«Пасічники» проти трутнів

      Україні бракує реформ і порядку. Це не просто констатація факту, це — цитата з виступу провідника «Нашої України» Віктора Ющенка на з'їзді саме тієї партії, яка, згідно зі своєю назвою, покликана і реформи, і порядок забезпечити. А те, що у ПРП цього й досі не вийшло, — це не вина «порядних реформаторів». Коли вся система влади грає проти правил, порядність радше заважає, ніж допомагає проводити реформи.

      Про непорядну владу, про консолідацію всіх демократичних сил у боротьбі з нею та про інші нагальні проблеми партійного й громадського життя говорили минулої суботи у Київському будинку кіно, де проходив VII звітно-виборчий з’їзд партії «Реформи і порядок». І хоча журналісти нічого особливого від цього зібрання не чекали — мовляв, зберуться, побалакають, переоберуть Віктора Пинзеника на Віктора Пинзеника й розійдуться, — виявилося, що на нудну партійну тусовку форум «нашоукраїнських» «пасічників» (таку самоназву ПРПівці вигадали з огляду на свій символ — бджолу) зовсім не схожий. Звісно, всі чекали виступу лідера блоку — Ющенка. І Віктор Андрійович, безперечно, не міг не прийти на з'їзд політичної сили, голова якої першим запропонував скласти свій партійний квиток заради об'єднання усіх «нашоукраїнських» «сегментів» в одну велику партію під керівництвом В.Ю. Відклавши на кілька годин своє відрядження до Македонії, провідник «НУ» надихнув своїх однодумців на подальші звершення, принагідно вкотре закликавши до об'єднання своїх партнерів по опозиційному табору. «Сьогодні в цьому залі сидять представники різних партій, зокрема — лідер СПУ Олександр Мороз та голова «Собору» Анатолій Матвієнко, оскільки наші політичні сили мають спільні цінності, — наголосив Віктор Ющенко. — Нам соромно, що сьогодні українська влада має кримінальний характер, що завдяки їй сформувалася тіньова економіка, що три чверті українського суспільства їй не довіряє, що українську владу вже не поважають ані партнери, ані найближчі сусіди». І «жодна політична сила не здатна самотужки цю владу перемогти. Єдиний спосіб перемоги — це консолідація». Згадав найпопулярніший в Україні політик у своєму виступі й про наступний, і наразі найголовніший етап політичного життя держави: «Президентська кампанія — це командна гра, а не гра персон. У першу чергу вона вимагає узгодженої поведінки».

      А ще в цю «гру» доведеться вкласти багато праці. Як зауважив з трибуни заступник лідера ПРП Ігор Гринів, «у день виборів пізно обговорювати стратегію — треба пити горілку і святкувати перемогу». Здобути яку, на думку Гриніва, «ми зобов'язані, бо у нас — найкращий кандидат». Та це не означає, що можна сидіти й бити байдики, бо альтернативи президентству Віктора Ющенка немає. Тих, хто вже бачить цю перемогу «в кишені «Нашої України», пан Ігор закликав закачати рукави і братися до роботи. Бо якщо агітувати за «НУ» лише тих, хто вже проголосував за «наших» на виборах-2002, горілкою доведеться запивати гіркоту поразки...

      «Президентом буде або об'єднаний кандидат від державницьких лівих і правих сил, або Путін, а буде він з обличчям Кучми чи його наступника — це вже інше питання», — підкреслив у своїй промові представник дружнього Блоку Юлії Тимошенко, провідник УРП «Собор» Анатолій Матвієнко. А не менш «об'єднавчий» виступ головного соціаліста України Олександра Мороза навіть спонукав Віктора Пинзеника «замислитися» над тим, чи не приєднати до переліку партій, яких «Реформи і порядок» в ухваленому з'їздом зверненні закликають до об'єднання, і Соціалістичну (подробиці промови лідера СПУ читайте в інтерв'ю Олександра Олександровича «УМ» на 4-й стор.). Що ж до наявних адресатів «порядно-реформаторського» звернення, то наразі перелік такий: Народний рух України, Українська народна партія, партія «Солідарність», Християнсько-демократичний союз, Молодіжна партія України, УРП «Собор», Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» та Конгрес українських націоналістів.

      Насамкінець делегати й справді переобрали Віктора Пинзеника на лідерство, призначили його заступниками Михайла Косіва, Сергія Соболєва, Сергія Терьохіна, Ігоря Гриніва та Володимира Філенка й пішли в кулуари випити чарку. Ні, ще не за перемогу, а за здоров'я пана Філенка, який на пару зі своїм колишнім колегою по партії, а тепер безпартійним головою Спілки письменників Володимиром Яворівським святкував день народження. А за перемогу — вже наступного року.