Козаки, жертви Голодомору, загиблі на Донбасі: у Конотопі відкрили оновлений Пантеон національної пам’яті

Сто двадцять добровольців, солдатів і офіцерів — це та висока ціна, яку сплатила Конотопщина за свободу і незалежність нашої держави впродовж останніх семи років.

Єдиний спосіб зарадити тому, щоб ця страшна цифра не стала просто гіркою статистикою, — це пам’ять і шана про тих, хто віддав за наш спокій найдорожче — життя.

У Конотопі на Сумщині про це серйозно задумалися декілька років тому.

І в 2019 році був відкритий Пантеон національної пам’яті, в якому згадали і звитяжних козаків та знамениту Конотопську битву, і сучасних захисників України, які загинули на сході.

Але минув час, Конотоп став центром однойменної ОТГ, а війна на Донбасі продовжувала забирати найкращих.

Тому Пантеон вирішили оновити з урахуванням утрат останніх років та населених пунктів, що приєдналися до ОТГ.

Майже рік тривала робота: розробляли й узгоджували проєкт, виконували будівельні роботи, а ще тривала справжня пошукова робота.

І ось напередодні, з нагоди 30-ї річниці Збройних сил України та повернення до міста на ротацію 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського, відбулися урочистості, під час яких містяни та військові побачили оновлений Пантеон — воістину гідне місце у самому центрі Конотопа.

Серце міста

Здавна в Україні серцем будь-якого міста або села був храм. У цьому ж випадку відбулося логічне поєднання — Пантеон розміщено на території неймовірно красивого собору Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ. Місце пам’яті, скорботи і шани та осередок духовного відновлення розташовані поруч, і це органічно.

Уже стало доброю традицією проводити біля Пантеону патріотичні та пам’ятні заходи. Місцеві зазначають: тут відчувається особлива енергетика — пам’яті і гідності.

Це місце, де підіймаються голови й розправляються плечі. Місце, яке завжди нагадуватиме: ми не забудемо, ми не пробачимо.

Не забудемо, не пробачимо...

120 імен та прізвищ загиблих бійців з Конотопської об’єднаної територіальної  громади та бригади Виговського навіки увічнені на стелах Пантеону.

«Ці клиноподібні масивні форми, на яких розміщено портрети загиблих, та шлейф із чорного каміння позаду них — це символічний образ тих страшних подій, які свого часу вдерлися в наше мирне життя та залишили в ньому глибокі борозни-шрами, — розповідає про ідею та символіку Пантеону автор проєкту Олександр Антонець.

— Портрети й імена розміщено на металі з ефектом іржі. Фактура цього металу буде змінюватися під впливом часу і погодних умов. Як нагадування того, що вберегти загиблих від забуття можуть тільки пам’ять і шана. Це єдине, що не здатен знищити час, змити дощ, розвіяти вітер».

Інформація про загиблих структурована по роках — завдяки цьому можна простежити, в які роки втрати були найбільшими. Біля портрета кожного воїна викарбувано коротку інформацію про нього: дата та місце народження і загибелі, звання і посада, а також військові нагороди.

Водночас творці Пантеону не обмежилися лише подіями російсько-української війни. Тут згадали і козаків та героїчну Конотопську битву, а також чільних діячів того часу.

А ще розгорнули особливо трагічну сторінку української історії — Голодомор 1932—1933 років, оскільки переконані: ця тема — невід’ємна частина національної пам’яті.

На території Конотопа від голоду померли тисячі людей. На сьогодні в «Національній книзі пам’яті жертв Голодомору 1932—-1933 років» згадано 2 тис. 348 місцевих жителів — це ті, чиї імена вдалося встановити. Насправді ж загиблих було набагато більше, оскільки за радянських часів цю інформацію ретельно приховували.

Тож робота зі встановлення правди триває. На інформаційних стендах Пантеону представлено метричні книги, де фіксували смерті в 1932—1933 роках.

Акцент зроблено на дитячих смертях, бо вони є особливо трагічними і промовистими.

Не відкладайте пам’ять на потім

Важливо наголосити, що спорудження пантеону в 2019 році та його реконструкція зараз — це повністю ініціатива та кошти благодійників і волонтерів, зокрема Конотопської благодійної організації «Світанок», яка й узяла на свої плечі реалізацію масштабного проєкту, та почесного мешканця Конотопа і мецената Євгена Сура, якому вдалося залучити до справи українську діаспору в Чикаго (США).

