Невід'ємним атрибутом сучасного пейзажу стала захаращеність багатьох територій, зокрема, місць масового відпочинку, придорожніх лісових насаджень, берегів річок тощо. Прикро, але не навчилися ми ще цінувати належним чином матінку-природу, дорожити подихом свіжого вітру чи ковтком цілющої води. Та, власне, і з побутовими відходами, що є прерогативою комунальних служб, справи зазвичай кепські. Цього добра в населених пунктах Хмельниччини накопичилося аж 11,5 мільйона кубічних метрів. 33 сміттєзвалища, які загалом осіли на 108-гектарній площі, є об'єктами підвищення екологічної безпеки. На жодному з них відходи не сортують, отож разом із непотребом гниють і матеріали, що могли б піти на переробку.
Як повідомили «УМ» в облуправлінні екобезпеки і природніх ресурсів, із 1416 населених пунктів лише у 600 затверджені акти відведення земельних ділянок під полігони ТПВ. Однак і тут фактично все залишається на папері. Тому селяни скидають домашній непотріб де прийдеться. У більшості районів не розроблені програми поводження з відходами, тож і коштів не знаходиться. Винятком слугує лише обласний центр. Хмельницькі депутати передбачили в міському бюджеті 6,6 млн. гривень на охорону землі від утилізації побутових і промислових відходів.
До речі, останні «продукують» на 340 підприємствах області. Третина з них через відсутність спеціально обладнаних сховищ зберігає відходи на своїх територіях. Що також не додає озону подільському довкіллю.
Означені проблеми, діставши нарешті місцеву владу, стали предметом жвавої розмови на спільному засіданні колегії обласної держадміністрації та президії облради. Бодай хоч на якісь позитивні зрушення тепер сподіватися можна?