І віриться

06.04.2021

Ми українці — древності народ,
Але ніяк не можем утвердиться.
Сто невезінь і тисяча незгод,
Як темна тінь, лягли на наші лиця.
Хоч маєм хист у голові й руках —
Уміння довели вже різним пробам,
Чого ж наш люд розбрівся по світах,
Щоб, нахилившись, стати чорноробом?
Всі знають наші витвори старі:
Та це навмисно чи це випадково —
Сьогодні в нас чужі поводирі
І чується з чужим акцентом мова.
Чого на нас гарчить лихий сусід,
Згадавши, що було в минулім віці?
Я думаю: причина наших бід,
Що не набрались ще звитяги й міці.
І кожен з нас — це Господа дитя —
З’єднали в долях і громи, і гули...
Зробімо все, щоб наше майбуття
Щиріше усміхнулось, ніж минуле.

 

 

Вадим КРИЩЕНКО, поет-пісняр, народний артист України
Київ

  • Примара панславiзму,

    Нещодавно побувавши в Харкові, почав свій відгук про нього словами: «Харків — місто сорок!» Якби я був художником, то малював би дружні шаржі на Євгена Кушнарьова, Бориса Ложкіна та Ігоря Райніна в сорочому оперенні, але з їхніми обличчями. >>

  • Курс «бульдозером» — на схід

    З великою увагою прочитав матеріал журналіста «України молодої» Тетяни Пархомчук «Бульдозер Петра Порошенка виходить на широку дорогу» (грудень 2020-го). >>

  • У темноті і в холоді

    Ми, мешканці гуртожитку по вул. Польова, 19/8 у місті Київ, що належить ПАТ «Трест» Київміськбуд-2» iз 18.09.1998 р. (усього 85 підписів), заявляємо вимогу: >>

  • Непевна позиція

    Шановна редакціє! Я постійний передплатник вашої газети і хочу подякувати вам, бо постійно черпаю інформацію про події в Україні і в світі. >>