Адвокат маршала-«м’ясника»: Зеленський хоче віддати долю назви проспекту Жукова харків’янам

Володимир Зеленський не проти того, аби один iз харківських проспектів і далі носив ім’я маршала Жукова.

Про це він повідомив у програмі телеканалу «1+1», розглядаючи варіанти примирення між собою українців, які шанують різних в ідейному сенсі героїв.

«Не треба робити з усього цього політичне питання, — вважає «кварталівець», якому випало значною мірою через маніпулятивність підміни образу реального кандидата телевізійним стати президентом держави Україна. —  Не робити великі висновки саме зараз. Це еволюційний процес. Всі імена, які залишаться в історії, вони залишаться. Якісь імена будуть точно стерті».

Що ж стосується конкретно персони маршала Жукова, жорстокість і непрофесійність якого забрала життя мільйонів радянських військових, то глава держави сказав наступне: «Я вважаю, що це рішення місцеве. Молоде покоління Харкова вже не пам’ятає, що пов’язано з Жуковим: де там позитив, а де там негатив. Для людей зрілих, дорослих, бабусь він був маршалом перемоги. Ну хай буде там ця вулиця. Треба, аби пройшов час».

Як «УМ» повідомляла, харківська «жукініана» триває вже кілька років поспіль. За цей час назву згаданого проспекту перейменовували тричі. Останній раз проспекту Петра Григоренка повернули стару назву у травні цього року завдяки тому, що юристи міськради знайшли правову і, за великим рахунком, формальну причину відмінити відповідне рішення Харківської облдержадміністрації.

Водночас необхідність топонімічних змін уже давно обґрунтували фахівці Інституту національної пам’яті.

«Тут немає ніякої колізії, — прокоментував ситуацію юрист закладу Сергій Рябенко. — Різного роду винятки не можна застосувати до даної ситуації. Згідно з законом про декомунізацію (пп. «ґ» п.4 ч. 1 ст. 1), символікою комуністичного режиму є, в тому числі, пам’ятники особам, які обіймали керівні посади. Жуков був першим заступником наркома оборони СРСР у 1942-44 роках i міністром оборони СРСР у 1955-57 роках, а отже, обіймав керівні посади у вищих органах влади СРСР. Тому його пам’ятник є символікою комуністичного тоталітарного режиму. Закон (п.6 ст. 7) вимагає демонтувати такі об’єкти. А виняток щодо діячів науки і культури, очевидно, до Жукова не має ніякого стосунку».

Одіозна харківська «жу­кініана», найвірогідніше, триватиме й далі, ставши однією з найгарячіших тем осінніх виборів  мера.

Теперішній секретар міськради Ігор Терехов, який уже повідомив про свою участь у перегонах, завірив виборців у тому, що пам’ятник маршалу і далі стоятиме в місті.

Причому на проспекті, який носить його ім’я. Така заява, в принципі, нікого не здивувала, оскільки наступник Геннадія Кернеса може розраховувати здебільшого на голоси проросійського електорату, який відверто ностальгує за радянським періодом.