А що там у ПП? Як Зеленський використовує ідеї Порошенка

У нашій традиції — хоч в імперській, хоч у радянській, хоч в українській — видавати за нове добре забуте старе.

Наприклад, знаменитий план ГОЕЛРО, що ним захоплювалися партійні історики, було розроблено за ненависного їм Миколи Кривавого в 1912 році.

Проголошена Йосифом Сталіним п’ятирічка індустріалізації насправді була запізнілою реалізацією планів царського уряду, укладених iще напередодні Першої світової війни (1914 року).

І навіть архітектори ГУЛАГу рили Біломорканал за розрахунками розстріляних НКВС старорежимних інженерів, та й Золоту Колиму придумали не сталінські соколи з васильковими петлицями.

Дані про тамтешнє золото були відомі з часів будівництва Транссибу.

Просто царські сатрапи були нікудишніми патріотами, вони не могли собі уявити, як організувати видобуток металу в настільки суворих умовах, що навіть Бодайбо (край золотоносних жил суворої півночі Росії) порівняно з ними видавався курортом.

А один із керівників системи ГУЛАГу Едуард Берзинь iз геологом Юрієм Белібиним усі ці проблеми вирішили «на раз» — натягнули колючий дріт і загнали за нього зеків, справедливо вирішивши, що захочуть вижити, — побудують бараки й пахатимуть до сьомого поту.

Безпорадність регіонального розвитку

От і зараз, зіткнувшись у вже партійно оновлених поствиборчих регіонах із подекуди надмірною самостійністю та натяками на активну сепарацію від центральної влади, остання згадала про такий інструмент координування областей, як Рада регіонального розвитку.

Офіційно це подається як створення конструктивного діалогу та напрацювання оптимального режиму співпраці між центральною та місцевою владою, для розв’язання питань, пов’язаних із внесенням змін до Конституції та боротьбою з поширенням COVID-19.

«Відновлення роботи Ради регіонального розвитку — абсолютно логічна ідея. Ми з колегами обговорювали необхідність цього ще в жовтні, коли було багато дискусій під час місцевих виборів і після них. Я думаю, що в цьому зараз є потреба. Є оновлені органи місцевого самоврядування, в умовах нинішньої ситуації з карантином, з епідемією обов’язково треба налагоджувати діалог і з мерами, і з керівниками нових органів місцевого самоврядування. Це абсолютно логічне рішення», — вважає політолог Володимир Фесенко.

Також він зазначив, що за часів п’ятого президента Петра Порошенка процес децентралізації стартував, але ще не набув обертів, а тому великої необхідності у відновленні роботи Ради регіонального розвитку не було.

А в умовах ризиків створення «містечкових анархій» координація, звісно, необхідна.

Рада регіонального розвитку в різні часи мала різну назву та виконувала різні завдання. Іноді це були пропагандистські функції, а іноді — контроль над місцевою владою. Особливо за часів Леоніда Кучми та Віктора Януковича.

Коли фактично діяв режим президентської республіки, i навіть — юридично, тоді треба було збирати місцеву владу, давати настанови й демонструвати пріоритети.
В офісі президента запевняють, що зараз буде інакше. Мовляв, головний сенс при президентстві Зеленського — створення системи конструктивного діалогу, співпраці, адже реформа децентралізації відбулася.

Нагадаємо, що 7 грудня президент України Володимир Зеленський запросив до дискусії представників місцевої влади та нових політиків щодо продовження реформи децентралізації та покращення умов життя у громадах. Додавши, що одним iз найперспективнiших напрямів є реанімація Ради регіонального розвитку, яка дасть змогу суттєво покращити комунікацію між мерами, головами обласних адміністрацій, центральними органами влади.

Зазначимо, що експерти вказували, що цей законопроєкт треба було ухвалити до того, як після місцевих виборів набудуть повноважень нові органи місцевого самоврядування.

Для функціонування місцевої влади в новому адміністративно-територіальному устрої цей законопроєкт має створити умови, які гарантують стабільність правових та інших відносин, забезпечують безперервність реалізації завдань і повноважень як державної влади на місцях, так і місцевого самоврядування.

Світова преса: «Реформи в Україні померли, а слово Зеленського нічого не важить».

Єдиний голос заборон або безголосся

Ще одна потреба з не забутого й не дуже старого досвiду, взята від попередньої влади, — це потреба єдиного голосу. Її озвучив радник керівника офісу президента Михайло Подоляк. Він вважає необхідною політику єдиноголосся для представників влади та обов’язкову практику фактчекінгу для журналістів в Україні.

«В усіх демократичних державах комунікація між владою і суспільством усередині суспільства і між владою та окремими групами в суспільстві завжди дуже бурхлива. У наш час iще й надто особливо наповнюється емоціями. За таких умов завжди будуть непорозуміння, суперечності й гонитва за сенсаційністю. Єдине, що може зробити ситуацію дещо розумнішою, це політика «єдиного голосу» для представників влади та обов’язкова практика фактчекінгу для журналістів», — сказав Подоляк.

Радник голови ОП вважає, що «якщо навчимося цього, збережемо демократичний характер суспільства, але при цьому й зменшимо кількість сумнівної інформації».

Але це більше скидається на бажання навішати намордники на всіх «сторожових псів» демократії, аби не проявляли непотрібного інтересу до чутливих проблем влади. Бо що таке фактчекінг?

