Величний Величко: повернення через три століття

Цього року виповнюється 300 років, як Самійло Величко, канцелярист Війська Запорозького, «в сєлі Жуках, уєzду Полтавского, року 1720», завершив свій труд, який він у тексті не раз називав «Гісторією».

Бог любить Україну! Тому провидіння через три століття в цілості пронесло цю працю, надовго заховавши її від ворогів, аби потім повернути «Літопис» із небуття, віддавшти його в руки небайдужих вчених і видавців.

Це перше в історії повне видання обсягом 1тис.16 сторінок було презентовано 14 жовтня 2020 року в Гетьманській резиденції — місті Батурині, пізніше — в Києво-Могилянській академії, а згодом і в Інституті історії Національної Академії наук.

«Літопис», який розповідає про 100-річний період історії народу, звичайно, має бути виданий на гроші самого народу, і ніяк інакше. Партнери і добродійники цього проєкту, здійсненого Вірою Соловйовою і її видавництвом «Кліо», — не державні заклади. Це меценати, підприємці і приватні особи з Києва і Сан-Франциско, Львова та Дніпра, Одеси, Амерсфорта (Нідерланди), Харкова, Умані, Полтави, села Віта-Поштова і міст — Чернігова, Житомира, Херсона, Коломиї, Козельця та інших. Від Кабельного заводу до Корпорації «Оболонь», від Фонду Катедр Українознавства (США) до родини Таїрових (Санкт-Петербург)...

Професору Тетяні Таїровій-Яковлевій ми повинні бути особливо вдячними. 2007 року за підготовку і видання заснованої на новознайдених архівах книги «Мазепа» вона була удостоєна почесного звання «Берегиня Українського козацтва», 2008-го — президент України Віктор Ющенко особисто вручив їй орден Княгині Ольги III ступеня.

«Втрачений» рукопис Самійла Величка також знайшла в Санкт-Петербурзькому архіві вона.

Закінчу короткий монолог про набутий нами «Літопис» словами Валерія Смолія і Тетяни Таїрової-Яковлевої: «Створена канцеляристом Війська Запорозького «Історія» відображає особливості уявлень, ідей, цінностей та самоусвідомлення людей у часи козацької України; показує тодішнє розуміння політичних і соціальних процесів; використовує велику кількість документальних і наративних джерел, а також історіографічних праць; відтворює значний масив важливих для дослідників документів (оригіналів і копій); подає, цитує або переказує і критично коментує повідомлення козацьких літописців».