Сімейний патронаж: що треба знати вихователям та чому це так важливо для дітей

Розвитку сімейного патронату — як надзвичайно важливої форми допомоги дітям, які потрапили в складні ситуації, присвятили «круглий стіл» у Тернопільському пресклубі за участі працівників соціальних служб, представників місцевого самоврядування, громадських активістів та експертів проєкту «Реформування закладів інституційного догляду та виховання дітей у Тернопільській області».

«Патронат потрібен для того, щоб коли дитина потрапила в якісь складні життєві обставини і її батьки не можуть за нею доглядати, в неї був якийсь єдиний, відповідальний, турботливий і розуміючий доглядальник, який би допоміг їй безпечно пережити період, допоки рідні батьки не реабілітуються, щоб можна було до них повернутися; чи поки не буде знайдено якийсь інший вихід, найкращий з можливих для інтересів дитини», — зазначила на початку розмови онлайн Зінаїда Кияниця, кандидатка педагогічних наук з Києва, яка є ключовою експерткою проєкту.

Тож на Тернопільщині розпочали активний пошук сімей, які могли б надавати дітям патронатну допомогу, що є дуже важливим і для того, щоб успішно продовжувати та завершити реформу інтернатів, повністю замінивши їх системою догляду на базі сім’ї.

Детальніше про те, кого саме шукають для надання такої допомоги дітям, про вимоги до кандидатів, оплату їхньої праці тощо розповіла Лариса Стрига, тренерка з розвитку патронату в Україні.

Передусім важливо знати, що термін перебування під патронатом обмежений — до трьох, максимум до шести місяців — потім дитина повертається до батьків (якщо вони подолали свої складні обставини, пролікувалися, влаштувалися на роботу тощо) або влаштовується у нову родину всиновителів, опікунів, прийомних батьків-вихователів чи до дитячих будинків сімейного типу.

Патронатною сім’єю можуть ставати подружні пари або двоє дорослих (наприклад, мати і дочка), які проживають разом і мають житло з відповідними зручностями та окремою кімнатою для розміщення взятих під патронат дітей. Також вони повинні мати досвід виховання власних дітей або професійний досвід роботи з ними.

При відповідності всім цим вимогам бажаючим залишається пройти короткий навчальний тренінг, відтак укласти договір з головою громади.

Відтак патронатним вихователям гарантовані: постійна підтримка фа­хівців місцевих соціальних служб; щомісячні кошти на утримання кожної взятої під патронат дитини віком до 6 років — 5250 грн, а від 6 до 18 років — 6545 грн; щомісячна винагорода за надання послуг патронату в сумі 11895 грн; відрахування до Пенсійного фонду, які враховуються при нарахуванні соціального стажу та призначенні пенсій.

При всіх таких, здавалося б, сприятливих умовах сімейний патронат наразі розвивається значно повільніше від реальних потреб.

Так, приміром, у Тернопільській області поки що є лише чотири успішні діючі патронатні сім’ї. Тому, відповідаючи на численні запитання журналістів, спікери «круглого столу» розвінчали низку поширених міфів про сімейний патронат, які є безпідставними і заважають розвитку справи.

Як от, приміром, про те, що держава не виплачує кошти на взятих під патронатну опіку дітей, чи що безкоштовне навчання кандидатів передбачає якусь винагороду, чи про те, що біологічні батьки приходять «бити вікна» патронатним.

За додатковою інформацією та консультаціями щодо сімейного патронату як на Тернопільщині, так і в інших областях, можна звертатися до Лариси Стриги (м. Київ): 067-794-10-12 чи 050-311-05-74, а також до місцевих служб у справах дітей чи Центрів соціальних служб і надання соціальних послуг.