Спадок гетьманичів: у архіві Григорія Орлика зберігається лист Андрія Розумовського

Орлики і Розумовські — дві видатні гетьманські родини України, діяльність яких на ствердження нашої державності заслуговує на належну шану України і кожного з нас. Наша стаття сьогодні про те, як ці родини особливим чином поєднані Батурином.

Старший син Пилипа Орлика, Григорій, народився в Батурині у 1702 р. На той час Пилип Орлик займав посаду старшого канцеляриста Генеральної військової канцелярії в уряді Івана Мазепи, а згодом був обраний гетьманом в еміграції.

Батурин 53 роки був резиденцією гетьманів і в різні роки мав 5 розкішних гетьманських садиб. На сьогодні єдиним збереженим гетьманським палацом в Україні є збудований гетьманом Кирилом Розумовським палац, який успадкував Андрій Розумовський (1752—1836 рр.) — дипломат, граф, князь i меценат, і володів ним впродовж 1803—1836 років.

Саме в палаці Кирила Розумовського з 2019-го представлена історія гетьманської родини Орликів.

Першим значним виставковим проєктом заповідника на її пошанування стала виставка «Григорій Орлик: видатний син видатного батька України. Повернення на Батьківщину». Вона представляє життя і діяльність гетьманича, дипломата та польового маршала Франції, довгий час невідомого українцям з багатьох причин.

Виставку створено на основі ґрунтовного історичного дослідження Ірини Дмитришин «Григорій Орлик, або Козацька нація у французькій дипломатії». Завдяки тісній співпраці з науковицею та меценатській підтримці Євгена Сура, науковцям-археологам, які досліджують територію садиби Орликів у Батурині — виставка наповнена оригінальними експонатами, які гідно презентують Григорія Орлика.

Поступ Григорія Орлика пам’ятає і французька земля, перлиною якої є провінція Шампань і замок Дентевіль, який гетьманич отримав як посаг дружини Луїзи-Елени Ле Брен де Дентевіль. Він і мешкав у ньому в 1747—1759 рр. Сучасні власники замку, які є непрямими нащадками дружини Григорія Орлика — Маркіз Анрі де ла Віль Боже та маркіза Антуанетта, донині дбайливо бережуть приватний архів українського гетьманича Григорія Орлика, який передається з покоління в покоління.

Досить цікаво, що серед приватних листів Григорія Орлика Ірина Дмитришин виявила лист дипломата Андрія Розумовського з його підписом та печаткою. Лист важливий передусім iз причини авторства та місця зберігання.

Тільки уявіть: лист сина одного українського гетьмана зберігається в архіві сина другого українського гетьманича! Аж подих перехоплює! До речі, і Григорій Орлик, і Андрій Розумовський народилися в Україні (Батурині та Глухові); вони отримали освіту у найкращих закордонних університетах (Лундському та Страсбурзькому); були відомими дипломатами на європейській арені, де гідно представляли українську націю. Проте їхні дороги не перетиналися через різні роки життя.

Лист з власноручним підписом та печаткою Андрія Розумовського ми публікуємо вперше (документ подається мовою оригіналу згідно з нормами сучасного правопису):
«Откритый лист Придьявителю его Гну Сенть Море. Начальнику местечка Дентевиль и Девице Жюльет Мише благоволеть Г. Г. военные и гражданские Начальники вь проездь сюда вь Шатильень, по всеместно чинить свободный пропуск и оказывать в нужном случаи законную защиту и пособіе; для чего и дань сей за подписаниемь моимь и с приложеним Герба печати моего вь Шатильен Море Сенть февраля 18го дня (марта 2) 1814го года.

Чрезвычайный уполномоченый Действительный тайный радник, Сенаторь и кавалер граф Андрей Разумовский».

ми спробуємо проаналізувати, за яких обставин лист був написаний та яким чином потрапив до приватного архіву Григорія Орлика через 55 років після його смерті.
На час написання листа тривали активні бойові дії шостої коаліції проти французької імперії (3 березня 1813 — 30 травня 1814). В цей час Андрій Розумовський увійшов в оточення російського імператора Олександра І і перебував у штаб-квартирі союзних військ, спочатку у Франкфурті (Німеччина), потім — у Лангрі (Франція).

На початку 1814 року російські війська на чолі з імператором Олександром І та союзними корпусами зупинились у провінції Шампань. Франція усвідомлювала своє критичне становище, тому погодилася розпочати переговори про мир.

Андрія Розумовського як переконливого та досвідченого дипломата відправили для укладення Шатільон­ського конгресу (5 лютого — 18 березня 1814 р.). Підтвердження цього знаходимо у праці А. А. Васильчикова «Семейство Разумовских»: «Графь Разумовскій оставался безвыездно вь Шатильоне до конца конгреса». Напевно, слід зазначити, що Шатільон­ський конгрес ґрунтовно не дослі­джувався істориками, більшість вважають, що це була «дипломатична комедія».

Адже для союзних військ iшлося не про переговори, а, швидше, про те, щоб відтягнути час. У результаті представники союзних військ повідомили французьких представників, що усі питання будуть вирішуватися силою зброї.

Лист, написаний Андрієм Розумовським, датується періодом проведення Шатільонського конгресу. Писаний він «начальнику местечка Дентевиль», тобто у провінцію Шампань, iз проханням пропустити військових і громадських керівників для вільного проїзду в Шатільон.

Ймовірно, що цей лист пов’язаний iз проханням міністра А. Коленкура, який представляв на конгресі французькі інтереси і звертався до Андрія Розумовського: «...истребовать козачий конвой для свободного проезда», який його супроводжуватиме після Шатільонського конгресу до Наполеона.

Цей невеликий лист є цінним джерелом історикам, які досліджують російсько-французькі відносини, а саме — військові події шостої коаліції та дипломатичну діяльність Андрія Розумовського. Підсумовуючи, зазначимо, що вивчення дипломатичної діяльності талановитих гетьманичів на європейській арені надзвичайно важливе.

Колектив Національного заповідника «Гетьманська столиця», за колосальної підтримки державних і  політичних діячів, істориків та меценатів, поступово відроджує історичну пам’ять. Наразі ми працюємо над розкриттям постаті Андрія Розумовського і маємо амбітні плани створити виставковий проєкт у єдиному збереженому гетьманському палаці Кирила Розумовського, який дасть можливість кожному українцю усвідомити справи видатного земляка, пишатитися ним і робити висновки.

Маєте цікаві ідеї? Долучайтесь до повернення нашої історії та її видатних представників! Чекаємо пропозицій! І завжди раді зустрічати вас у Батурині!

Наталія ДРОБЯЗКО,
заступник завідувача відділом «Палац гетьмана Кирила Розумовського» Національного заповідника «Гетьманська столиця»