Чорна вишиванка з криївки: на Тернопіллі проходить фестиваль патріотичної пісні у пам’ять про нескорених

На хуторі Кулеби неподалік села Нараїв на Тернопіллі на початку липня уже традиційно (за винятком торішнього локдауну) проходить всеукраїнський фестиваль патріотичної пісні «Чорна вишиванка».

Здавалося б, затяжні дощі цього літа не витримали і відступили перед величною і пам’ятною атмосферою свята.

У лютому 1941-го дві сотні озброєних енкаведистів оточили криївку

Понад 80 років тому в тихій місцині, що притулилася до лісу, в оселі Івана та Марії Янчинських знайшли тимчасовий прихисток члени ОУН — організації, яка чинила запеклий спротив спершу польській владі, а потім більшовицькому режиму в Західній Україні. Та хтось із місцевих сексотів здав підпільників.

І в ніч iз 21 на 22 лютого 1941 року дві сотні озброєних енкаведистів оточили криївку, де перебували семеро хлопців віком від 18 до 27 років. Володимир Лопушанський, Максим Шуран, Григорій Шкапій, Богдан Гульовський, Іван Галай, Василь Солтис, Григорій Москаль не здалися ворогові й загинули смертю героїв.

Марія Янчинська розповіла небіжу одного із загиблих підпільників — Роману Лопушанському — драматичну історію: побратими Григорій Москаль i Володимир Лопушанський, обійнявшись, підірвали себе гранатою.

Пораненого в голову та плече Івана Галая енкаведисти занесли до хати й кинули на землю. Жінка попросила, аби його поклали на ліжко. Один з облавників здивувався і єхидно запитав: «Что, жаль бандіта?» Але все-таки його поклали.

Та щоб якось відвести гнів карателів від господарів, Іван Галай, помираючи, сказав енкаведистам: «Не карайте, катюги, господаря, бо він нас прийняв під загрозою смерті».

Відродження пам’яті про нескорених хлопців

Ініціатор фестивалю Роман Лопушанський у розмові зі мною згадує: коли він у 1990-х роках приїжджав на це пам’ятне місце, то був прикро вражений, як можуть нащадки легко забути пам’ять про нескорених хлопців. І вже у липні 1997 року відбулося освячення пам’ятника героям, який спроєктував і виконав оздоблювальні роботи доцент НУ «Львівська політехніка» Юліан Павлів.

Відтоді у цю мальовничу місцевість, помережану горами і лісами Опілля, розташовану на перетині трьох областей — Тернопільської, Львівської та Івано-Франківської, — на фестиваль патріотичної пісні «Чорна вишиванка» щороку з’їжджаються творчі колективи, солісти з різних регіонів України та Києва.

Це свято-реквієм набуло спершу міжобласного, а згодом — всеукраїнського статусу.

Цього року не відбуваються вибори — ні загальноукраїнські, ні місцеві. І тому фестиваль проігнорували політики із суперпатріотичних партій — «Європейська Солідарність», «Свобода», які ще у 2019 році перед виборами не оминули нагоди відвідати це свято, щоб прорекламувати себе. А про членів Зе-команди вже й говорити не доводиться — їм, як правило, байдуже до таких подій.

На фестивалі знову звучали стрілецькі, повстанські пісні. Однак його пісенний репертуар усе більше охоплює сьогодення, не оминаючи подій російсько-української війни, яка уже восьмий рiк триває на Донбасі.

Поет, композитор і співак Олександр Шевченко ще до початку цієї війни спеціально для фестивалю написав і виконав пісню «Чорна вишиванка», в якій оспівана реальна історія.

Йшлося про те, що поранений український партизан подарував чорну вишиванку дівчині, яка доглядала за ним, і заповів передати сорочку її нащадкові — нехай пам’ятає про героїв.

Заповіт збувся: син тієї дівчини через пів століття одягнув пам’ятну вишиванку у Львові під час подій, коли на ратуші замайорів синьо-жовтий стяг.

На фестивалі «Чорна вишиванка»-2021 Олександр Шевченко виконав дві нові пісні: одну присвятив добровольцям, які захищають Україну на Донбасі, а другу — кіборгам Донецького аеропорту (останню пісню співак озвучив спільно з дружиною, заслуженою артисткою України та волонтеркою Наталією Самсоновою).

Боєць батальйону «Айдар» Олександр Косолапов з міста Щастя Луганської області, виступаючи на фестивалі, справедливо зазначив: «Добровольці нинішньої війни довели, що хлопці в 1941 році загинули недаремно...»

Має бути меморіально-культурний комплекс

— Оскільки Нараїв — героїчне село, де багато його мешканців під час Першої світової війни взяли участь у частинах Української галицької армії, а згодом — у лавах Української Повстанської армії, то визвольна боротьба українського народу — для нас свята справа, — наголосив на важливості проведення фестивалю голова Нараївської сільської територіальної громади Євген Здебський.

— Завдяки підприємцеві Дмитру Ваньчуку ми збудували сцену фестивалю, а тепер потрібно зробити накриття над лавками, щоб ми не боялися дощу. У перспективі це має бути меморіально-культурний комплекс, щоб святкування відбувалося у вигляді табору і тривало впродовж кількох днів. Мальовнича природа, наближена до Карпат, сприятиме цьому. Я думаю, що громада буде спроможна зробити це вже наступного року.

А Товариство пошуку жертв війни «Пам’ять» (Львів) подарувало учасникам і гостям фестивалю гострі відчуття, романтичні переживання від реконструкції типового бою підпільників ОУН і УПА з енкаведистами.