Бабин Яр: "синагога-книжка" від приватного фонду з російськими грошима та 60 млн грн на держмузей

Розроблена відомим у світі і провокативним Мануелем Герцем невелика синагога має постати у Бабиному Яру в Києві вже у квітні — про початок робіт повідомили в останні дні січня.

Архітектор до того створив, зокрема, в німецькому Майнці геометрично сувору синагогу з трикутними вікнами, а також будівлю-символ Legal/Illegal в Кельні. Керівник приватного Центру «Бабин Яр» Максим Яковер задум зведення у Києві об’єкта у формі книги, яку фізично відкриватимуть, у соціальній мережі пафосно вже називає однією з найкрасивіших будівель країни.

Розташовуватиметься вона за багатьом відомою Менорою на території Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» — за пам’ятником-підсвічником, яким у 1991-му, через півстоліття після звірств масового знищення киян у київському урочищі, вшанували пам’ять загиблих там.

Тим часом історик Віталій Нах­манович iз цього приводу закликає до «активної участі у протидії агресивній іноземній інтервенції у сфері історичної пам’яті, що є частиною загального антиукраїнського наступу в культурному просторі, який відбувається протягом останнього року».

«Повітряні» плани і приватні гроші

Нагадаємо, що в наглядовій раді приватного міжнародного благодійного Фонду, при якому створено Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр», є троє уродженців ще УРСР, що розбагатіли в РФ й отримали російське громадянство: багатії Павло Фукс, Герман Хан та Михайло Фрідман, які фінансово підтримують від початку київський проєкт вшанування жертв Голокосту.

Нині «Бабин Яр» заявляє, що станом на 2020 рік організація мала 6 донорів: трьох громадян України, двох iз громадянством Російської Федерації та Ізраїлю, одного громадянина США, а частки фінансування склали: 60 відсотків — Україна, 33 — Росія/Ізраїль, 7 — США. Ініціатива створення Фонду/Центру в 2016-му належить Віктору Пінчуку, який також незмінно є членом наглядової ради.

Ці розклади залишаються основними для претензій стосовно антиукраїнського наступу в царині пошановування пам’яті жертв Голокосту в Києві та всіх жертв фашистського та радянського тоталітарних режимів, для близько 100 тисяч яких урочище Бабин Яр стало місцем смерті та/чи загальною могилою.

Гучний сплеск протистояння відбувся наприкінці 2019-го, коли оголосили про зміну команди творців приватного проєкту «Бабин Яр». Очолив його тоді Максим Яковер, який перед тим доклався в Києві до перезапуску колишньої ВДНГ, створення інноваційного простору для розвитку бізнесу в сфері високих технологій та креативних індустрій UNIT.City, заснував креативний простір «Часопис».

Хоча основний удар припав на нового художнього керівника — російського режисера Іллю ­Хржановського, відомого за скандальним кінопроєктом «Дау», який знімали в Харкові. Після того, як були оприлюднені чорновики його ідей створення музейного простору з тематичними «кімнатами страху», публічний супротив у медіа тривав кілька місяців.

Оприлюднення у січні нинішнього 2021 року художньої концепції не викликало особливого публічного інтересу. А даремно. Бо приватний центр презентує майбутній Меморіальний комплекс, який включатиме: Музей трагедії Бабиного Яру 1941-1943; Музей Голокосту в Україні та Східній Європі; Музей історії забуття трагедії Бабиного Яру; Музей історії місця та Куренівської трагедії; Інсталяцію, присвячену жертвам трагедії; Простір для молитви, до складу якого ввійдуть синагога, церква, мечеть та неконфесійний простір; Освітній та науковий центр, майданчик для дискусій; Медіатека, бібліотека, архів; Освітньо-ігровий простір для дітей; Центр реабілітації наслідків психологічної травми.

Підхід — сучасний і всеохопний. Якби не кілька «але». Щоб усе це постало, орендованих двох земельних ділянок приватним Фондом замало. Однієї ледь вистачило для тимчасової інсталяції, яку відкривали в день 79-х роковин трагедії Бабиного Яру.

Друга — майже удвічі більша, навпроти першої в бік вулиці Олени Теліги, за попередньої команди приватного фонду з її території частково прибрали сміття і розчистили хащі.

Утім на весь перелік навряд чи вистачить і ще трьох невеликих ділянок, передачу в оренду яких благодійній організації «Фонд Пам’яті «Бабин Яр» 27 січня підтримали члени постійної комісії Київської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин. Остаточне рішення щодо передачі ділянок в оренду ухвалюється на пленарному засіданні Київської міської ради, 11 лютого в цьому відмовили.

Земельний мінімум інтересів приватного фонду «Бабин Яр».

Остапа понесло

«На цій території пам’яті у приблизно 152 гектари ми би хотіли розкрити цю історію», — читаємо в підписаній Іллею Хржановським частині «Загальний фреймворк» (каркас, структура. — Ред.) Творчої концепції приватного фонду «Бабин Яр».

