Виразні акценти лаконічної сценографії та стриманих костюмів, відмінні вокал та хоровий супровід і партії українською мовою — це те, що робить прем’єру опери «Ромео і Джульєтта» у Київській опері (Київському академічному театрі опери і балету для дітей та юнацтва) подією, про яку варто мати особисте враження, навіть якщо шекспірівська тема здається давно знаною.
Режисерка та сценографка вистави Олександра Зіберт так коментує ідею постановки: «Ромео і Джульєтта» Шарля Гуно у Київській опері — це позачасовий простір вічного повернення. Тут за рамками-стінами криється щирість та вірність, за скелями непорозуміння ховається сила кохання, але жорстокість, егоїзм та байдужість суспільства не залишають місця світлому почуттю. Закохані стають безневинною жертвою непримиренного соціуму. Та чи здатен хоч хтось стати на захист кохання? Або ж ми і є тими, хто першими кидає у нього каміння».
Сцена театру, в порівнянні з майданчиками інших київських закладів подібного репертуару, порівняно менша.
І ця наближеність до камерності підкреслює вічно актуальну несумісність окремої пари закоханих і навколишніх; окремішність світлого почуття від темних замислів і випадковостей. Весь світ для двох — великий простір, допоки його не заповнюють навмисно інші так, що аж затісно.
Три основні кольори постановки — білий, чорний і трохи червоного — як означення кохання і кривавої смерті та зречення від життя, що стало протестом проти жорстокості кровної ворожнечі.
Цю гаму почуттів зорового сприйняття високопрофесійно обрамлює хор та бездоганна гра оркестру під диригуванням Василя Василенка, народного артиста України, лауреата Шевченківської премії, — трансформуючи для глядачів шекспірівський твір в осучаснене сприйняття вічного протистояння добра і зла, ніжності і безжальності.
Написана в останні роки ще ХVI століття англійською драма Вільяма Шекспіра про боротьбу кланів Монтеккі та Капулетті, поміж якою народилася історія веронських закоханих, в українському перекладі набуває нових відтінків ще й завдяки мові.
Бо глядач виразно чує, що Ромео і Джульєтта славлять кохання мовою солов’я. Для оперної постановки, де мають співпадати слова з музикою, спеціально замовляли переклад львівській поетці Анні Волинській. (Варто згадати, що двічі за переклад цього твору брався Пантелеймон Куліш (1901-й і 1928 роки), кілька років тому з’явився переклад Юрія Андруховича; були й інші).
Упродовж останніх років не раз порушувалося питання повернення на вітчизняні оперні сцени відомих вистав в українському перекладі, як це було, спочатку починаючи ще з 1926 року, а потім масово у 1960-1980-х.
І ось Київський академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва, який після ребрендингу має універсальнішу назву Київська опера, успішно представив постановку, що починає заповнювати нішу опер українською мовою.
Чуттєві образи створили: Джульєтта — Дар’я Москаленко, Ромео — Дмитро Фощанка. І до останнього жила надія, що режисерка у кінці змінить сюжет безсмертної класики.