Повернення австрійського українця: у Києві відкриють пам’ятник Габсбурга-Вишиваного

Його справжнє ім’я — Вільгельм фон Габсбург, він із давньої династії Габсбургів, великий друг України.

Погруддя Габсбурга-Вишиваного у бронзі з’явиться у Києві у травні неподалік Лук’янівського СІЗО, де він загинув у 1948 році.

Повернемося у початок ХХ століття. Життя в Європі безтурботне, нагадує світле погоже небо. Його ще не затягнули хмари, з яких згодом вродиться страшна злива Першої світової.

Карпатами подорожує статний юнак, придивляється до українців, дивується гарній мові та давнім, самобутнім звичаям, а ще — товариськості й щирості цих людей. Цей статний юнак — представник давньої австрійської династії імператорів — мандрує інкогніто і закохується в Україну.

Згодом він досконало вивчить українську, писатиме нею вірші, а ще — боронитиме українців у підрозділі, яким командуватиме в роки війни. Захищатиме солдатів від польських офіцерів, які карали за українську, спонукатиме говорити українською.

І спершу українці сприйматимуть це як дивацтво, а потім полюблять офіцера і називатимуть його Василь Вишиваний. Згодом Вільгельм командуватиме вже легіоном Українських січових стрільців.

«Коли вони базувалися на Кіровоградщині, взяли під захист українських активістів, зокрема отаман Фотій Мелешко переховувався у штабі Вишиваного. На активістів скаржилися поміщики, відтак вони почали скаржитися на Габсбурга, і його захищав тільки титул архикнязя, — розповідає президент Історичного клубу «Холодний Яр» Роман Коваль.

— Є спогад Софії Тобілевич про те, як січові стрільці під проводом Василя Вишиваного створили театр, бібліотеки. Коли Вишиваний зі стрільцями перебазовувався до Чернівців, вийшли сотні людей на конях на станцію прощатися, і коли потяг рушив, люди плакали».

Василь Вишиваний — це наше знамено, наш символ, символ того, як люди іноземного кореня можуть перетворитися на українців, вважає історик. «І пам’ятник, який йому встановлять, сприятиме налагодженню українсько-австрійських стосунків, я думаю, що австрійцям буде приємно, що представника їхнього древнього царського роду вшановують в Україні. Це наше спільне надбання з австрійським народом», — каже Роман Коваль.

Вільгельм носив вишиту сорочку. Саме фотографія у ній є однією із найвідоміших знімків діяча. За цією світлиною і створив скульптуру Михайло Горловий у співпраці з Олександром Фурманом.
«Я читав, що його коріння пов’язане з київськими князями — Ольгою, зокрема. Думаю, він знав про це. І саме це розбудило в ньому таку любов до України, української мови», — коментує Михайло Горловий.

Ініціює розміщення монумента громадська спілка «Музичний батальйон». Її співзасновник Олександр Юрков називає Вишиваного епохою, чиє життя — історія боротьби українців:

«Відкрити для сучасників цю історію — це продовжити  боротьбу, за яку Вишиваний віддав життя. Завдяки пам’ятнику ми поширимо інформацію про цю надзвичайну особистість як в Україні, так і в Австрії, Європі, Росії. Пам’ятник Вишиваному буде неподалік від встановленого нами спільно з однодумцями пам’ятника полковнику Петру Болбочану — визволителю Криму. Наступним кроком у рамках нашого проєкту «Пантеон Українських Героїв» плануємо встановити пам’ятник Євгену Коновальцю. Усі троє — знакові фігури української історії часів визвольних змагань, були знайомі, кожен зробив свій внесок у розвиток Української ідеї, всі троє за цю ідею загинули».

Олександр Юрков переконаний: відкривати такі пам’ятники — означає тримати фронт у тилу, не тільки на сході України.

До встановлення пам’ят­ника долучаються громадська спілка «Народний музей України», Історичний клуб «Холодний Яр», громадська організація «Всесвітній день вишиванки».

«Встановлення пам’ятника Вишиваному — це важлива та непересічна подія, ми повертаємо історичну правду. Це наші методи оборони та наступу в гібридній війні, розпочатій Росією. Пам’ятники українським героям — це стовпи, що тримають наше українське небо. Чому Вишиваний? Бо цей звитяжець продемонстрував носінням вишитої сорочки те, що вона є візуальним знаком української ідентичності, а вірність Україні довів своїми вчинками, — говорить засновниця Дня вишиванки та голова громадської організації «Все­світній день вишиванки» Леся Воронюк.

— Для нас сьогодні важливо розуміти, наскільки культурна спадщина є важливим ґрунтом, завдяки їй ми можемо чітко давати відповіді на запитання «хто ми?» і не піддаватись ворожій пропаганді. Культурна спадщина загалом і вишиті сорочки зокрема є нашою духовною бронею».

Вишиваний у бронзі постане на гранітному постаменті у сквері по вулиці Іллєнка, 39 у Києві 20 травня. Його встановлення приурочене до 15-річчя свята Всесвітній день вишиванки.