суспільством тези, що в 1932—1933 роках від голоду в Україні померло 3,9 млн осіб.
Однак слід зауважити, що таку ж позицію займає політичне керівництво та наукове середовище Росії. Російські вчені оцінюють втрати від голоду в Совєтській Україні так: О. Осокіна — 2,7 млн осіб, В. Данілов та І. Зєлєнін — 3,5 млн, В. Кондрашин — 3,5 млн, С. Максудов — 4,5 млн.
Найефективніша тактика заперечення в російській дезінформаційній війні — зменшення масштабів злочину та чисельність знищених українців. Ще 31 травня 1933 року Королівський консул Італії в Харкові Сержіо Граденіго повідомив про катастрофічні втрати української нації — від 10 до 15 млн. Масове знищення українців продовжувалося до кінця 1933 року.
У 1936 році американський психолог Вільям Хорслі Гант з Університету Джона Хопкінса опублікував свої дослідження першої п’ятирічки СРСР в Британському медичному журналі, стверджуючи про 15 млн загиблих під час голоду 1932—1933 років. Ці дані він отримав від радянських чиновників, що працювали у сфері охорони здоров’я.
У 2003 р. в ООН зареєстровано Спільну Заяву 25 країн-делегацій, у тому числі Російської Федерації, з нагоди сімдесятих роковин Голодомору 1932—1933 рр. в Україні, в якій зазначено: «…Великий голод 1932—1933 років в Україні забрав життя від 7 до 10 мільйонів ні в чому не винних людей та став національною трагедією для українського народу».
Тепер зрозуміло, хто протягує російські тези в українських наукових колах.
Особливо цинічними є висловлені авторами «Відкритого листа» звинувачення на адресу науковців та експертів у тому, що їхні нові дослідження «кількості загиблих від голоду дадуть опонентам вагомі аргументи «проти» визнання... злочину геноциду на міжнародному рівні».
Ті, хто роблять подібні заяви, повинні усвідомити, що незалежна Українська держава має право на утвердження історичної правди і справедливості у своєму рідному домі. Провідні демократичні країни світу вже визнали Голодомор геноцидом української нації.
Крім того, на нашу думку, це продовження російської гібридної війни в гуманітарній сфері. Автори подібних заяв стають вільно чи невільно співучасниками російської гуманітарної агресії проти України, мета якої — знищити українську ідентичність та Українську державу. Адже зрозуміло, якщо гуманітарна агресія закінчується успішно проти якоїсь держави, то та держава просто зникає. Висновок такий: у протиборстві з Росією Україна може вистояти лише як українська Україна.
На 31-му році незалежності України неприпустимо, використовуючи інформаційні атаки, тиск та залякування, зупиняти наукові дослідження, які проводяться з метою встановлення історичної правди і справедливості задля об’єктивного інформування українського суспільства про його власну історію.
Українська громада під час російської агресії повинна знати історичну правду та боротися за свою Державу!
Звертаємося до української громади, науковців, політиків, громадських діячів, патріотів України із закликом стати на захист національних інтересів України в гуманітарній сфері, зупинити приховування, замовчування та розмивання злочину геноциду українців!
Закликаємо громадянське суспільство висловити свою позицію та долучитися до підписання Звернення за посиланням: https://forms.gle/h9WcgpuoLrdUur897.
Олеся СТАСЮК — генеральна директорка Національного музею Голодомору-геноциду, кандидатка історичних наук, заслужена працівниця культури України; Володимир СЕРГІЙЧУК — професор, завідувач кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор історичних наук, директор ГО «Міжнародна асоціація дослідників Голодомору-геноциду»; Василь МАРОЧКО — провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, доктор історичних наук, професор, керівник Центру досліджень геноциду українського народу; Володимир ВАСИЛЕНКО — заслужений юрист України, доктор юридичних наук, професор, Надзвичайний і Повноважний Посол України; Світлана МАРКОВА — директорка Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду, докторка історичних наук; Семен ГЛУЗМАН — президент Асоціації психіатрів України, член Американського товариства психіатрів, колишній дисидент; Микола КОЧЕРГА — президент Фундації Голодомору-геноциду українців (США); Вікторія МАЛЬКО — координаторка програми вивчення Голодомору на кафедрі історії Каліфорнійського штатового університету Фресно (США); Андрій КОЗИЦЬКИЙ — доцент кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Львівського національного університету імені Івана Франка, кандидат історичних наук; Іван ПЕТРЕНКО — заступник директора Інституту дослідження Голодомору Національного музею Голодомору-геноциду, кандидат історичних наук.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Голодомор-геноцид 1932—1933 років: хто проти встановлення всіх імен невинно убієнних
У Львові 1 листопада 1944 р. помер Андрей Шептицький, митрополит Галицький та архієпископ Львівський, предстоятель Української греко-католицької церкви. >>
За часів Русі княжі знаки згадуються під назвами «пятно» та «печать». Кожен князь спадкував знак свого батька та дещо змінював його зображення для відокремлення свого майна від батькового чи братів. >>
Шахрайство, підробка документів, втручання у приватне життя: кримінальні провадження щодо директорки музею Л. Гасиджак та діяльність «п’ятої колони» >>
Один із екземплярів Конституції США, який надрукували 237 років тому й надіслали до Північної Кароліни для ратифікації, продали на аукціоні. >>
Дослідження історії рідного краю та життя видатних земляків — важливий аспект пізнання свого коріння, збереження національної пам’яті, розуміння національної ідентичності, усвідомлення повної картини історичних подій у країні. >>
Ініціативу Національного банку України (НБУ) змінити назву розмінної монети з "копійок" на "шаги". підтримує Голова Українського інституту національної пам'яті (УІНП) Антон Дробович. >>