Репертуар актуальности: асортимент якости

Читаючи польських авторів, хапаю себе на тому, що мене давить жаба — ну чому?

Чому українські письменники так зрідка зазирають у дитячу психологію?

Чому замість додивлятися до підлітків та юнацтва, вони здебільшого вигадують фантастичні світи з чудовиськами? Чому неуважні до реальних зацікавлень тих, для кого пишуть?

Барбара Космовська створила цілу низку повістей, які свідчать про її проникливий погляд на життя своїх майбутніх читачів — настільки адекватний, що його можна вважати за погляд ізсередини.

А іронічний стиль і блискуче володіння словом — одна з причин популярности письменниці. «Великий вибух. Або К. проти К.» — яскравий тому приклад.

«Шлях українського воїна». Якщо говорити про актуальність і потрібність видання сьогодні, то саме воно. А надто для школярів середніх класів, коли відбувається активне самоусвідомлення власного Я, пошуки свого шляху в житті, а отже, й у професії. Як і все, що видає «Балтія-Друк», — зроблено якісно, стримано й водночас перфектно.

Продумано укладений текст: від «Що таке армія» і «НАТО. Легше захищатися разом» — до розгляду всіх родів, видів і підрозділів сучасних військ. Від військових лікарів — до розвідки й кібернетичної безпеки. Від спецоперацій — до пластунського руху. І... з дотепними ілюстраціями Ірени Панаріної.

Ця художниця, до речі, представлена в Коротких списках ще однією своєю роботою — «ПтахАбетка. Українські пернаті».

Направду, важко збагнути, чи це таки «дитяча» абетка, а чи мистецький альбом, чи й орнітологічний визначник, зладжений у кращих естетських традиціях старої-високої школи довідкового книговидання.

Кожна ілюстрація — «фотографічно» точний образ птахи. Лишень не пензлем-пером мальований, а барвистими нитками «муліне», м’якими і лагідними, ніби саме оте пташине пір’я.

Важко проминути увагою і книжку Юрія Журавля «Знай наших», котра також найперше принаджує своєю мистецькою складовою — авторськими малюнками, виконаними у двох конкурентних стилях: класичні сепії портретів відомих українців та анімаційні ілюстрації до їхніх «діянь».

Цей вигадливий біографічний довідник значною мірою ґрунтується на вітчизняній воєнній історії — і в цьому сенсі ніби доповнює «Шлях українського воїна».

Як і ще одна новинка цього книжкового сезону: «Битви за Україну» (Л.: Апріорі). Починається вона з літописних сутичок із кочовиками у ІХ столітті, завершується битвами з росіянами у ХХІ столітті: Іловайськ, Донецький аеропорт, Дебальцеве.

Цей невеличкий, але місткий довідничок не ввійшов до Короткого списку, та це аж ніяк не про його «другосорт­ність». Просто дитячих топ-видань щороку більшає, і вони вже не уміщаються до Коротких (хоч і удвічі довших цього року) списків.

Серед таких і добра книжка Тетяни Корнієнко Espressivo (К.: Час майстрів). Цікава тема, ще не «освоєна» письменниками — діти й музична школа, складнощі й привабливість навчання, стосунки між юними музикантами й учителями, батьками, однолітками у дворі й однокласниками у загальноосвітній школі.

Люди музики живуть у своєму особливому світі, по-особливому сприймають події й стосунки між людьми. Зазвичай мають свою особливу ціннісну шкалу, що часто-густо робить їх... маргіналами. Про все це у книжці, можна сказати, унікальній. Часом вона навіть «відсилає» до «Піаністки» Єлінек. А ще ж оформлення видання — оригінальне й вишукане.

Так само вартісне читання очікує нас і у книжці Олени Чернінької «Дан. Варвара і варвари» (Одеса: Картуш). Роман про підлітків-безхатченків та дівчинку-сновиду захопливий досконалою сюжетною формою та виразними психологічними портретами персонажів.

Усі вони пройшли тяжкі випробування й важкі втрати. У пригодах одинадцятирічних підлітків, що долають нестерпні наслідки свого сирітства, байдужости дорослих і жорстокої реальности притулків, необорним є прагненя до щастя, до світла. Можливо, ця пронизлива історія піднялася б на вищий рейтинговий щабель, аби була краще опрацьована літредактором.

Джеймі Томпсон, «Темний Лорд» (Темний Лорд. Юнацькі роки. — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА). Книжку можна рекомендувати не лише підліткам — це читання вельми корисне батькам і вчителям. Діти в цьому періоді всіляко опираються правилам і порядкам, впровадженим дорослими, гуртуються у спільноти. І хто там виступає лідером?

Мимовільно виникає паралель з психологічним «посібником» «В оточенні психопатів, або Як уникнути маніпуляцій з боку інших» Томаса Еріксона. Бо головний персонаж «Темного Лорда» — наче портрет психопата, намальований за всіма хрестоматійними ознаками.

Він користується авторитетом (і не лише серед однолітків) і досягає поставленої мети, незважаючи на жахливі наслідки своїх авантюр і не відчуваючи жодних докорів сумління. Корисна книжка у бездоганному виконанні. Єдине, чого б хотілося, аби написав таке-подібне хтось із вітчизняних авторів і на нашому матеріалі.

Галина РОДІНА