Допомога небайдужих: пограбований етнографічний музей «Древо» на Полтавщині потроху відновлюють

Не так давно громадськість Полтавщини й не тільки, людей, які шанують свій культурно-історичний спадок, зберігають пам’ять про витоки свого роду-племені, сколихнула прикра новина: в селі Козубівка Хорольської територіальної громади невідомі вночі пограбували етнографічний музей «Древо».

П’ять років тому його відкрив у майже столітній хаті, що опустіла після смерті дідуся й бабусі, палкий шанувальник старовини Едуард Крутько.

Обравши за професію медицину, молодий чоловік знаходив час на те, аби дбати й підтримувати в належному стані музей, поповнювати його новими експонатами, проводити тут заходи, які збирали людей не лише з України, а й з-за кордону.

І от, навідавшись сюди одного ранку, Едуард побачив на дверях зірваний замок. Картина, що відкрилася очам усередині приміщення, просто вжахнула: усе тут було догори дригом.

«Якісь крадіжки у дворі траплялися регулярно: то алюмінієвий бідон злодії, було, поцуплять, то ще якісь дрібні речі. Бачте, садиба не огороджена з усіх боків: в одному місці є паркан, в іншому — немає. Тож на подвір’я по­трапити нескладно. Але на колекцію нечисті на руку люди посягнули вперше, — розповідає засновник музею.

— Речі, які мають слугувати людям, зірвали з манекенів, зі стін, меблів тощо й вивезли невідомо куди. Знаєте, страшно втратити не матеріальні цінності, а кращі зразки народного мистецтва, що з таким трепетом збиралися, вивчалися. Кожна річ із музею має свою історію, пов’язана з конкретним місцевим родом, родиною. Обікрали не мене особисто, а сотні людей, які приїжджали до музею не тільки з України, а й з усього світу».

Злодії поцупили десятки речей: одні з найкращих у колекції вишиті сорочки, пояси, рушники, срібні прикраси, намиста, ікону. Орієнтовна сума втрат, за словами Едуарда Крутька, становить близько 50 тисяч гривень. Молодий чоловік припускає: імовірно, той, хто зробив свою чорну справу, відвідував музей і прекрасно орієнтувався в тому, де яка річ експонується.

Втім відповіді на всі запитання має дати слідство, що проводиться в межах кримінального провадження, відкритого за статтею ККУ «Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище».

Загалом питання безпеки етнографічного музею назріло давно. Частково його вирішувала бездротова сигналізація від компанії Ajax Systems, але, за фатальним збігом обставин, тієї ночі, коли сталася крадіжка, вона була вимкнена. Серед мінусів роботи цієї системи — її залежність від інтернету, який у Козубівці нерідко відсутній. Зокрема, не було його й тієї злощасної ночі, коли злодії здійснили свій злий намір.

«Варто зазначити, що представники Ajax Systems, зв’язавшись зі мною, пообіцяли удосконалити наявну сигналізацію, додавши необхідне обладнання за кошт компанії, — продовжує розповідь Едуард Крутько.

— Приємно, що все-таки існує відповідальний бізнес. Однак давно назріла потреба в тому, аби гарантія безпеки поширювалася на весь двір. Відтак потрібна повноцінна система безпеки з відеокамерами, датчиками руху, засобами оповіщення тощо. Самотужки я цього зробити не міг, адже, за попередніми підрахунками експертів, забезпечення повноцінного захисту такого об’єкта обійдеться десь у 30 тисяч гривень. І от завдяки друзям музею й підтримці широкої громадськості вдалося зібрати приблизно таку суму. Тож найближчим часом будемо замовляти необхідну апаратуру».

Поки що музей повноцінно не працює. І, як стверджує Едуард, доки не встановлять сучасну систему захисту, не відновить своєї роботи. Тут лише прибрали сліди після злодіїв і частину експозиції, яка має більшу цінність, вивезли до надійного місця. Хоч власник музею обнадіює: поновити експозицію цілком можливо, адже колекція зібраних ним та його однодумцями речей велика.

До того ж відгукнулося багато людей, готових подарувати музею старовинні речі з домашніх колекцій, аби перекрити те, що вкрадено.

«І фінансово багато хто допомагає — скидає гроші на банківську картку. Звісно, вони не зайві — навіть якщо необхідна на якісну систему захисту сума буде більшою, існують й інші потреби: скажімо, давно пора встановити паркан там, де його немає, зробити водостік тощо. Звісно, ця ситуація дещо вибила мене з колії, — зізнається Едуард Крутько.

— Найважче було кілька тижнів замовчувати те, що сталося, — слідчі схилялися до думки, що поки не варто розголошувати інформацію. І оце було найжахливіше — лишитися сам на сам із неприємностями. А коли вже все стало відомо і я отримав значну підтримку людей, багато підбадьорливих слів, тоді, звичайно, стало легше».