Чи багато в Україні аналогічних меморіальних об’єктів, виконаних на достойному художньому рівні, створених без участі держави чи місцевої влади, лише на добровільні пожертви? Мені особисто про такі не відомо. Але це чудовий приклад для інших громад, як треба берегти пам’ять і гідність свого краю.

«Мені приємно, що теж долучився до створення Пантеону, — зазначає виконавець робіт, керівник будівельної фірми «Будпартнер» Олег Жуков. — Вважаю, що в Конотопі має бути таке значуще місце, яке нагадуватиме нам про Революцію гідності і про війну, яка йде на сході. Щоб у цьому місці українці відчували гордість від того, що вони є українцями. Тож коли втілити таку ідею в життя запропонував Євген Сур — людина, для якої питання збереження національної пам’яті є важливим, — я охоче погодився».

Родини загиблих героїв і волонтери Конотопщини.

«Нам було важливо реалізувати цей проєкт, тому що пам’ять — це те, що робить нас сильнішими, що робить нас живими і небайдужими, — каже Наталія Дорога, голова благодійної організації «Світанок».

— Наш обов’язок — донести до майбутніх поколінь пам’ять про кожного полеглого героя, аби нащадки розуміли ціну, яку було сплачено за незалежність держави. І важливо це робити вже зараз, так би мовити, по гарячих слідах, не відкладаючи на потім. У рамках створення Пантеону було проведено велику пошукову роботу волонтерів зі збору інформації про загиблих. По кожному воїну перевіряли біографічні дані, нагородження, посади і звання».

Пані Наталія невипадково акцентує увагу на цьому. Річ у тім, що то тільки здається, що «зараз усе є в інтернеті» або ж «десь у базах даних влади».

Коли ж починаєш звіряти інформацію з відкритих джерел, то вона часто є недостовірною чи й суперечливою. Насправді, як розповіли пошуковці, що працювали над Пантеоном, немає єдиного відомства чи органу влади, куди можна було б спрямувати запит й отримати одразу всю необхідну інформацію. Бо військові ведуть статистику власних втрат, МВС «рахує» своїх, а який хаос був з обліком добровольців у перші дні війни — годі й казати. Тож довелося по крихтах збирати інформацію про загиблих із різних джерел, відомств, звертатися до родин...

Окрема історія — світлини загиблих. У багатьох просто не залишилося хороших, якісних знімків. Був іще один шматок колосальної роботи пошуковців і дизайнерів, щоб знайти ці фото та опрацювати належним чином.

І це проблема, на яку вже зараз важливо звернути увагу органів влади та всіх небайдужих. Бо якщо конотопці зіштовхнулися з такими проблемами зараз, на сьомому році війни, то що буде за десять-двадцять років? Чи не зникнуть обличчя наших героїв у мороці безпам’ятства назавжди?

Конотоп утверджує Україну.

Водночас хотілося б наголосити на такому. Далеко не всі герої Конотопщини поховані «вдома». Скажімо, доброволець Андрій Ваховський, який загинув під Іловайському в 2014-му, на прохання батьків похований на Харківщині.

А Іван Ковальовський з 58-ї ОМБР, який загинув від снайперської кулі в квітні цього року, — на Дніпропетровщині, Сергій Коробцов з цієї ж бригади — в Коростені на Житомирщині.

Власне, більшість бійців 58-ї ОМБР поховані далеко від Конотопа. Проте тут залишились їхні родини (в Андрія Ваховського — вдова і донька), друзі, колеги по службі.

І тепер у них є місце, куди можна приїхати, помовчати, подивитися близькій людині в очі, що дивляться з портрета, поставити свічку в храмі. Це дуже важливо і для пам’яті загиблих, і для душевного спокою живих.

«Щира вдячність за такий шляхетний Пантеон, за повагу до наших рідних, — поділилася враженнями Ніна Ничвидюк, мати загиблого в 2017 році старшого лейтенанта Валентина Ничвидюка. — Це важлива підтримка для нас, хто втратив найдорожче в житті».

«Мені сподобався Пантеон — гідний, достойний, вражає величчю. Добре що пам’ять про наших рідних живе. І мешанці нашого міста розумітимуть, яка ціна миру і спокою», — наголосила Ольга Бондарчук, дружина Дмитра Волонтирця, якого не дочекалися з війни у 2019-му...