Тюремне життя «мажорів»: у яких умовах сидить Олена Зайцева, яка під час ДТП вбила шістьох людей

Смертельна аварія, яку спричинив у Харкові 16-річний водій «Інфініті» Микола Харківський, продовжує дивувати резонансними подробицями.

Спочатку адвокатка підлітка пробувала поставити під сумнів той факт, що саме її підзахисний перебував за кермом. А тепер уже слідчі в цій справі не поспішають добути важливі для кваліфікації злочину факти.

Про це повідомив на своїй сторінці у фейбуці представник потерпілої сторони Ігор Черняк.

«Рiч у тiм, що після ДТП Микола Харківський відмовився від добровільної здачі крові на аналіз, — сказав він. — Безумовно, це його право за законом. Але сторони слідства так само мають право звернутися до суду для примусового відбору біологічних зразків. І поки що дане право — не реалізовано!»

На думку юриста, це важливо тому, що тільки аналіз крові може повністю виключити відсутність в організмі будь-яких речовин, що прямо впливають на майбутній вирок.

«Проведений аналіз сечі виключає багато, але далеко не все! — зауважив він. — Переконаний, що повне та всебічне розслідування — це саме те, що необхідно як усім сторонам кримінального провадження, так і суспільству загалом!».

До речі, саме суспільний резонанс не дозволив правоохоронній системі Харкова пом’якшити покарання на той час 20-річній Олені Зайцевій, з вини якої чотири роки тому в ДТП загинуло шестеро людей.

У ЗМІ після трагедії з Миколою про неї заговорили знову, оскільки ці любителі швидкої їзди належать до родин, що спроможні фінансово залагодити подібні проблеми своїх дітей.

Утім, як з’ясувалося, Олена таки відбуває 10-річне покарання в Покровському виправному центрі, що на Дніпропетровщині.

Центр від колонії відрізняється більш демократичними умовами утримання, тому сюди потрапляють жінки, які були засуджені вперше за нетяжкі та неумисні злочини.

Олені дістався так званий сектор мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання.

«Тут є окремий вихід, свій дворик для прогулянок, кімната для приймання їжі, душова, — повідомила начальниця виправного закладу Інна Мицюк. — Вільно засуджені можуть пересуватися лише своїм двориком, а так їх скрізь супроводжують молодші інспектори».  

Як роботу Олена обрала українську вишивку, завдяки чому заробляє в середньому 1 тисячу 800 гривень. Скромність цієї суми не дозволяє їй достойно оплачувати компенсацію потерпілим, які не раз скаржилися у пресі «на жалюгідні 30 гривень» від своєї кривдниці.

Жінкам тут не дозволяють мати при собі телефони, проте з близькими вони можуть спілкуватися по скайпу. Комп’ютер тут загалом доступний, але без «зависання» на порносайтах і в соціальних мережах.

Короткі побачення з рідними в центрі навіть вітаються, тому до Олени часто приїздить мати і зрідка бабуся. Поводиться дівчина дуже скромно і тихо, не привертаючи до себе уваги.

«Засуджені не ставляться до неї як до «мажорки», оскільки самі сидять за аналогічні злочини, — каже Інна Мицюк. — Немає до неї особливого ставлення і з боку адміністрації. Скажімо, якщо хтось у секторі захворіє, то возимося з усіма однаково, незважаючи на те, є у них гроші чи немає».