Це перевірка фактів та тверджень, які викликають сумнів, на точність та правдивість. Раніше фактчекінгом користувалися здебільшого журналісти для аналізу реплік політиків та громадських діячів. Зараз цей метод розслідування набув більшого поширення.

Після фактчекінгу настає хвилююча мить — оголошення вердикту. Зазвичай це «правда», «напівправда» або «брехня».

І тут виникають питання. Хто визначатиме відповідність фактів реалiям? Чи знатимемо ми, за якими критеріями влада визначила їх правдивість. І реально — яка мета?

Бо якщо брати за основу практику політики платформи Єдиного голосу, що було впроваджено за часів президента Петра Порошенка медійною службою Кабінету Міністрів Володимира Гройсмана, то система його діяльності — це, радше, були тренінги-бесіди, обмін досвідом, аналіз гострих моментів комунікаційних буднів пресслужб усіх міністерств, відомств та регіональних державних органів влади.

Основна потреба полягала в розробці стратегій та принципів комунікування із суспільством через ЗМІ в умовах нових економічних викликів та війни на сході країни. На зустрічі з урядовими піарниками запрошували чимало закордонних фахівців зі світовим ім’ям.

І вся ця колосальна робота з донесення суспільству важливої інформації та набуття досвіду координувалось важковаговиками та гуру у сфері взаємодії зі ЗМІ, суспільством, інформуванням загалом — радниками прем’єр-міністра Мирославом Кошелюком, Дмитром Столярчуком та Вадимом Денисенком, керівником Департаменту інформації та комунікації з громадськістю СКМУ Роксоланою Стадник, прессекретарем Володимира Гройсмана Василем Рябчуком та ін.

Максимальна відкритість та об’єктивна інформація щодо прийняття певних рішень, постійний i відкритий діалог із суспільством — чи не основний стовп, на якому базувалась робота комунікаційників високопосадовців.

А от чого слід очікувати від нинішніх ініціатив перезавантаженого Єдиного голосу — ще те питання. Зважаючи на орієнтованість чинної влади в бік темників та подiл журналістів на своїх і не своїх, не хотілося б, аби й саме визначення «Єдиний голос» і, власне, діяльність були дискредитовані, спаплюжені перепрошиттям на тотальне промивання мізків у єдиному вигідному владі напрямку.

А слона i не помітили

Водночас за дужками необхідності продовження розробленого попередниками залишилось те, що стало одним із головних чинників визнання України європейськими партнерами.

«Команда п’ятого президента України Петра Порошенка здобула безвіз, провела реформи, а тепер європейські партнери кажуть, що йде відкат назад, — стверджує народний депутат фракції «Європейська Солідарність», голова Комітету з питань інтеграції до ЄС Іванна Климпуш-Цинцадзе.

— Ми провели багато нарад для того, щоб запустити електронне декларування, щоб воно почало працювати безпосередньо в той термін, у який ми зобов’язалися перед світом. А сьогодні ми бачимо інший процес і те, що влада втрачає довіру не тільки в суспільстві, а й у наших західних партнерів, входить у кризу взаємин із ЄС.

Ми на парламентському комітеті асоціації чули абсолютно чіткі речі — було сказано, що є розворот і регрес у реформах, що вони дуже стурбовані станом антикорупційної інфраструктури, незадоволені слабким законопроєктом, який був ухвалений, і чомусь це все відбувається зараз, коли всі так готові боротися з корупцією.

Я хочу, щоб проявилася політична воля монобільшості, вони внесли відповідний законопроєкт, і ми проголосуємо за найжорстокіші покарання, які ми проголосували в 2015 році, — зазначила політик.

— Зеленський, коли балотувався в президенти, то забув задекларувати віллу в Італії. Потім цього року забув задекларувати дивіденди в розмірі 5 млн грн. За президентства Порошенка було забезпечено і незалежність НБУ, яка сьогодні викликає стурбованість через політичне перепризначення нового голови НБУ в наших європейських колег. Також сьогодні викликає питання намагання політично змістити керівника НАБУ. Під прикриттям коронавірусу скасовано конкурси і реформу державної служби.

Я особисто погоджувала з ЄС стратегію реформи держслужби. І сьогодні 7 тисяч осiб без конкурсів призначено, з них 60 високопосадовців. Це зазначено у звіті ЄС щодо виконання Угоди про асоціацію. Там же зазначено про повільність судової реформи. Це ті закони, які прийняла ця влада».

На противагу цьому, зовсім недоречно виглядає наразі не забуте й не старе, а просто відкладене в часі питання впровадження другого рівня пенсійної реформи — перехід до накопичувальних пенсій, а відтак, створення накопичувального фонду. І такі наміри у чинної влади просто лізуть з усіх кутків, причому без особливого аналізу. За попередніми даними, відраховувати нібито мають один відсоток із заробітної плати.

Водночас ставиться питання підняття заробітної плати на шкідливому виробництві. Ну це справедливо. Відповідно, й відрахування будуть більшими. Але проблема в тому, що не може бути довіри до тих iмовірних банків-метеликів, куди планують відкладати гроші на пенсію сьогоднішніх молодих українців. Адже вони (ці псевдобанки) можуть луснути в будь-який «зручний» момент. Що заважає мати справу з більш-менш статусними банками або з державними?

Словом, пожежа йде за планом. І за фольклором: коли я був маленьким, я молився про велосипед, але з часом зрозумів, що Бог працює по-іншому. Тому вкрав велосипед і став молитися про прощення.