Прощення для політиків, суддів і чиновників: Рада зробила крок назустріч амністії капіталів

За даними податкових експертів, тіньова економіка України є величезною: до 60% фізичних та юридичних осіб не сплачують податків. Державна податкова служба оцінює ухилення від сплати податків у 7,7 млрд доларів на рік. Ці кошти не потрапляють до бюджету. Незважаючи на роки зусиль щодо вирішення згаданої проблеми, вона все одно залишається складною для країни. Зокрема, податок на майно становить лише 3% від надходжень. Хоча в багатьох західних країнах податки на майно є основою місцевих бюджетів, часто складаючи більше половини податкових надходжень. У податковій мало інструментів контролю фізосіб, і фокус зміщується на юридичних осіб.

Якщо податкова амністія дозволить громадянам, що ухилялися від сплати податків, відкрити свої справжні доходи, уникнувши при цьому покарання, якщо розробники проєкту переконані у благій меті детінізації економіки, чому ж так багато критичних коментарів на адресу законопроєкту? Тому що успішних кейсів податкової амністії просто не існує. У Грузії податковою амністією скористалися вісім осіб, у Молдові вона принесла в бюджет $ 120 тис. Найбільш вражаючий результат показала Індонезія, податкова амністія тут принесла в бюджет коштів на суму 40% ВВП, але це виявилося набагато менше, ніж розраховували, виходячи зі специфіки країни.

Втім при підготовці податкової амністії в Україні не прозвучало жодної цифри передбачуваних надходжень до бюджету. І якщо податкова амністія в кризовій Греції проводилася заради порятунку бюджету, то в Україні декларується винятково мета детінізації економіки. Передбачається, що фізичні особи повинні будуть сплатити одноразовий збір у 5% щодо активів, розміщених в Україні, 9% — для розміщених за кордоном і 2,5% за вартістю держоблігацій, придбаних у період з 1 січня 2021-го до 20 червня 2022 року (це нормальна практика: купуєш облігації, допомагаєш державі і сплачуєш мінімальну ставку).

Експерти оцінюють передбачувану податкову амністію з великим скепсисом: будь-які податкові «амністії» за самим своїм характером схильні перетворюватися на фактично легальні способи ухилення від податків. Мільйони громадян, які сумлінно платили свої 18% податків і 1,5% військового збору з доходів, будуть обурені. І правильно, адже в довгостроковій перспективі амністія шкодить стягненню податків. В Італії, наприклад, де свого часу податкові амністії перетворилися на своєрiдний національний спорт, зрештою були заборонені на законодавчому рівні.

Глава представництва МВФ в Україні Йоста Люнгман вважає, що «пільгові податкові ставки для певних груп платників податків, очевидно, сприйматимуться з радістю тими, хто платитиме менше податків, але це необов’язково означає належну політику». «Податкові амністії часто шкодять стягненню податків у довгостроковій перспективі, оскільки вони демотивують громадян платити податки, даючи надію на ще одну амністію в майбутньому», — додав він.

І все ж до ідеї податкової амністії прийшли саме зараз. Це обумовлено тим, що в українському суспільстві, точніше, в середовищі впливових людей, виник попит на амністію капіталу. По-перше, досить успішно запрацював фінансовий моніторинг банків. І не лише на Заході, а й в Україні. Сьогодні ви вже не зможете купити за «кеш» ні квартиру, ні машину, адже необхідно свідоцтво банку про походження грошей. Зрештою, ви не зможете покласти на банківський рахунок велику суму коштів, не вказуючи джерело походження.

В останні дні українці з подивом дізналися, що спікер парламенту Дмитро Разумков, виявляється, зберігає вдома готівкою понад... 28 млн грн. Така ж «біда» у багатьох політиків, суддів, чиновників. Декларування ще не є підтвердженням походження коштів, це відбувається тільки тоді, коли гроші потрапляють у банківську систему. Амністія знімає ці питання. Друге. Не тільки в Україні, а й в усьому світі почалася боротьба з офшорами і «свідомими» громадянами, які завчасно вивели туди все «нажите непосильною працею». Передбачається, що в наступному році Україна приєднається до плану протидії ухиленню від оподаткування (BEPS) і системи автоматичного обміну податковою інформацією (FATCA) з банками інших країн, що ускладнить виведення грошей в офшори та інші подібні схеми. Уже в 2024 році всі активи наших громадян за кордоном будуть «прозорі».

На жаль, у законопроєкті про податкову амністію немає головного — ні слова про посилення податкового контролю. Немає посилу — «громадяни, а тепер, після амністії, давайте будемо платити податки». Декларації Ляшка  про великий виграш у лотерею здадуться смішними, якщо якийсь кмітливий громадянин заявить про багатомільйонний дохід як результат вдалого вкладення в... біткоїни (адже перевірити це практично неможливо). А можна задекларувати пристойну суму кешу, сплатити збір у 9% і отримати квиток на майбутні зловживання. Отже, спочатку держава мусила б закінчити реформи — антикорупційну, судову, податкову, а потім уже проводити амністію капіталів. Податкова амністія може нівелювати багаторічну боротьбу з корупцією — це головний чинник.
«Податкові амністії мають сенс тільки тоді, коли громадськість дійсно вірить уряду і його словам про готовність рішуче і послідовно переслідувати тих, хто не використав амністію і не заявив про свої активи, з яких не виплачено всі належні податки», — вважає Йоста Люнгман.

Бліц-опитування показало, що найбільшим ризиком проведення податкової амністії є недовіра громадян до дер­жави. Понад 63% опитаних громадян бояться пов’язаних із цією процедурою ризиків і того, як амністія буде реалізована на практиці. Громадянам потрібна впевненість, що держава акуратно поводитиметься з наданою інформацією і не надумає все «переграти», як це сталося з суддею Тупицьким.

Держава мусить завоювати довіру платників податків, а податкова система нарешті має позбутися сталого іміджу «масок-шоу» і відповідати трьом основним умовам: справедливість, прозорість і зручність. До того питання податкової амністії на психологічному рівні — питання справедливості, яке в нинішніх реаліях — демотивує.