Телеканали та їхні спікери

«Той, хто формує громадську
думку, сильніший від того,
хто видає закони».
Авраам Лінкольн
 

Лукаві захисники «свободи слова» і «прав чєловєка» в Україні переконують українців у шкідливості будь-яких «ізмів» і державницької ідеології і, боронь Боже, пропаганди. Насправді природним чином кожна держава об’єднується державницькою ідеологією і пропагандою.

Державницька ідеологія — це патріотизм-націоналізм, адже державні високопосадовці мають ставити державні інтереси (громадські) вище за особисті. Згадаймо президента Кучму, цілком радянську людину, який на посаді президента дійшов висновку, що «Україна — не Росія!».

Межі захисту прав і свобод особистості та громадських і державних інтересів регулюються законами, де права особистості закінчуються там, де починаються права інших людей. «Благо народу — вищий закон!» (Цицерон).

Вороги української державності, ховаючись у щілинах нашого законодавчого поля, лозунгами своїх «прав чєловєка» намагаються не допустити здійснення права українців зберегти українську мову на нашій землі.

Адже українська мова загрожувана в Україні! Чи ні? Деякі дослідники мовної ситуації в нашій державі вважають: якщо не вживати заходів «насільніцкой украінізаціі», то за 50 років «юговостоком» буде «Донбас», а центром — Запоріжжя.

Десь років зо два тому намагався з’ясувати думку Української держави з цього приводу. Розіслав 20 листів до уряду, президента, у Верховну Раду, багатьом народним депутатам з питанням: «Чи загрожувана українська мова в Україні?».

Відповіді були майже на кожен лист і всі однакові: «Ми підтримуємо розвиток української мови і її державний статус».

Але чому тоді на українських телеканалах так багато чиновників вищого рангу і політологів послуговуються принципово не державною — українською — мовою?

Частина з них насправді гидує «селянською» мовою, іншим насправді мова байдужа, це — «принцип», один із наративів (суджень із заданим сенсом. — Авт.), має на меті підтримати російськомовних громадян оберігати свою російськомовність від державницької «насильницької» українізації.

А «если государство не помогает нам, то зачем нам такое государство!» (Кіріл Куліков. 28.11.20, телеканал «Наш»). «Хорошая страна разрушена так называемым майданом» (Олена Лукаш).

Як повчає нас де-юре, утім не де-факто, державний діяч і політик Євгєній Мураєв: «Україна вже не держава, а американська колонія». Наратив про «внєшнєє управлєніє» оволодіває масами, вже не тільки вороги України підтримують позаблоковий статус держави.

Америка, бачте, винувата, що Росія захопила Крим, українська влада спровокувала й підтримує воєнний конфлікт на Донбасі.

Численні проросійські спікери на телеканалах пояснюють своїм «ополчєнцам», чому вони (народ Донбасу) воюють з Україною і що мають ненавидіти. Отже, вони воюють за «русскій язик», за канонічну (російську) церкву, проти «фашистов і нацистов», за мир і дружбу з Росією, за федеративну Україну в складі держав, що відгородились кордонами від мови, зберегли своїх героїв та істинну канонічну православну віру.

Захисники «свободи слова» на українських телеканалах, що тепер збіглися на «Наш», кажуть, що доступ до ефіру надається людям різних поглядів.

Правда, україномовні спікери з’являються на проросійських телеканалах регулярно, але ефірний час надається відповідно до ситуації, і ведучі частіше тоді втручаються в суперечку. Але! Є програми для запрошених пропагандистів, яким надаються години ефірного часу.

Як кажуть, без коментарів. Проповідують ці українофоби всі принципово російською мовою. Дуже багато часу нас повчають Андрій Пальчевський, Діма Співак, Максим Бужанський, Євген Червоненко, Кіріл Куліков, Олена Лукаш, Олена Бондаренко, Юрій Бойко, Вадим Новінський, Олександр Дубінський, Андрій Портнов, Євгєній Мураєв, Вадим Рабінович, Нестор Шуфрич, Рінат Кузьмін, Петро Симоненко, Микола Азаров, який сказав, що американське посольство керує Україною, що неонацисти — в СБУ. Люди бігають «с дурацкімі лозунгамі «Слава Украінє».

Промивання мізків наших людей цими телеканалами дієве. Для прикладу: 93 відсотки глядачів теле­канала «Наш» (8.12.20) ностальгують за Радянським Союзом. 25.10.20 р. 77 % опитаних глядачів цього ж канала присудили б Путіну премію миру (!!!), проти — 23 %.

Без Майдану їм (людям) жилося б краще — 88%, Україна має бути нейтральною (проти НАТО) — 93 %. Тобто «мир» за будь-яку ціну?

РНБО заборонила деякі проросійські канали. Але на яку істероїдну критику наразився президент! Особисто образлива, неконструктивна популістська критика глави держави й уряду — це також засіб боротьби проти Української держави! Телеканал «Наш» — учасник російсько-української війни на боці агресора.

Таж не можна воювати з п’ятою колоною, навіть під час війни, лише указами. Де підготовлені спікери від влади на ворожих телеканалах? Чому телеканали запрошують «гостей», а не влада, громадськість має переважне право використання свого національного інформаційно-культурного пропагандистського поля. Приватизували повітря!

А нам, людям, чим дихати, що слухати? Телеканали — закриті товариства з обмеженою відповідальністю! «Каждий будєт толочь воду в своєй ступє»? А тої води набере той, у кого більше грошей і менше совісті, той буде споювати тiєю «водою» народ в інтересах тієї держави, яка більше заплатить.

Держава за допомогою «міністерства правди» має організувати роз’яснювальну пропагандистську кампанію своїх заходів щодо припинення антиукраїнської пропаганди як усередині країни, так і за кордоном.

Залучати журналістів, громадські організації, творчі спілки, академію наук, правників. Доморощені недоучені проросійські політики рiк у рік товчуть те саме — про своїх героїв, свою церкву, свою історію, федералізацію, багатонаціональний український народ.

На всі питання є науково обґрунтовані відповіді та пояснення з урахуванням конкретної ситуації й особливостей історичних.

Потрібен закон «Про колаборантів».

Перевірити, звідки гроші на фінансування проросійських телеканалів і проросійських партій в Україні. Потрібна державна інституція «Віцепрем’єр із гуманітарних питань», завданням якої має бути формування громадської думки.

Сергій ШАНГУТОВ
Вінниця