Учений, який випередив час: до 100-річчя Миколи Руденка

19 грудня відзначатимемо 100 років із дня народження Миколи Руденка.

Відомий український мислитель, письменник, філософ, економіст, космолог, інтелектуал, гуманіст, правозахисник і просвітник, роботи якого набувають особливої національної і загальнолюдської значущості в непевні часи викликів і небезпек, оскільки вони визначають, у якому напрямі розвиватиметься життя, які пріоритети і цінності стануть визначальними для людини і суспільства.

Це стосується також пріоритетів розвитку науки і просвітництва.

Визначальною особливістю є новаторські наукові праці Миколи Руденка, які органічно поєднують глибоку світоглядність з науковою фундаментальністю економічних, філософських та космологічних праць.

Хлібороб світу

Знаменитий рукопис «Енергія прогресу», де доводиться, що економіка повинна спиратися на закони збереження і перетворення, зокрема сонячної енергії, вже в ті роки високо оцінювали академік Андрій Сахаров, Петро Григоренко та інші наукові авторитети.

У своїх висновках Руденко опирався на аналогічні висновки С.Подолинського, який особисто дискутував з К. Марксом і змусив того визнати свою правоту.

Енергія прогресу, за Руденком, — це фізичний аналог абсолютної додаткової вартості, яка є щорічним додатком сонячної енергії, що має місце в хлібороб­стві. За законом збереження та перетворення енергії, цей додаток, здійснюючи кругообіг в економіці, стає додатковою вартістю.

Як прихильник справді ринкової економіки, він був науково переконаним і неодноразово доводив, що ринок твориться часом там і тоді, де і коли селянин прагне продати неспожитий надлишок сільськогосподарської продукції.

Тривіальне трактування ринку привело до розпаду радянської імперії. Така ж доля для Росії, яка «викинула» із зернового балансу майже всю свою європейську частину — давно вже перейшла на життя за рахунок нафти, газу й інших природних багатств. РФ чекатимуть випробування, коли ці багатства вичерпаються або будуть непотрібні через інші екологічні технології.

Контрапунктом Руденківської візії була Україна, яка мусить збагнути власну місію в духовно-культурному вимірі та унікальності її інтелектуального надбання, синтезі з її природними даними на пшеничній ниві.

Микола Руденко бачив Україну як хлібороба світу. Адже українці, які на початку ХХ століття змушені були емігрувати в різні країни, брали з собою вдосталь насіння пшениці «галичанки» та «арнаутки», на базі яких селекціонери вирощували нові надзвичайно продуктивні сорти, що збагатили Канаду, США, Австралію та деякі країни Південної Америки.

Візія Руденка про природні сили, рухомі сонцем, нині підтвердилась на технологіях перетворення сонячної енергії на електричну. Фахівці підрахували: якби в пустелях на частині Аравійського півострова або на інших подібних неродючих ґрунтах поставити сонячні батареї, то цього було б достатньо, щоб забезпечити електроенергією ті підприємства світу, які використовують нафту й газ.

Творче спілкування з Миколою Руденком, вивчення його праць дозволили багатьом ученим в Україні прийняти висновки науковця, які випередили час, заклали науковий світогляд, фундамент суспільного знання, в основі яких лежать закони об’єктивного історичного розвитку, нерозуміння яких трагічно відбивається на долі людства, неухильно наближаючи катастрофічні наслідки.

Діти Сонця

Як учений і просвітник, Микола Руденко розширив людську свідомість космічного діапазону. Нагадаємо, що наші вчені й інтелектуали: Г. Сковорода, Ф. Достоєвський, К. Ціолковський, Д. Чижевський, В. Вернадський — були подвижниками в розвитку космізму, стверджували, що природа Землі — продукт складного космічного розвитку, а людей треба розглядати як дітей Сонця, як «згорнутий Всесвіт», мікроскопічний аналог Всесвіту.

Микола Данилович стверджував, що наше життя на планеті Земля набуде високого сенсу, а розуміння космічної природи людини дасть змогу адекватно усвідомити її функції у Всесвіті, що зводяться до космічного протистояння сил світла та тьми, гармонізації світу, зменшенню його ентропії (хаосу) загалом.

Тут він проявив себе як філософ, який осягнув мудрість, що торкається економічних запитів, знання, зорієнтовані на конкретні речі. Філософські осягнення Руденка підводять до розуміння важливих проблем, котрі бентежать нас і змушують зробити ці питання предметом загального роздуму.

Свою космологічну філософію він презентує у працях «Гносис і сучасність», «Альтернативна космологія», «Архітектура Всесвіту» та інших публікаціях.

