Кассандра, Медея та доктор Леонардо. Вистави із шести міст змагатимуться за звання лауреатів ГРИ — 2026
Експертна рада VIII Всеукраїнського театрального фестивалю-премії ГРА визначили фіналістів, які змагатимуться за звання лауреатів. >>
Прощання з Сергієм Проскурнею планується на четвер, 4 лютого, у Києві.
Несподівано, і від того аж занадто пронизуючи болем втрати, полишив світ 1 лютого Сергій Проскурня.
Бо 63 — то ще роки бурхливої творчої енергії, вже чітко викристалізованої життєвої позиції, але все ще по-дитячому наївної віри в те, що добру й закладеним пращурами істинам треба давати шанс — і все є і буде Україна.
Ось лише дещиця справ Сергія Проскурні — людини-фестивалю, як його називає мистецьке коло, а офіційно українського театрального режисера, продюсера, лауреата премій Національної спілки театральних діячів України «Експеримент» (2001) та імені Сергія Данченка.
Він, львів’янин за місцем народження, з 1984-го вів активну діяльність щодо повернення в Україну Леся Танюка, а коли здійснилося — спільно з ним і сценографом Володимиром Карашевським брав участь в організації серії «Київських театральних вечорів» (1986—1988р.р.), у тому числі — дебюту поетичної групи «Бу-Ба-Бу» (Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак).
Співавтор концепції (спільно з Олесем Бердником) та головний режисер фестивалю «Собор Української Духовної Республіки» — 6-8 липня 1990-го, Коломия. Постановка на пленері драматичної поеми Віри Вовк «Іконостас України» за участю Богдана Ступки, Наталії Наум, Івана Гаврилюка, Наталії Сумської та інших акторів кіно і театру.
Долучився до команди творців легендарного Всеукраїнського фестивалю популярної пісні та сучасної музики «Червона рута», був співавтором сценарію (спільно з Кирилом Стеценком та Олександром Ірванцем) і головним режисером 1-го фестивалю у Чернівцях (вересень 1989 р.).
Для кінофестивалю «Молодость» Сергій Проскурня був не лише другом, а й справжнім наставником, очоливши міжнародне журі 40-го сезону в 2010-му. У 2013-2014 роках — втілив масштабний кінопроєкт «Наш Шевченко», частину сюжетів знімав на Євромайдані. Розробив концепцію виставки «Шевченкоманія», яка тоді ж відбулася в Мистецькому арсеналі в Києві.
Є режисером ораторії «З нами Бог», присвяченої Героям Небесної Сотні та військовим, що воюють на сході України. Моделював кілька років тому масштабний мистецько-театральний фестиваль у Кропивницькому з однойменною місту назвою. У ніч на Івана Купала 2020-го презентував у Києві з командою Благодійний онлайн-марафон світового українства, присвячений 50-річчю пісні Володимира Івасюка «Червона рута».
«Коли я придумав «Першу хвилину миру», мені видавалося, що це мала бути досить камерна церемонія. А коли він її перетворив на «олімпійські ігри», то я трохи злився: мені здавалося, що то трохи занадто, — поділився історик і телеведучий Олександр Зінченко.
— Після параду він щось таке чудове вставив на церемонію вручення нових прапорів. Питаю: Гайдн? Він: Бортнянський!. (...) І був Моцарт на день пам’яті Героїв Небесної Сотні, Бортнянський і Чайковський на День Незалежності та Бетховен на 8 травня».
Прощання з Сергієм Проскурнею планується на четвер, 4 лютого, у Києві.
Експертна рада VIII Всеукраїнського театрального фестивалю-премії ГРА визначили фіналістів, які змагатимуться за звання лауреатів. >>
До кінця липня на виставці в Народному домі «Просвіта» в історичній Жовкві показують роботи митців візуального сектору, які їх створювали упродовж 10 днів під час резиденції діалогу та відновлення «Відпуст». >>
На святі до відкриття Зальцбурзького фестивалю — одного з найпрестижніших музичних форумів світу — зазвучала українська музика. Фортепіанне тріо №2 Бориса Лятошинського — одного з найвизначніших вітчизняних композиторів ХХ століття виконав ансамбль Lyatoshynsky Trio. >>
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>