«Недообнулений» Путін: Росія показує слабкість брязкотом зброї на кордонах з Україною

Кремлівський гамбіт під час останньої зустрічі в нормандському форматі не лише відновив занепокоєння щодо того, що Москва має на меті обійти Київ і домовитись безпосередньо із Заходом щодо геополітичного майбутнього України.

Відновились активна фаза агресії російської сторони на фронті; жорстке протистояння Кремля із західними та американськими союзниками України.
Паралізується мінський формат перемовин.

Потрібні проривне, категоричне, навіть агресивне рішення і дія українського керманича.

Натомість — нова підозріла «мулька» у владних коридорах Києва — якась «українська російська», що може нахабно вписатись у формат нівелювання українців як нації.

Російська торпеда нормандського формату

Разом з Україною та Росією Німеччина та Франція складають квартет країн, які беруть участь у нормандському форматі переговорів щодо врегулювання тривалого конфлікту на сході України. 

Однак остання відеоконференція між президентом Росії Володимиром Путіним та іншими учасниками нормандського формату — канцлеркою Німеччини Ангелою Меркель та президентом Франції Емманюелем Макроном — відбулась без українського президента Володимира Зеленського. Проте саме війна на сході України зайняла особливе місце в тристоронньому порядку денному. 

Як і раніше, своєю поведінкою Москва дає зрозуміти, що готова домовлятися тільки на своїх умовах. І щойно ситуація починає вирулювати не туди — просто переходить до відвертого хамства. І якраз нещодавні переговори «про Україну без України» є досить показовими.

Після згаданої відеоконференції сторони по-різному інтерпретували тональність і предмет обговорення.

«Наголошено на необхідності рішучого зобов’язання Росії щодо стабілізації режиму припинення вогню в Україні та розроблення шляху виходу з кризи за умови дотримання Мінських домовленостей», — йдеться в офіційному французькому повідомленні.

Меседж із Берліна звучить так: «Наголошено на необхідності рішучого зобов’язання Росії щодо стабілізації режиму припинення вогню в Україні та вироблення шляху виходу з кризи за умови дотримання Мінських домовленостей».

Натомість інтерпретація Кремля, як завжди, у своєрідному ключі:

«У ході докладного обміну думками щодо ситуації на Україні підтверджено безальтернативність мінського «Комплексу заходів» 2015 року як основи врегулювання внутрішнього конфлікту в цій країні.

Президент Росії підкреслив важливість виконання київською владою всіх раніше досягнутих на найвищому рівні домовленостей, передовсім щодо налагодження прямого діалогу з Донецьком і Луганськом та врегулювання правових аспектів особливого статусу Донбасу».

Із дипломатичних кіл України просочилося, що одразу ж після відеоконференції за участю Меркель, Макрона та Путіна мала відбутись бесіда про Донбас у нормандському форматі з українським президентом, але без російського.

Однак досі не відбулася. Вона переноситься. На тиждень, що минає, а тепер, вочевидь, і надалі.

Мінський формат паралізовано

Вочевидь, на меті Москви було паралізувати мінський формат, аби торпедувати нормандський, який від початку був для неї більш незручним. Адже там у російських перемовців немає можливості сховатися за спинами своїх маріонеток.

І от тиждень тому в авторитетному російському виданні «Коммерсантъ» з’явилася стаття, в якій аналізували запропоновані російською та українською сторонами дорожні карти реалізації Мінських угод. І все б нічого, проте ці плани обговорювали конфіденційно та з умовою, що виносити їх на публіку на цій стадії переговорів не будуть.

Таким чином, Росія відверто хуліганськими витівками вирішила просто зривати переговори, коли усвідомила, що події розвиваються за невигідним для Кремля сценарієм.

У злитих «Коммерсанту» документах — план виведення ТКГ з переговорного глухого кута. Для подолання кризи пропонувалося розділити мирні ініціативи на кластери і вирішувати ті завдання, за якими реально досягти консенсусу. А політичні питання, де не передбачається ніякого прогресу, поки відкласти. Але після того, як росіяни злили всі ці напрацювання у свою пресу, зрозуміло, що ці переговори для них — просто фарс.

Усі спроби української сторони вивести з глухого кута переговори у Тристоронній контактній групі не дали жодних результатів. Понад те, з кожною зустріччю надій на якісь позитивні зрушення залишалося дедалі менше. Російська сторона та підконтрольні їй представники незаконних збройних формувань ЛДНР системно й послідовно доводили переговорний процес до абсурду і врешті-решт домоглися свого.

Нещодавно голова тимчасової контактної групи, експрезидент України Леонід Кравчук висунув ультиматум, що Україна не братиме участі у перемовинах, доки з цього процесу не буде виведено засуджену в Україні за тероризм «експертку» від так званої ДНР Майю Пирогову.

Але криза Мінських домовленостей підійшла до свого кінця. Днями український віцепрем’єр Олексій Резніков заявив, що українська делегація у ТКГ після закінчення карантину не повернеться до Мінська через ворожу риторику білоруської влади.

Україна вбачає шанс у продовженні перемовин у Польщі. Однак навряд чи Путін поїде до Варшави.

