Танці на парапеті кремлівської площі: що не так зі справою проти кума Путіна Медведчука

Те, що головний лобіст російських інтересів у нашій країні зовсім не збирається переховуватись від правоохоронних органів, означає, що він сприймає підозру в державній зраді як виклик і шанс.

Проросійський політик живе у власній стихії та реальності — політичній боротьбі.

Як зазначив журналіст і політичний експерт Віталій Портников, можна ненавидіти Медведчука, але не можна не помічати тієї його пристрасті до боротьби.

Отже, нагадаємо: Печерський суд підозрюваного у держзраді Віктора Медведчука відправив замість СІЗО під домашній арешт.

Проглядається усе так, що незадоволеними цим рішенням залишилися обидві сторони.

Однак поле для подальшого маневру Медведчука чимале, і не виключено, що його захист оскаржить рішення суду і доб’ється ще більшого пом’якшення.

Хоча воно й без того набагато м’якше, аніж очікували і сторона обвинувачення, і значна частина суспільства.

Запобiжний захiд за державну зраду — сидiти в розкiшних апартаментах замiсть СІЗО... Згодьтеся, тягне на клоунаду.

Ще раз про суть підозр

Коротко нагадаємо, в чому підозрюють Медведчука.

Наразі йдеться про три епізоди — передача російським окупантам матеріальної та документальної бази родовища «Глибока» в Криму; причетність до реалізації проєкту «Промінь», який начебто займався вербуванням агентури, та передача ворогові секретних даних про розташування прихованого підрозділу ЗСУ, його особовий склад і бойову підготовку.

За цими епізодами  Медведчуку та його бізнес-партнеру Козаку повідомили про підозру у вчиненні держзради та замаху на розграбування національних ресурсів на тимчасово окупованій території АРК Крим. Тобто вчинення злочинів, які передбаченні статтями 111 та 348 ККУ. 

У суді сторона обвинувачення не змогла переконати суддю Підпалого, що звинувачення проти Медведчука тягнуть на СІЗО із заставою. Водночас і сторона захисту не переконала суд у повній невинуватості їхнього клієнта, тому рішення, яке обрав слідчий суддя, стало таким собі компромісом.

Не захотіли чи не змогли посадити?

Колишній генпрокурор Юрій Луценко написав у фейсбуку пост про лукавство в чистоті й цілеспрямованості намірів довести справу до кінця, тобто Медведчука — до буцегарні.

Щоправда, назвавши оголошення підозри «кіном», він вбачав, що справа почне розвалюватись ще з самого початку, мовляв, дали втекти.

«Спочатку подумав, що ну не можна ж так тупо розводити глядачів! Сподівався, що спецслужби просто тягнуть паузу перед бурхливим фіналом. Але ні. Сценарист таки вважає глядачів лохами», — зіронізував Юрій Луценко.

Луценко пригадав, що востаннє таке «кіно» в Україні відбувалося у 1999 році, у справі колишнього прем’єр-міністра Павла Лазаренка, якому спочатку дозволили виліт з України, а згодом вже проголосували за скасування недоторканності.

Тепер процедури скасування депутатського імунітету у Верховній Раді немає.

Підозра була підписана до прильоту Медведчука з Москви.

«...І з нею не змогли затримати його ні в аеропорту, ні на трасі, ні на параді, ні після», — наголошує Луценко.

І хоча потім Медведчук таки явився до офісу генпрокурора, Юрій Віталійович не був далеким від істини, бо родині Медведчуків після обшуків у їхному будинку в Києві на вулиці Монтажників довелось iз півдороги повертатись до Києва. Підозрюємо, в Кремлі переграли сценарій.

Та й загалом ніхто не вірить, що справу буде доведено до кінця. Вочевидь, спектакль розраховано винятково на глядачів iз числа західних експертів та партнерів України.

Проти лома нардепа немає прийому?

Скажімо, спільнота правозахисників загалом вітає кримінальне переслідування. На відміну від санкцій, воно є дією закону.

Однак експерт Харківської правозахисної групи Олександр Павліченко заявив, що наразі немає юридичних підстав для того, щоб називати Віктора Медведчука учасником чи фігурантом кримінальної справи. Тобто, щодо нардепів не можуть здійснюватися процесуальні дії.

«Крім того, їх навряд позбавлять статусу народного депутата, оскільки під час слідчих дій ще не буде рішення суду. Спершу триватиме досудове розслідування, потім справу передадуть у суд і тільки в результаті судового розгляду й ухвалення вироку може порушуватися питання про зняття мандата, а також не варто забувати про можливу апеляцію», — повідомив Павліченко.

Медведчук для влади — план «Б»?

На стрімкий розвиток подій навколо Медведчука в президентському офісі відреагували в звичному стилі «при Порошенку такого не було».

Як наголосив радник Андрія Єрмака Михайло Подоляк, політичний «дах» у різних владах протягом багатьох років допомагав кумові Путіна уникати уваги правоохоронців та прокуратури.

Припустимо, частка правди у його словах є, однак незайвим буде згадати, що справа проти Медведчука почала розкручуватись за Порошенка. На­приклад, розслідування «Схем» щодо родовища «Глибока»  датується жовтнем 2018 року. Тобто слідчі не розкопали цю історію, а просто додали до неї нові факти. Так, можливо, попередники мало приділяли уваги оборудкам Медведчука, однак і нинішні взялися за нього не відразу.

До того ж ні при Порошенку, ні навіть при Януковичу Медведчук не був депутатом Верховної Ради, а став ним у результаті дочасних виборів парламенту 2019 року, на яких ОПЗЖ отримала друге місце. Та й статки цього кремлівського агента добряче зросли саме за останні роки.