Філософським кредо мислителя слід вважати єдність духовного і фізичного, творчо використовуючи яку, він вибудовує цілісну архітектуру Всесвіту і «вносить» в неї людину, яка споріднена зі Всесвітом і є подібною йому стосовно структурної цілісності. У своїх дослідженнях він ствер­джує, що лише та космологія, яка змальовує Всесвіт єдиним живим організмом, спроможна стати наукою третього тисячоліття.

Об’єктивна потреба для цього — поширювати та розвивати Гносис як найзагальніші знання про Всесвіт. Такі знання потрібні для того, щоб земна людина мала цільний світогляд, який складається не лише з соціальної, а й із космічної складової.

Якщо ці фактори існують нарізно, то це ще не може бути світоглядом. Тож Гносис здатний примусити нас до ліпшого знання і Всесвіту, і самого себе. Бо, як виявляється, людина, здається, знає все і про все, а про саму себе знає чи не найменше.

Говорити про Гносис — це, по суті, говорити про закономірність Всесвіту, налаштувавшись на об’єктивну реальність, яку потрібно описати і повторити в досліді, що доступно науковому підходу.

Якби ще не було цього, не з’явилася б на земній кулі ньютонівська фізика, а люди ніколи б не ступили на поверхню Місяця.

Гносис був і назавжди залишається найзагальнішим знанням про Всесвіт. Він є також основою більшості метафізичних систем та релігій, які при детальному вивченні майже і не різняться між собою.

В основі природи як людини, так і Всесвіту закладений монадний (цілісний) принцип, який розвивався ще Піфагором, Платоном, Аристотелем та Лейбніцем. Монада — це неподільна єдність, першопочаток, основа явищ, починаючи з електрона і закінчуючи світовою монадою, яка є органом синтезу всіх видів руху, всіх зусиль, всіх монад, усього того, що відбувається у Всесвіті.

Світова монада, згідно з Руденком, неможлива без 1012 галактичних монад. «Гносис і сучасність» — є науковим підсумком усього життя Миколи Руденка, і до неї потрібно ставитися як до праці, що складає сьогодні основу пояснення Всесвіту як цілого: від Бога (природи, абсолюту) до людини, від мікро- до макрокосмосу, від електрона до метагалактики.

Важливим у розвитку космосу є полярність небесних тіл. В основі полярності стоїть безперервне взаємоборство сил світла й темряви. З боку фізико-математичного, вони між собою рівні. Лише сили світла (сили моносу) діють з глибин простору, а сили темряви діють ззовні, що й породжує гравітацію.

Згідно з концепцією Руденка, об’єктивно існує лише простір, у глибинах якого пульсують незліченні рої більших і менших монад. Тобто, об’єктивними є два види матерії — матерія монади (духоматерія) і матерія світового простору (матерія світла й матерія темряви).

Світову монаду як суб’єкт можна ототожнити з Богом. Але тоді, стверджує Руденко, немає реальної можливості звільнити живі істоти від необхідності страждати, оскільки в кожній монаді є структура, своєрідна в’язниця, явище не лише фізичне, а  й соціальне та моральне.

Хіба мало є людей, котрі свій обов’язок долати тяжіння (гравітацію, антиенергію, антироботу) — тобто нести хрест земний — перекладають на інших?

Як зазначає Микола Руденко, його душу надихає ідеал Христа: відважно рушати на хрест заради вічного життя.

Вічне життя він бачить крізь призму вчення про перевтілення. На його думку, закон про перевтілення — один із найважливіших законів світобудови, за допомогою якого відбувається вдосконалення людської природи, відбір індивідуальності для вічного життя на велетенських просторах світової монади.

При цьому, як стверджує Руденко, наше життя на планеті Земля набуде високого сенсу, незважаючи на всі наші скрути й страждання. «Таке воно, власне, є насправді — нам просто належить це знати».

Такі думки вчений публічно висловлював, починаючи з 1976 року (див.: «Гносис і сучасність»). Нині ж ми, у цифрову епоху, сприймаємо вже як реальність і хмарні, цифрові вічності, і променисті форми життя, телепатію, та швидкість думки як духовний процес, говоримо і про існування Божого голуба як галактичну телепатію, духоматерію яка є основою монади і яка, згідно з концепцією Руденка, відповідає загальному порядку, спільному для всіх рівнів — від атома до метагалактики.

Як бачимо, думки Миколи Руденка вийшли за межі не лише століть, а й тисячоліть. Вони мають особливе значення для розуміння суті життя, напрямів розвитку науки на наступне тисячоліття. Місія життя Миколи Руденка, яку визначила його нелегка доля, є типовою для пророка, який, на відміну від інших історичних пророків, мав усе-таки визначення свого народу.

