Неонові стрічки замість лампочок і три светри для зігрівання: як європейці економлять на «комуналці»

Питання комунальних тарифів болюче не лише для українців.

Але якщо ми лише вчимося на них економити, то в багатьох європейських країнах цю «науку» освоїли вже давно. Ми зібрали деякі цікаві світові практики.

Провідний радник управління зовнішніх і внутрішніх зв’язків по Східній Європі Європейського банку реконструкції і розвитку, колишня продюсерка української редакції радіостанції Бі-Бі-Сі, письменниця Світлана Пиркало, родом з Полтави, у розмові з автором цієї публікації розповіла:

— Пригадую свою першу зиму в Лондоні. Я орендувала кімнату у квартирі старого і дуже загартованого, під стать усім корінним мешканцям Великобританії, чоловіка. Для них узимку температура у приміщенні 15-17 градусів тепла — норма.

А я, звісно, тремтіла, хоч і натягувала на себе два светри. «Так одягни третій і не тремти!» — радив мені господар. При цьому сам був одягнутий доволі легко. Тепер підтримую температуру у своїй кватирі не більше 18 градусів, і почуваюся прекрасно. В Україні, на жаль, досі не навчилися економити тепло — мені, наприклад, жарко в будь-якому приміщенні.

У Британії субсидія передбачена лише для найбідніших верств населення, можна сказати, для одиниць. Та й то дуже мізерна. Вони, зокрема, можуть оплачувати тепло за допомогою спеціальних карток, які вставляють у лічильники.

Вставив — пішло тепло, нагрівся — вийняв, подача тепла припинилася. А нема грошей — житло не обігрівається. В Англії кожне помешкання, не залежно від його віку (я, наприклад, живу в старовинному вікторіанському будинку) обладнане індивідуальними лічильниками тепла. Загалом на оплату комунальних послуг британці витрачають близько п’яти відсотків своїх місячних доходів, це десь 100 фунтів (приблизно 3800 гривень) при середньому заробітку 1700—1800 фунтів.

Ціни на комунальні послуги в Польщі вищі, аніж в Україні. Та якщо в середньому кожен українець віддає за них близько половини від заробленого, то кожен поляк — 10-20 відсотків. Зокрема, вартість електроенергії у наших найближ­чих сусідів — 0,37 злотих кВ/год (2,6 грн) та за доставку — 0,28 (2,1). Отож загалом близько 5 грн на наші гроші.

«Поляки давно не включають лампочок у помешканнях, — розказує трудовий мігрант iз Полтавщини Роман Павленко. — Замість них вони використовують або новорічні лед-гірлянди, що працюють від акумуляторів, або неонові стрічки, які можна наклеїти будь-де, а також вибрати колір підсвічування. А ще в багатьох встановлені двозонні електролічильники. Тож пральні машини зазвичай програмують на включення під ранок (пільговий тариф діє з 23:00 до 7:00).

Вода у Польщі також дорога. Разом iз водовідведенням куб обходиться у 60—70 гривень, якщо переводити в українську валюту. Тому тут поніжитися у ванні з гарячою водою родина дозволяє лише людям похилого віку. Молодь приймає душ, і то максимум дві-три хвилини, щоб економити на оплаті.

Менших рахунків за тепло поляки добиваются завдяки перекриттю кранів на батареях.

У Фінляндії, за словами відомого фермера з Лохвиччини Григорія Шамрицького, який три роки провів на заробітках у цій країні, дуже давно економлять на використанні всіх природних ресурсів.
— Фіни вже років двадцять поголовно користуються посудомийними машинами, — каже Григорій.

— Просто так кран iз водою там не відкручують. Упродовж дня брудний посуд складають у раковину, а ввечері завантажують його у посудомийну машину. Це економія 10 тис. літрів теплої води на рік, що зменшує платіжку на 10 відсотків. Ціна куба води разом iз відведенням у Фінляндії становить 4,15 євро (130-140 гривень). Фермери здешевлюють її разів у п’ять завдяки тому, що пробурюють на своїй землі свердловини.

Загалом вартість комунальних послуг для фінів обходиться у 10—15 відсотків від місячних заробітків (у середньому 1,5—2 тис. євро). У грошовому вимірі це становить 150—300 євро (5—10 тис. грн.) Найдорожче обходиться тепло. Як відомо, країна не має власних покладів газу, тому для обігріву помешкань переважно використовують електричні котли, якими нагрівають воду в системі опалення. І це найдешевший спосіб отримання тепла. Раніше житло опалювали дровами і соляркою. Нині, оскільки ліси й лісові насадження приватизовані, то дрова у вигляді обрізків чи палет використовують лише їхні власники для обігріву ферм – як побічний продукт переробки, і це дешевше електроенергії. Деякі сільськогосподарські виробники досі користуються соляркою, але держава частково компенсує їм витрати.

Сьогодні політика держави спрямована на використання безплатної енергії землі. Це обов’язкова норма при будівництві нового житла. Без установки теплових насосів будинок в експлуатацію не приймають. Якщо немає можливості пробурити землю й установити такі насоси, тоді лише дозволяють використовувати електричні котли.      

Нам відомо також про інші хитрощі мешканців країн Єросоюзу, які вони використовують заради економії грошей на комунальних послугах.

Чимало пенсіонерів з Німеччини, наприклад, із початком холодів відлітають до теплих країв. Зокрема, до Туреччини та Єгипту. Або купують туристичні путівки й поселяються в готелях, або просто орендують там житло, яке не треба опалювати. Кажуть, їм це обходиться дешевше, аніж платити за обігрів помешкань на батьківщині.

А в Литві, коли вона ще тільки пристосовувалася до європейських цін, дехто влаштовував «банні дні», коли у ванні з гарячою водою спочатку купалися діти, потім – дорослі. Після цього в ній прали білизну й одяг і, насамкінець, використовували для промивання туалету...