Українофобія Зе-гулліверів: як обтяжена «языком» влада і її сателіти атакують українську мову

Буремний час світоглядних протистоянь — утвердження української державності проходить складний шлях як зовнішньої окупації, так і внутрішнього проросійського опору й провокацій різного характеру.

Тридцятирічна боротьба, що не вщухає, й протистояння значною мірою гальмують ходу цією тернистою дорогою.

І ускладнюється цей процес ще й присутніми на високих постах проросійськими неонуворишами.

І от уже міністр закордонних справ Росії ледь не в унісон заявив, що врегулюванню Мінського процесу заважають не систематичне порушення режиму «припинення вогню» Росією, а прийняті в Україні закони: про освіту, мову, корінні народи. Яким чином?

Важко осягнути цю кремлівську логіку «сумної конячки», як називають Лаврова. І «дивним» чином оприлюднена антиукраїнська позиція Кремля збігається з проросійським порядком денним окремих українських політиків.

«Гуллівер» визнає окупацію Криму та Донбасу?

19-го серпня в Україні відбулась прем’єра стрічки «Гуллівер повертається».

Це англомовний повнометражний 3D анімаційний фільм-фентезі російського режисера Іллі Максімова, знятий у ко-продукції України та Кіпру.

Фільм створений анімаційним підрозділами Gulliver films (Кіпр) та кінокомпанією Студія «Квартал 95» (Україна). Сюжет фільму базується на романі Джонатана Свіфта «Мандри Гуллівера».

У світі прем’єра стрічки відбулася 18 червня 2021 року на Шанхайському міжнародному кінофестивалі.

Як заявили творці стрічки у серпні 2021 року, фільм «Гуллівер повертається» знімався англійською мовою, тобто весь ліпсинг фільму (те, якою мовою рухаються губи персонажів) — англомовний.

Раніше, у 2019 році, в інтерв’ю виданню Detektor media співпродюсер стрічки Борис Шефір заявляв, що стрічка має вийти в двох мовних версіях із повноцінним ліпсінгом анімації під кожну з цих двох версій (тобто губи персонажів будуть рухатися на відео у відповідності до цих мов): англомовній версії для міжнародного прокату та у російськомовній — для прокату в Росії/СНД, а для України буде створений лише україномовний дубляж (тобто лише дублювання аудіо, але без створення відео з повноцінним ліпсінгом під українську мову).

Також у тому інтерв’ю 2019 року Шефір заявив: «Ми (Студія Квартал-95) сподіваємось, що через два роки (тобто у 2021 році) російський кінопрокатний ринок для нас відкриється».

Після прем’єри в Шанхаї 7 липня 2021 року стрічку було представлено у позаконкурсній програмі «Прийми інакшість» на південно-корейському міжнародному кінофестивалі.

Планується, що в міжнародному прокаті стрічку побачать глядачі з понад 60 країн, серед яких Португалія, Іспанія, Італія, Туреччина, Австралія, країни Бенілюксу (Бельгія, Нідерланди, Люксембург), Середнього Сходу, Латинської Америки тощо.

А тепер найцікавіше. Фільм має вийти в широкий російський кінопрокат, включно з окупованими Росією регіонами України — Донбасом та Кримом, 27 січня 2022 року. Дистриб’ютор — «Наше Кино». Для кінопрокату в Росії фільм було дубльовано російською мовою в 2021 році. Тобто й на окупованих РФ українських територіях фільм демонструватиметься російською. Що це означає? «Квартал 95» визнає окупацію Росією наших територій?

«А козачок — засланий»?

Після президентських виборів політика Зеленського, за якого як за двомовного проголосувала значна частина російськоорієнтованих виборців, змушена була дещо помінятись. Це сталося чималою мірою під тиском свідомого громадянського суспільства, активістів і патріотів.

У березні 2020 року Зеленський підписав закон «Про повну загальну середню освіту», де уточнив і доповнив чинні українізаторські документи.

До того, нагадаємо, в 2017 році президент Петро Порошенко підписав закон про освіту. Його нормативний акт зобов’язував переходити на навчання у державних закладах освіти лише українською мовою.

І... починаючи з 2020 року представники «зеленої» влади почали заявляти про існуючу, так звану, «українську російську».

Нагадаємо, про це та про те, що «українська російська» — це частина культурної спадщини України, вперше заявила експрессекретарка президента Володимира Зеленського Юлія Мендель.

Власне, ця заява стала точкою неповернення, пусковим механізмом, який зіштовхнув її з поста Зе-речниці. Її зацькували і соцмережі, й активісти з патріотами в ЗМІ, а на додачу офіс президента ударив, лукаво відхрестившись від неї, мовляв, це приватна думка Юлії Мендель.

І цікаве для багатьох питання, через що вона пішла з поста — чи нерви здали, чи зрозуміла абсурдність використання її в якості рупора проросійських та й загалом підозрілих заяв команди чинної влади, через озвучування котрих вивчали реакцію суспільства — досі залишається відкритим.

Далі, ексміністр внутрішніх справ Арсен Аваков, презентуючи свою книгу — про події в Харкові в період Революції гідності, також говорив про історичну двомовність.

