Спалив себе сам: офшори як точка Зе-неповернення

«Техас повинні грабувати лише техасці» — класика жанру в скандалі про фінансові транзакції між офшорними фірмами нині президента Володимира Зеленського та олігарха Ігоря Коломойського.

Тож чи вже буде достатньо ще й такого офшорного «натяку», аби останні фанати Зе у світі й у нас нарешті зрозуміли, яку «демократію» ми знову будуємо.

Провідні світові медіа продовжують обговорювати офшорний скандал, в якому в одному ряду згадують ім’я президента Володимира Зеленського, голову СБУ Івана Баканова та олігарха Ігоря Коломойського.

Йдеться про масштабний витік документів про офшори (Pandora Papers), де фігурують представники влади низки країн.

У цьому масиві даних видніється і бізнес Володимира Зеленського, захований в офшорах, та неоднозначні фінансові транзакції, які він нібито проводив.

Журналісти-розслідувачі не виключають, що Коломойський платив Зеленському коштами, виведеними з «ПриватБанку».

Однак в офісі президента та в офісі генпрокурора запевняють, що в цих даних немає нічого нового і що вони, навпаки, свідчать про непричетність Зеленського до бізнесу після обрання його президентом. Опозиція вважає «офшори Зеленського» ударом по зовнішньополітичному іміджу України.

Але вплив скандалу на внутрішньоукраїнські процеси експерти оцінюють неоднозначно.

Скринька Пандори

Pandora Papers — це спільний проєкт понад 600 журналістів-розслідувачів із 117 країн світу, який розкриває секретну фінансову діяльність 35 нинішніх і колишніх світових лідерів, а також понад 330 чиновників та знаменитостей у 90 країнах світу.

Нове досьє продовжує традицію останніх семи років, протягом яких до медіа потрапляли фінансові документи з офшорів: FinCen, Paradise Papers, Panama Papers і LuxLeaks.

Для приховування фінансових операцій фігуранти розслідування використовували фірми, зареєстровані в офшорних юрисдикціях.

Це дає змогу уникати сплати податків, підзвітності, накопичувати статки та в окремих випадках — виводити й відмивати незаконно отримані кошти. Від України до роботи над цими файлами долучилися журналісти з агенції «Слідство. Інфо».

Автори розслідування вивчили 12 мільйонів конфіденційних файлів, отриманих із витоку інформації. Це документи 14 фірм-реєстраторів офшорів, тобто офіційних провайдерів юридичних послуг для компаній.

Одним із державних очільників, що згадуються в офшорних документах за 2012-2020 роки, виявився й президент України Володимир Зеленський. В оприлюднених українськими журналістами документах ідеться про фінансові транзакції офшорної мережі студії «Квартал-95» 2012—2019 років.

Офшорні компанії Володимира Зеленського та його оточення з 2012 року отримали 40 мільйонів доларів від офшорних компаній Ігоря Коломойського, зазначають журналісти.

За їхньою інформацією переказ коштів відбувався саме через «ПриватБанк», його кіпрську філію.

Одна з компаній Зеленського також тримала гроші в «ПриватБанку». Через ці та інші ознаки розслідувачі припустили, що фірма могла брати участь у виведенні грошей з банку.

Також розслідувачі зазначають, що номінальним власником офшорних компаній лідерів проєкту «Квартал-95» був Іван Баканов, нині — голова СБУ.

Баканов володів офшорною фірмою Davegra Limited, яка була номінальним власником усього офшорного бізнесу Зеленського і його друзів-«кварталівців». Про те, що реальними власниками є саме вони, йдеться в таємній «трастовій декларації», яку підписав Баканов.

За даними журна­лістів, Зеленський отримував дивіденди від однієї з офшорних фірм уже після того, як формально продав свою частку в ній.

Журналістка «Слідство.Інфо», авторка розслідування «Офшор-95» Олена Логінова констатує, що Володимир Зеленський «попався» на тому ж стилі ведення бізнесу, в якому звинувачував свого попередника Петра Порошенка.

«Це просто офшори — нічого кримінального»

Згадаємо полум’яний виступ на публічному спарингу з Петром Порошенком перед другим туром президентських виборів про справедливість, звинувачення у «кумівстві» влади. І ось, зрештою, вся бізнес-сім’я Володимира Зеленського розсілась на владних лавках — це відразу показало: у новій владі встановився Зе-авторитаризм.

І от тепер, після відлуння офшорного скандалу по всьому світу, здавалося б, ну от вона, найвища справедливість, ганебний іудин фінал. Але як би не так!

На ганьбу «слуги» відреагували, як на пересічну подію: просте бешкетування, ледь не жартами. Скажімо, лідер фракції СН у парламенті Давид Арахамія знизав плечима, мовляв, а що такого — в його дружини також є офшори.

Отже, Зеленський продовжує грати роль соло-зірки в оточенні безликої підтанцьовки, адже він лише так зможе управляти своєю Зе-командою.

Президент явно не терпить довкола себе хоч скільки яскравих і незалежних від нього політиків, періодично позбавляючись їх. Тобто нестандартних кроків, котрі могли б бодай трохи дати надії на якісь натяки на прогресивні прориви, марно очікувати.

Разом із Зеленським котиться донизу й рейтинг його партії. «Слуги народу» стали заручниками симпатій народу до президента і чимало з них не бажають, щоб їхній політичний проєкт обвалився разом із нервовою метушнею у вервечці помилок і дивацтв президента. Але тепер від бажання «слуг» мало що залежить.

