Магніт читацького попиту. Результати рейтингу «Книжка року»-2025
Рейтинг «Книжка року» оцінює всі сегменти книжкового ринку, окрім підручників. >>
Виконавці головних ролей Сергій Стрельников (Олекса Довбуш), Олексій Гнатковський (Іван Довбуш) та Дар’я Плахтій (Марічка). (Фото надане Film.UA Group.)
Історичний екшн «Довбуш» Олеся Саніна вийде в український кінопрокат уже цієї осені.
Його прем’єра — одного з найдорожчих фільмів в історії українського кіно — планувалася ще на листопад 2020 року, але була відкладена через пандемію.
Після старту на початку червня дознімання стрічки, безпосередньо в декораціях фільму на кіностудії імені Олександра Довженка в Києві творча команда розповіла про подальші кроки.
Режисер Олесь Санін, продюсер Максим Асадчий та виконавці головних ролей Сергій Стрельников (Олекса Довбуш), Олексій Гнатковський (Іван Довбуш) та Дар’я Плахтій (Марічка) говорили про головний задум картини, труднощі та атмосферу, що панує на знімальному майданчику.
Розмова відбувалася в реконструкції автентичної колиби XVII століття, що слугувала так званою криївкою для народних повстанців. Старовинний гуцульський інтер’єр — посуд, свічки, хутро, деревина, багаття — створювали ілюзію казки чи легенди, свідком якої ненароком став сам.
В основі сюжету кінофільму лежать українські та польські архівні документи, що відтворюють факти життя головного героя. Авторами сценарію стали Василь Портяк, Максим Чернишов та Олесь Санін.
Це історія про легендарного карпатського лицаря, що віддано боровся за свободу рідної землі. Про силу і любов, про зраду і кривду.
Про двох братів Олексу та Івана Довбушів, що опиняються поза законом і стають опришками. їхня волелюбність, сила та відважність є надією для знедоленого народу і справжнім викликом для панів.
Однак дороги братів розходяться. Один iз них прагне грошей, другий — справедливості. Хто переможе — правда чи кривда, життя чи смерть? Кожен обере своє...
«Цей фільм не про якогось міфічного карпатського лицаря, що боровся за народну гідність багато віків тому, ця картина про сьогоднішніх національних героїв, про кожного хлопця, який узяв на себе відповідальність захищати рідну землю, ціною власного життя», — говорить режисер картини.
Олесь Санін згуртував навколо себе потужну команду однодумців: кінематографістів з України, Польщі, Канади, та США. Декілька місяців тривала фольклорна експедиція в Карпати: вивчали музичну, матеріальну та нематеріальну культуру, відроджували ремесла та реставрували старовинні техніки бою.
Для зйомок були обрані унікальні природні та історичні локації: праліси, гори, скелі, урочища, а також реальні місця, де бував Довбуш.
Проєкт фільму став одним із переможців десятого конкурсного відбору Держкіно в секції ігрових тематичних фільмів «Велич українського духу на прикладах легендарних героїв народного фольклору» і створюється за його підтримки, яка становить 65 млн грн.
Картина орієнтована на національний ринок, проте активно ведуться переговори і з іноземними партнерами. Готується міжнародна версія фільму, передусім для Польщі і Канади. Кінотеатральною дистрибуцією фільму на території України займаються компанії Кіноманія і Film.UA Distribution.
Рейтинг «Книжка року» оцінює всі сегменти книжкового ринку, окрім підручників. >>
У Києві у двох музеях показують виставкові проєкти, які нагадують про колекцію Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка, що була незаконно вивезена російськими окупантами у 2022 році. >>
На виконання рішення суду за позовом прокуратури припинено право приватної власності на приміщення флігеля мецената Івана Терещенка. >>
Сьогодні, 20 лютого, минає 138 років від дня народження визначного представника української музичної культури XX століття Василя Барвінського — композитора, піаніста, музичного критика, педагога, диригента, організатора музичного життя. >>
Наша геніальна поетеса і драматургиня була також літературознавицею європейського масштабу. Важливо відзначити, що її філологічні студії вирізнялися як академічністю, так і публіцистичною гостротою. Зокрема, міжнародного звучання набув твір Л Українки «Два напрями в новітній італійській літературі». >>
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>