Ба, навіть більше, він заявив про існування на Харківщині особливої слобожанської мови (тобто суржику), а загалом, ніби користуючись з Мендель одними і тими ж шпаргалками, Аваков пропонував визнати, що російська мова «не належить РФ».

І от тепер речник тристоронньої контактної групи в Мінську, радник глави ОП Андрія Єрмака Олексій Арестович підхопив пропагандистський стяг із двоголовим російським орлом, що випав з рук екссоратниці по ЗЕвладі Мендель.

  
Мовні спотикання «зелених»: Арестович, Бужанський і Ко   

Пропозиція Олексія Арестовича законодавчо розділити поняття «російський» і «руський» виглядає як просте «пропихання» російської мови в Україні.

«Я вважаю, що ми повинні розрізнити на законодавчому рівні поняття «російський» і «руський», сказати, що «російську культуру», «російську мову» кодифіковано в Україні. Тобто, виникла вона в Україні, це наша історична мова — так само, як і українська», — сказав Арестович.

Зауважимо, що в українській мові поняття «руський» (що стосується давньої Київської Русі і її духовної спадщини) чітко відрізняється від поняття «російський» (що стосується сучасної Росії). А головне, що руська і українська — це не дві окремі мови на одній основі.

І руська — це історична назва української, національної мови сучасних українців. І не треба намагатися нас заплутати й ввести в оману.

Також Арестович заявляє, що є противником мовного закону в «нинішній інтерпретації».

Йдеться про Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Мовляв, цей Закон позбавляє вільного спілкування іншими мовами.

Але Закон про українську мову як державну в Україні не забороняє в побуті спілкуватися будь-якою мовою світу, українська ж має стати повноправним державним інструментом на всіх рівнях: від ділового, освітнього до розважально-культурного.

Гуманітарна контрреволюція

Словом, виляє п’ятою точкою, маніпулює російське лобі в середовищі найвищих органів державної влади.

Варто згадати, що спека мовної контрреволюції почалася з перших днів затвердження Закону про державну мову в Україні.

Літо-2019 ознаменувалось мовним Майданом. А липень 2020-го — новим витком загострення мовного протистояння. Депутат Верховної Ради Максим Бужанський зареєстрував у парламенті законопроєкт, за яким російську мову прирівняв до мови країн ЄС.

На Бужанського впав шквал критики від просунутої, патріотичної громади та національно-демократичних партій. Народні обранці були змушені зняти проєкт закону з розгляду.

І все це під дворічним супроводом розгляду справи щодо конституційності Закону про українську як державну мову в Україні в Конституційному Суді України за поданням групи проросійських депутатів Верховної Ради України.

Зрештою, 14 липня 2021 року КСУ виніс рішення, за яким визнав конституційність мовного Закону.

Нагадаємо, Закон про державну мову в Україні набув чинності 16 липня 2019 року. Але нещодавно президент Володимир Зеленський оголосив про конкурс у КСУ. Цікаво, це щось означатиме для мовного Закону? І чи не доведеться очікувати нового розгляду справи?

Так уже було, коли в 2009 році уряд Юлії Тимошенко намагався провести українізацію освітнього процесу, видавши відповідну постанову. Конституційний Суд України за президентства Януковича визнав це рішення незаконним.

Тому й тепер за «правильного» нового призову «зелених» суддів КСУ перегляду рішення КСУ щодо Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» навряд чи щось заважатиме. Окрім громадянського суспільства.

Кіноінвестори з металорізками?

Про всеядність «слуг» ходять легенди, а краще б — міфи.

Тому заява про право на російську як другу українську виглядає не лише як хитрозроблений прилад для чергового «осіменіння» чужинським українців на догоду Кремлю, а й як типова булімія на все, що має вплив на світогляд і до того ж приносить прибуток.

От і чутки про ще один культурно-політичний камінь спотикання — легендарну Одеську кіностудію — зависли в затуманеному повітрі. Йдеться про те, що частину території Одеської кіностудії міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко нібито хоче чи то забудувати, чи то орендувати.

Нещодавно Олександр Ткаченко прокоментував ці закиди: «Я впродовж 15 років маю стосунок до Одеської кіностудії. А після того, як я побував на київських кіностудіях, був вражений: у принципі, я навіть не думав, що так можна — залишаючи кіностудії державними, починати їх забудовувати. І наробити всього того, що впродовж років наробили на Одеській кіностудії. Фантомні болі товаришів, котрі думають, що знають, про що я думаю, залишимо з ними самими, нехай лікуються самі».

Нагадаємо, в 2005-му Олександр Ткаченко очолив правління, ставши акціонером «Одеської кіностудії». Він займався кінодистрибуцією та розвитком мережі кінотеатрів.

Додав інтриги й «без жодного натяку» нардеп від СН Микита Потураєв, зазначивши:

«Ми майже втратили державну українську кінохроніку. Ми маємо величезні ризики в українській кінематиці. Ми з цим розбираємось. Ми не зліземо з правоохоронних органів. Ми будемо битися за те, щоб урятувати те, що можна врятувати. І моя позиція така, що на всіх студіях мають з’явитися стратегічні інвестори, тому що інакше це (кіностудії) перетвориться на забудови».

А з цими загадковими інвесторами, на що мають перетворитись кіностудії?

І загалом, у руки яких та чиїх політико-економічних концернів перетікає поволі країна?