Зашквари рейтингу президента

І тло для падіння рейтингу чинної влади саме таке, як треба: політики сперечаються, які офшори зашкварніші; «справа Шеремета» — нескінченний серіал; «замах на Шефіра» не пішов далі пілотної серії.

Колишній нардеп, політик Борислав Береза, аналізуючи причини падіння рейтингу президента та його партії, зазначив, що перше, що з’їло вплив Зеленського, — це критична кількість помилок, яка й призвела до великого накопичення розчарування електорату Зеленського.

Нагадаємо, яка категорія виборців голосувала за шоумена?

По-перше, це ті, хто повірив, що новий президент, як і обіцяв, швидко закінчить війну. По-друге, частина патріотичного виборця, котра бачила в ньому також нового патріота. По-третє, ті, хто вважав його «хлопцем зі свого двору» — простим, доступним, таким, як і всі.

Наразі розчарування в усіх категорій виборців. А останньою краплею зневіри фанів Зеленського стали його офшори. І не має значення, яким останнім роком значиться у власниках цих офшорів Зеленський. Бо що таке офшори для пересічного українця? Це щось таке, куди багатії ховають свої гроші. Ну не може бути офшорів у хлопця з нашого двору!

Також викликає чимало запитань і дивна позиція з вакцинацією. Адже велика кількість прихильників Зеленського — це антивакцинатори. Вони впевнені, що це їх Білл Гейтс хоче чипувати і що вводять «число звіра» та інші версії теорії змови.

А сам Володимир Зеленський каже: «Так, у маршрутки, в автівки не пускаємо — треба вакцинуватись». І його прихильникам це ще більше не подобається: «Він не наш, він зі світового закулісся».
Рейтинг його провалюється — це лише початок. І Зеленський дійсно зараз роздратований.

Усе одне до одного. Рейтинг відмінусовує і промосковська «п’ята колона», що з чотирьох різних кінців, конкуруючи між собою, працює на своїх ідеологічних господарів.

І чим більше, втративши довіру, президент носиться зі своїми законодавчими ініціативами, історіями відставок, часткової чистки Кабміну, тим очевидніше нерозуміння. І не лише в тих, хто апріорі суті цих цілеспрямованих турбот як не розумів, так і не розуміє.

Навіть в офісі президента не знають, що робити. Там хочуть швидких рішень.

Ну, можна ввімкнути серіали: РНБО-1; РНБО-2; РНБО-3... Адже РНБО займається тепер усім підряд, ледь не побутовими проблемами в державі. Але нічого протиставити «вагнерівцям», офшорам, погіршенню ковідної ситуації.

Президенту Володимиру Зеленському міг би допомогти розпуск парламенту, мовляв, не чіпляється за владу, хоче щось зробити. Але йому лячно. Зеленський не може на це піти, бо він розуміє, що втратить вагомі важелі впливу.

А головне: на перевиборах його партія навіть і близько не набере попередніх відсотків. Монобільшості вже не буде, а Зеленський уже не буде царем, як зараз.

Та й наразі процес падіння рейтингу зупинити неможливо. А в Україні вже діє відпрацьована практика: стрімке падіння рейтингу — точка неповернення для кожного президента. У наступній гонці можеш навіть і не намагатися брати участь.

Задушливі обійми гаранта — пастка для нього

Занадто помітно, що посеред постановок ОП, інтриг, підкилимних ігор Зеленський почувається набагато впевненіше й комфортніше, ніж у реаліях поточного життя, а тим більше — в усвідомленні перспектив.

Ми переживаємо часи унікального експерименту, коли одна людина формує весь порядок денний у країні. І хоч як дивно, але коли говорити про можливість узурпувати владу, то в Зеленського — найлегший з усіх українських президентів шлях. І не тому, що в нього більшість, якої не було ні в кого з його попередників, а тому що в нього немає гальм.

У всіх колишніх президентів, які мають уявлення про те, як працює державна машина, були внутрішні запобіжники. Свої рамки були навіть у Януковича. А «Зе» байдуже. Коли під прикриттям ринку в селян відбирають землю, коли місцеве самоврядування шантажують субвенціями, коли...

Водночас «Зе» «з’їв» усіх. Зрілих і незалежних у владі практично не залишилося. Якщо до них дуже умовно віднести Кличка, то до кінця осені мер одержить законного голову КМДА.

Адже президент може використати потрібний закон винятково у своїх інтересах. Де-юре Зеленський владу вже майже узурпував. А от де-факто — ще ні. Він не знає, як усім цим кермувати.

Окремі малокомпетентні люди мають доступ до вузлів держуправління. Адже в Зеленського немає своїх сильних аналітиків, немає сильного парламенту й Кабміну.

І тому питання про пріоритети, стратегії України — це черговий набір слів. Під супровід котрих одні тягнуть країну в катастрофічний спогад про майбутнє, а інші все ще мають силу й вплив тягнути в трагічну неможливість спільного минулого з сусідом-агресором. І на цьому шпагаті Зеленський підповзає до узурпації, яка веде до краху, як це було з Януковичем у 2014 році.

Будь-яка опора системи, вибудуваної Зеленським, може в будь-який момент завалитися разом з економікою, соціальною сферою та безпекою просто на голови українців.

Сила удару може бути значною. Помітять усі, навіть найбагатші і навіть найобмеженіші. Всі, крім Зеленського, — але його думка вже нікого не буде на той час цікавити. Це може бути ще одним необхідним щепленням від популізму й авторитаризму. Чи ми його заслужили?