А Максим Яковер у «Фейсбуці» написав у день її презентації 25 січня: «Уже цього року будуть створені перші об’єкти. Територія велика (приблизно пів ВДНГ), тому важлива модульність — простори можуть додаватися при нових історичних відкриттях».

І тут варто нагадати, що оригінальної форми невелику синагогу, роботи зі встановлення якої вже стартували, приватний фонд зводить на території Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» — з дозволу Міні­стерства культури та інформаційної політики, в чиєму підпорядкуванні заповідник перебуває.

«Дозвіл на проведення робіт надав 22 січня особисто міністр культури України Олександр Ткаченко, — акцентує Віталій Нахманович, додаючи копію. — Нагадую, що деякий час тому в офiсі президента України відбулася нарада, на якій було вирішено попередньо отримати згоду на це будівництво в очільників християнських конфесій. Але оскільки перспективи отримання такої згоди були вкрай примарними, керівники Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» пішли іншим шляхом і... перейменували синагогу на Меморіальний об’єкт «Місце для роздумів».

Зрозуміло, що приватному фонду для виправдання «жирного» донорського фінансування, яке державному заповіднику й не снилося, треба назвати безмір планів. Так, минулого року Максим Яковер, коли йшлося ще про один інтерактивний сучасний музей, казав, що проєкт розрахований на 100-150 мільйонів доларів. Утім, здається, за відомим висловлюванням з Ільфа і Петрова, фонд (Остапа) нині аж занадто понесло. І не лише стосовно гектарів.

Так, про Центр реабілітації наслідків психологічної травми повідомляють: «У повсякденній діяльності цей центр міг би взяти на себе роботу з особами з посттравматичними стресовими розладами різної генези. І це, насамперед, робота з учасниками АТО, жертвами домашнього насильства, з іншими носіями психологічного болю внаслідок стресів». Тобто приватний фонд «Бабин Яр» обмірковує дуже широкий спектр діяльності: від пам’яті жертв Голокосту до, по суті, реабілітації тих, хто пройшов АТО.

Утім найголовніше — плануючи охопити величезну територію пам’яті в урочищі Бабин Яр у столиці держави Україна приватний фонд не показує у публічних текстах, що наша історія, де була жахлива антилюдська трагедія нищення євреїв у 1941 році, також включає не менш трагічну складову радянського тоталітаризму. А це вже наратив сучасної путінської Росії, що базується на спадкові СРСР: коли визнаються звірства Голокосту, але Сталін — «визволитель».

А приватний благодійний фонд «Бабин Яр» охоплює ідеями і вже навіть діями київську територію до Кирилівської церкви, історія якої сягає часів Київської Русі.

І в його відеоматеріалі з’являлося дивне трактування «величного» значення російської імператриці — колонізаторки України Катерини ІІ і найкращого фінансування у роки репресій у 1930-х психіатричної лікарні, яка там почала діяти за сприяння російської цариці. І жодного слова про те, що та «милість» постала, щоб знищити пам’ять про козацький монастир, який підтримував і гетьман Іван Мазепа.

Дуже дивним залишається те, що, залучивши до співпраці багатьох істориків із-за кордону, приватний благодійний фонд фактично цурається партнерства з українськими державними науковими установами з вивчення історії, за незначними винятками. І така позиція толерується на найвищому державному рівні — особисто президентом Володимиром Зеленським. І не важливо — від невігластва все чи це цілеспрямовані дії. Бо будь-яке незнання Росія — яка з 2014 року веде війну на сході України, вбиваючи українців, й анексувала Крим — вміло використовує на свою користь. Тому у Віталія Нахмановича є підстави говорити про агресивну іноземну інтервенцію у сфері історичної пам’яті.

Хто і коли облаштує державний музей

Тим часом на невизначений термін зависає питання відкриття музею Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр», територія якого займає реальних 28 гектарів площі.

Знову призупинені реставраційні роботи скорботно-величного приміщення 1894 року колишньої­ контори єврейського кладовища, де до 80-х роковин трагедії — а це вже 29 вересня — все ще планується відкриття Музею пам’яті жертв Бабиного Яру.

Із 2016 року, коли двоповерхову будівлю за рішенням суду все ж повернули заповіднику, так і не вирішене питання надання заповіднику земельної ділянки, на якій вона розміщена. Реставраційні роботи розпочали наприкінці 2018-го.

Завжди капітальні видатки в першому кварталі не виділяли, прокоментував «Україні молодій» гендиректор НІМЗ Борис Глазунов. Тож сподівання встигнути все облаштувати до кінця вересня просто тануть як сніг. Робіт залишилося, за його словами, на 60 млн гривень.

Зважаючи на дозвіл приватному фонду від Міністерства культури та інформаційної політики зводити на землі державного заповідника синагогу-«книжку», можна припустити, що в авральному порядку відомство може надати дозвіл команді з Іллею Хржановським і музей облаштовувати в приміщенні заповідника.

Принаймні про бажання такої довгострокової оренди кулуарно говорять. І тоді навряд чи залишиться час виловлювати в експозиції «агресивну іноземну інтервенцію у сфері історичної пам’яті».