Вона піднесла руки до Неба. Знала, що є продовжувачкою роду.
Була молодою, переповненою хтивою чуттєвістю тіла, світлом нестримної думки та тьмяним баченням глибин підземних. Обраною серед інших земних творінь, наближеною до Богів. Але залишалася людиною...
...і я відчув себе криптографом, який, відшукуючи у старовинних таблицях потрібні схеми, намагається зрозуміти пастки збудованих ритуалів, осягнути глибінь хитросплетінь авантюрників і політиків, відшукати кого в плині історичному більше: перших чи других? А може, їх порівну? Чи й узагалі: авантюрники і політикани — одне й те саме?
Новий роман Володимира Єшкілєва «Каїн» (Х.: Фоліо, 2020), другий із задуманої трилогії «Прокляті гетьмани», являє нам Павла Тетерю-Мошковського, гетьмана Війська Запорозького, голову козацької держави Правобережної України у 1663-1665 роках. За всіх позитивів та негативів головного очільника роману, він не є поодинокою фігурою, на якій зосереджено погляд автора.
Поруч люди, а відтак — вихори бажань, сонми задоволень, калейдоскопи інтриг. Шпигуни і куртизанки, циркові акторки і куртуазні патронеси — всі в пошуках кохання чи бодай безумної втіхи у будь-який доступний уяві спосіб.
Навколо вирує безмір пристрастей, точиться боротьба між Європою та Османською імперією за володіння світом; між духовними практиками — християнством та ісламом. Опліч із великими гравцями на планах історії виринає незрозумілий, загадковий, згаданий в розмовах сучасників як «сарматський» — край із назвою Україна.
І саме цим безмежним степам, порізаним притишеними плавнями та упокоєним прадавніми курганами, випадає честь козирної карти у довічних політичних протистояннях. А ще — народити світові продовжувача роду таємного, гнаного тисячоліттями дорогами темряви, але при тому могутнього, непорушного братства послідовників Каїна.
У безладі державотворення, в постійно-хижому маренні владою творилася століттями і формувалася до сьогодні наша країна. Будь-який вибір несе за собою наслідки, і не завжди радісні, омріяні чи бодай корисні.
Кожен гетьман разом із владною булавою спричиняється до кари за свої вчинки, за дії «за» і «проти» свого народу. У Павла Тетері був свій шанс залишитися в історії України. На скільки він його зумів використати, судити вже нам, що пройшли крізь плин часу.
Роман «Каїн» — крок у пізнанні минулого, довічної парадигми у розкритті нашого місця в історичному контексті. Так, ані у ХVII столітті ні сьогодні ми не є головними у творенні стратегічних напрямків історії, але завжди залишаємося необхідними для загальної рівноваги.
Коли ж торкаємося речей потойбічних, то тут не знаходимо рівних, бо сутність давніх ритуалів закладена до нашого генетичного коду, а бажання їх пізнати — частина нашого буття. Знаємо, що земля, на якій живемо, повниться багатьма загадками; прийде час — і таїни відкриються. Для нас. І тоді...
А поки що — важливо просто прочитати роман «Каїн» про згірклу долю гетьмана Павла Тетері; роман, творений рукою та розумом Володимира Єшкілєва.
Сергій ГРАБАР
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Чим українців нині, під час війни, вабить театр? >>
До переліку "Найкращі туристичні села" Всесвітньої туристичної організації ООН (The Best Tourism Villages) – потрапили селища Урич і Ворохта, що розташовані у Львівській та Івано-Франківській областях. >>
Український художник та педагог доби Розстріляного відродження, учень Опанаса Сластіона та Михайла Бойчука, професор живопису Київського художнього інституту Іван Падалка народився 15 листопада далекого 1894 року. >>
Меморіальну дошку-памʼятник Василю Стусу встановили на київському будинку, де жив поет. >>