Віра в розум

Центральне місце у своїй творчості Руденко приділяв практичній космології. Він вважав, що, лише оволодівши космічним знанням, людство здатне вже нині захистити свою планету від зіткнення з потенційно небезпечним астероїдом чи кометою.

Як відомо, космічні катастрофи не така вже й рідкість у Всесвіті. Микола Руденко підтримував гіпотезу про те, що Головний пояс астероїдів утворився внаслідок руйнування загадкової планети Фаетон, яка розташовувалась між Юпітером і Марсом. ЇЇ уламки утворили цей пояс астероїдів і комет у результаті відцентрованих сил, які розірвали Фаетон.

У своєму науково-фантастичному романі «Син Сонця — Фаетон» та в статті «Слідами космічної катастрофи», які здобули широке визнання не лише в Україні, а й за її межами, вчений порушив проблему відповідальності людства за долю Землі. Адже настає час, коли суб’єктивні сили окремих людей можуть пересилити природні.

Скажімо, той же безжальний психопат з високою посадою, типу Гітлера сучасного розливу, що володіє зброєю у руках...

 Прозірливій вісник Руденко нагадав нам про загрози, які ми повинні передбачати, для порятунку планети та людства.

Книга «Син Сонця — Фаетон» ніби пробудила астрономів усього світу. Навряд, щоб відбувся бум вивчення малих астероїдів навколо нашої планети, які здатні завдати їй локальної катастрофи.

До початку ХХІ століття було зафіксовано астрономами трохи більше ста астероїдів, а вже на цей час їх налічується десятки тисяч. Багато ще не визначені. Це ті, які можна зафіксувати лише в денний час.
У 2029 та 2036 роках ми очікуємо наближення до орбіти Землі астероїда Апофіс.

Але можливість зіткнення — малоймовірна, люд­ство здатне захистити нашу планету. Цікаво, що такий досвід пов’язаний як із М. Руденком, так і з колишнім директором Київського планетарію К. Чурюмовим, який відкрив комету 67Р/Чурюмова-Герасименко.

Саме її Європейське космічне агентство вибрало для здійснення унікального космічного проєкту «Розетта», який передбачав усебічне дослідження космічного тіла з близької навколокометної орбіти та посадки модуля «Філи» на ядро комети.

Важливо знати, що, крім наукового, місія мала ще й величезне практичне значення. Вона показала здатність людства захиститися від загроз потенційно небезпечних астероїдів чи комет.

Цінність практичної космології виражається у поширенні її змісту серед різних категорій населення. Справа в тому, що вона є локомотивом розвитку як природничих, так і гуманітарних наук. Знання на космічні теми чи не найбільше запитані в інтернеті.

Але вільний доступ до інформації, зокрема про наукові досягнення, не рятує людей, схильних до упереджень, забобонів і помилок, які пропонують свої розв’язки когнітивних проблем.

Головне — вони не усвідомлюють глибини свого невігластва. Наприклад, неусвідомлення об’єктивного факту, що Земля кругла, що стало очевидним уже за Аристотеля, під час простого споглядання кораблів у морі, які поступово «поринали за обрій».

Аж дивно нині бачити і слухати людей, які доводять, що Земля пласка, що на Місяць ніхто ніколи не літав або що він усередині порожній. Ми вже не говоримо про астрологію, яка в кожного своя. Кількість прихильників таких теорій чимала.

Найцікавіше, що головним аргументом «пласкоземельників» та «астрологістів» є такий контрааргумент: якщо наша теорія — це цілковита дурня, то чому в неї стільки прихильників і чому їх стає більше?..

Микола Руденко, усвідомлюючи цю ситуацію, у своїх наукових і художніх творах стверджував, що недовіра до розуму існує паралельно з вірою в те, що тільки розум може врятувати нас від хаосу і небезпек.

Віру в людський розум він демонстрував у своїх творах: «Слідами космічної катастрофи», «Формула Сонця», «Сила Моносу», «Ковчег всесвіту», «Син Сонця — Фаетон», «Всесвіт у тобі», «Сто світил», «Прозріння», «Народжений блискавкою», «Альтернативна космологія», «Гносис і сучасність», «Архітектура Всесвіту». Це неоціненна спадщина, яку нам подарував незабутній Микола Данилович Руденко.

Василь КУШЕРЕЦЬ,
голова правління Товариства «Знання» України, член-кореспондент НАПН України,
доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України