Володимир Сергійчук. (Фото з сайту ukrinform.ua.)
Напередодні відзначення 88-х роковин трагедії Голодомору-геноциду 1932—1933 років значно активізувалися співробітники Інституту демографії і соціальних досліджень імені М. Птухи НАН України та окремі їхні прихильники з числа академічних істориків.
Головна мета — ще раз спробувати нав’язати широкій громадськості занижену цифру втрат цієї трагедії в кількості 3,9 мільйона осіб.
Скажімо, в Укрінформі вони провели своєрідний марафон (6 годин 43 хвилини), де говорили про все — від рецензування п’єси Олександра Корнійчука «В степах України» до демонстрування на екрані встановлених в окупованих районах Донбасу пам’ятників терористам — і нічого конкретного про, власне, підрахунок жертв, як і не спростували висновків історико-криміналістичної експертизи, проведеної в рамках досудового розслідування Службою безпеки України.
Цю місію взяв на себе Вахтанг Кіпіані, котрий закликає дипломатичні представництва України не поширювати матеріали, в яких цифра втрат більша, ніж 3,9 мільйона, бо, мовляв, «це провокація, яка дозволить Москві легко заперечувати як цю фантастичну цифру «10,5 млн померлих», так і сам геноцид».
Щоправда, він, очевидно, не знає про те, як ці його слова суголосні з підготовленим у Києві проєктом протесту проти вживання на церемонії відкриття у листопаді 2015 року у Вашингтоні Меморіалу Голодомору-геноциду вже звичного в діаспорі виразу «від 7 до 10 мільйонів», який підписали керівники українських наукових інституцій Північної Америки. Там теж ідеться про те, що це буде на руку Кремлю, а українську історичну науку звинуватять у некомпетентності.
Однак академічні демографи на цьому не заспокоїлися і випустили для загального доступу ще й пресреліз, де чорним по білому написали: «Із 3,9 млн осіб, померлих унаслідок голоду, діти віком до одного року становлять 0,7 млн (19%), діти віком 0-9 років — 1,5 млн (39%), віком 0 — 14 років — 1,7 млн (44%).
Найважливішим у цьому повідомленні є те, що вказується конкретна кількість втрат немовлят — 700 тисяч, і вона становить майже половину дитячої смертності (0 — 14 років): 0,7 млн від 1,7 млн — 41 відсоток.
Школярі збирають мерзлу картоплю на полі, 1933 р. Діти були найвразливішими жертвами Голодомору.
Щодо 700 тисяч втрат дітей до 1 року, про що вперше визнали в згаданому Інституті, особливих заперечень не виникає, оскільки ця цифра корелюється з кількістю народжених у 1932—1933 роках (1,252,7 тисячі) і кількістю тих, хто з’явився на світ iз весни 1931 року. Запитання виникає інше: на основі яких даних встановлено, що 700 тисяч померлих немовлят становлять 19 відсотків загальних втрат під час Голодомору-геноциду 1932 — 1933 років?
Адже первинні документи українських архівів свідчать зовсім про інше. Скажімо, ось які показники були зареєстровані в 1933 році в тодішніх районах Київської області, частина з яких нині входить до Вінницької, Житомирської, Кіровоградської і Черкаської (див. табл.1).
А ось аналіз зареєстрованої статистики смертності в 1933 році в 31 українському селі різних регіонів (див. табл.2).
З наведених матеріалів видно, що із загальної смертності в 14,344 осіб немовлята становили лише 514 (3,58%), а такі відсотки аж ніяк не можуть складати майже половину всієї дитячої смертності, про що стверджують академічні демографи.
Наш аналіз свідчить, що серйозно постраждали всі вікові дитячі групи. Принаймні у вказаних населених пунктах вони сягнули: 1 рік — 485 осіб (3,36%), 2 — 556 (3,87%), 3 — 507 (3,53%), 4 — 436 (3,03%), 5 — 464 (3,23%), 6 — 412 (2,87%), 7 — 441 (3,07%), 8 — 374 (2,60%), 9 — 289 (2,01%), 10 — 290 (2,02%), 11 — 155 (1,08%), 12 — 291 (2,02%), 13 — 185 (1,28%) і 14 — 166 (1,15%).
Тобто, смертність цих вікових груп (1 — 14) набагато більша — не 1 мільйон, про що пишуть у своєму пресрелізі академічні демографи, не працюючи з первинними документами вітчизняних архівів, а не менше 4 мільйонів, як це засвідчує шкільна статистика.
Але оскільки вони тепер погодилися на 700 тисяч смертей немовлят і 44 відсотки дитячої смертності в структурі загальної, то невдовзі їм під тиском фактів доведеться визнати і встановлену комплексною історико-криміналістичною експертизою загальну кількість жертв — 10,5 мільйона.
Володимир СЕРГІЙЧУК,
завідувач кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор історичних наук, професор
Під завершення цьогорічного сезону археологічних розкопок біля знаменитого Більського городища неподалік селища Котельва Полтавської області сталася сенсація: було знайдено уламок античної амфори IV століття до нашої ери з рідкісним клеймом майстра. >>
Шахрайство, підробка документів, втручання у приватне життя: кримінальні провадження щодо директорки музею Л. Гасиджак та діяльність «п’ятої колони» >>
Парламентська асамблея Ради Європи у четвер, 3 жовтня, одноголосно підтримала резолюцію "Вшанування 90-х роковин Голодомору - Україна знову опинилася перед загрозою геноциду", в якій зазначила, що нинішню агресивну війну РФ необхідно розглядати в контексті попередньої спроби знищення української нац >>
Розкопки унікального для Східної Європи об’єкту — залишків майстерні з виготовлення смальти (з неї робили мозаїки) для Успенського собору лаври, завершилися в Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра». Ця майстерня була побудована майже 1000 років тому. >>
Редакція газети «Україна молода» презентує унікальне видання, в якому зібрані журналістські розслідування, проведені у 2022 — 2024 рр., що стосуються приховування в Україні правди про злочини комуністичного тоталітарного режиму, в першу чергу про Голодомор-геноцид українців 1932 — 1933 років. >>
Пан Ревера був активним учасником Революції Гідності. І хоч не мав військової освіти чи досвіду служби, не залишився осторонь і в 2022 році. З перших днів став до лав ЗСУ. Як оператор «пташок», ніс службу у найгарячіших місцях на лінії фронту >>