«Обнулити» Путіна

Власне, чому біснується Путін поблизу наших кордонів? Правду кажучи, він ніколи не переставав цього робити, але цього разу Кремль жахає нас на позір — щоб бачив увесь світ.

Світ це бачить.

Агресією Росія компенсує свою слабкість. Так вважає колишній прем’єр-міністр Фінляндії, ексміністр іноземних справ і фінансів, депутат фінського та Європейського парламентів Александр Стубб.

Російська економіка в застої, вона не сучасна. Економіка Росії продовжує залежати від експорту енергоносіїв. І, що найбільше «заводить» Кремль, — неможливість суперничати з ЄС у галузі економіки.

«Росія прагне поваги, вона продовжує вважати себе жертвою великих перемін після холодної війни. Вона відчуває себе слабкою, і тому веде себе так агресивно», — вважає Стубб. — Якби Росія була сильною, вона прикрутила б регулятор гучності. Те, що ми зараз чуємо, це шум слабкої країни».

Зі свого боку, президент Сполучених Штатів Джозеф Байден, назвавши Путіна злочинцем, показав позицію американського істеблішменту, котрий, за інформацією американських аналітиків, прийняв рішення усунути від влади російського президента.

Тому заява Джо Байдена, що Путін — убивця, не була випадковою чи погано підготовленою. Так само невипадково вона прозвучала після публікації доповіді американської розвідки про втручання Росії у вибори президента США в 2020 році.

Назвавши Путіна злочинцем, Байден дав йому останній шанс — виступити з чіткою чесною заявою про те, хто отруїв Навального та убив Нємцова.

Однак Путін відповів Байдену у формі дитячої дражнилки на кшталт «сам дурень», а потім ще й вимагав дебатів. Американці, спостерігаючи за цим усім, переконались у неадекватності російського режиму. Байден демонстративно відмовився від діалогу з Путіним і віддав наказ наступного тижня вводити жорсткіші санкції проти Кремля.
Розмови закінчились.

Україноорієнтована боєготовність американських військ

Після загострення ситуації на Донбасі, стягування Росією армії до кордону з Україною, після безперервних обстрілів та вбивства наших захисників Європейське командування збройних сил США негайно ухвалило рішення перевести американські військові підрозділи у бойову готовність найвищого рівня.

Пентагон насторожило те, як Росія минулого тижня активізувала свою діяльність у Східній Європі та Арктиці, кидаючи новий виклик адміністрації Байдена, — зазначили американські видання.

Однак недавні вісті про підтягування важкої військової російської техніки на території Білорусі, за 50 кілометрів від українського кордону, та те, що Росія перекинула в окупований Крим 76-ту гвардійську десантно-штурмову дивізію із Пскова, не додають оптимізму українцям.

Відповідальний за оборону США генерал Глен Ван Херк відзначає сплеск російської агресії і вказує на прагнення Москви «відновити свій вплив на світовій арені».
Водночас у Пентагон не ви­ключають, що Москва ли­ше «брязкає зброєю» й не має на­міру реально йти у бій.

Також аналітики не виключають, що таким чином Путін перевіряє президента США Джо Байдена на міцність.

«Ми не хочемо бачити нові загрози на території України. Ми чітко усвідомлюємо загрози, які бачимо з Росії на різних ділянках... Ми сприймаємо їх украй серйозно», — заявив речник Пентагону США Джон Кірбі.

Запрограмована безвихідь

А тим часом усі дії росіян в ОРДЛО вказують на те, що ні про яку реінтеграцію окупованих територій назад в Україну у близькій перспективі Кремль навіть не думає. Усі процеси, які зараз відбуваються на цій території, спрямовані на остаточний відрив цих районів від нашої країни.

Підконтрольні Москві зброй­ні формування «ЛДНР» наразі вживають додаткових каральних заходів проти нелояльного до них цивільного населення. У березні в ОРДЛО офіційно запровадили кримінальну відповідальність за «наклеп» — тобто критику бойовиків.

Нагнітають ситуацію і пропагандисти, які весь березень переконували жителів непідконтрольних районів у тому, що Україна ось-ось розпочне наступ і піде в атаку. Називали навіть конкретну дату — 15 березня.

Пропагандистів не збентежило, що в зазначену дату нічого такого не було, і тепер вони перенесли «український наступ» на квітень-травень. Власне, подібні дати у календарі пропагандистів виникають постійно, і ними мешканців окупованого Донбасу залякують весь час.

Єдине, що після запрова­дження РНБО санкцій проти Медведчука та закриття його телеканалів у росіян практично не залишилося дієвих важелів впливу на українське інформаційне поле, а отже, й на нашу політику. Ну а економічні важелі були втрачені в попередні роки.

Отже, з інструментів у Кремля залишається тільки Донбас: постійні погрози, шантаж загостренням і війною.

Вочевидь, російська адміністрація не намагається знизити градус конфлікту, а навпаки — робить усе, щоб він контрольовано наростав. Наразі мир і реінтеграція — перспектива дуже віддаленого майбутнього.

Тим більше, що в демократичних цінностях Кремль бачить для себе екзистенційну загрозу, тому не дає країнам, яких вважає частиною сфери свого впливу, перейти до демократії.