Отже, чому сталося це саме тепер? Версій може бути чимало.

По-перше, заради рейтингів. Згадаймо, після блокування каналів Козака—Медведчука і санкцій проти цих політиків дещо зріс рейтинг Зеленського і припинив стрімке падіння рейтинг «слуг». До речі, зараз рейтинг влади може знову підрости.

Окрім того, збіглося в часі бажання і влади, й інших політичних гравців позбавитися путінського кума.

Адже коли з «ватного» електорального поля витіснять Медведчука, єдиним впливовим гравцем там залишається група в ОПЗЖ, яку пов’язують iз Сергієм Льовочкіним.

Представники цієї групи хоч і критикують владу, але то на загал. А так вони можуть бути цілком гнучкими щодо окремих питань. І зараз їхня поведінка викликатиме зацікавленість — як вони втримаються на політичному шпагаті. І Медведчука підтримати, й рейтингом не поплатитись.

А з приємної для влади версії — це те, що в процесі розслідування справ проти Медведчука постійно згадуватимуть Порошенка. І байдуже, чи до місця, чи ні ці згадки. Адже в такий спосіб попереднику і наразі ключовому опоненту Зеленського намагатимуться завдавати іміджевих ударів, аби вручну котити рейтинг Петра Порошенка донизу.

З іншого боку, ця справа вигідна саме владі ще й тим, що це лише початок витіснення ОПЗЖ взагалі з політичної мапи. І не лише ОПЗЖ, а й інших партій «п’ятої колони», котрі плутаються під ногами партії влади.

Проросійські ж ЗМІ бавляться своїми висновками, мовляв, атаками на Медведчука українська влада дратує Кремль. І це навіть може бути узгоджено зі Штатами.

Інший варіант цього аналізу — за океаном від Зеленського очікують жорсткої політики стосовно Коломойського та виконання низки вимог Заходу стосовно реформ, натомість у нас партнерам показують, що здатні притиснути іншу велику фігуру — кума Путіна.

Але в цих висновках вони «дзьобають молоко». Бо в першу чергу боротьба Зеленського з Медведчуком вигідна Путіну. Тепер російський президент зможе говорити про «політичні репресії в Україні».

І скільки б ще не було різних версій, копняком у цій історії став візит до України держсекретаря США Ентоні Блінкена та його заступниці Вікторії Нуланд.

Кажуть, що Зеленському вигідна боротьба з Медведчуком. Медведчуку вона також вигідна. Завдяки тому, що з проросійських політиків б’ють саме по ньому — а не по Бойку, Льовочкіну, Вілкулу... — саме Медведчук стає головною фігурою для всього проросійського електорату, а його конкуренти перетворюються на маргіналів.

Тепер він не лише зможе претендувати на роль президента, а й рекомендувати кандидатури, і з ним пого­джуватимуться в Кремлі.

Однак аби все самі ж і не зіпсували. Якщо це не передбачено в сценарії. Якщо в СБУ існують неспростовні докази, тоді слід діяти максимально швидко й рішуче, адже вони мають справу не лише з досвідченим юристом Медведчуком, а й з найкращими адвокатами, які його захищатимуть.

І як би не вийшло, що спільними зусиллями Медведчук отримає ореол «жертви режиму».

Тому на Банковій перш за все мають бачити кінцеву мету дійства навколо Медведчука. І аби вони не були простою грою...

Далі буде, але що?

Отже, наразі справа переходить у площину піар- та інформбаталій.

Від промедведчуківських спікерів і далі звучатимуть звинувачення на адресу влади у переслідуваннях опонентів. Свої меседжі озвучуватимуть і ті, хто або не любить «зелену» владу, або скептично ставиться до її управлінських спроможностей.

І тут цілком логічно можуть звучати докори, що справу Медведчука влада зливає, що все це — шоу і цирк, аби відвернути увагу суспільства від нагальніших проблем, що патріотів тримають у тюрмах місяцями, а підозрюваного в держзраді Медведчука відпустили додому.

Бо влада його саджати в СІЗО і не хотіла. У кожної зі сторін будуть свої аргументи й контраргументи. Тому влада ризикує потонути в морі піару критиків.

Крім того, на брифінгу голови СБУ Івана Баканова та генпрокурорки Ірини Венедіктової заявлено, що озвучені епізоди — не єдині. А це означає, що існують ще «гачки», на які можуть зачепити Медведчука, Козака та, вочевидь, й інших осіб.

Якщо у справі Медведчука влада припуститься ще кількох серйозних помилок, подібних до дiй минулого тижня, і все затягнеться на місяці, вона почне серйозно програвати.

Адже якщо західні партнери, котрі схвально відгукнулися про заходи української влади щодо громадян, які діяли в інтересах РФ, зрозуміють, що в цих заходів результату, окрім галасу, немає, реакція буде істотно іншою. Навряд чи сильні партнери пробачать те, що їх просто водять за носа.

З іншого боку, не менш уважно за справою Медведчука спостерігають кремлівські ляльководи наших політиків. І для них важливо зрозуміти, чи здатна ця влада показати силу, «нагнути», де потрібно, чи просто бавиться у патріотів. У разі відсутності чітких і сильних кроків вони взагалі перестануть зважати на будь-яку риторику цієї влади.

А тому Медведчука потрібно звинувачувати серйозно і по-справжньому, а не з розрахунку на публіку. Але й офіс президента має розуміти, що, незважаючи на те, що Кремль вустами Дмитра Пєскова відмежувався від втручання у справу з Медведчуком,  Росія може дуже серйозно діяти у відповідь.

Бо що таке публічне слово офіційної Москви — його ціна не варта навіть паперу, на якому воно написане.