«Потужний» готовий воювати безкінечно. Коли ж мир стане вигіднішим, ніж війна?
Перемовини з сенсами Дональда Трампа: віддавати чи не віддавати Донбас, уся ця говорильня — повністю зірвані. >>
На своєму вчорашньому засіданні Верховна Рада мала вирішити низку кадрових питань.
Зокрема, щодо призначення очільників міністерств освіти та науки, аграрної політики та продовольства, а також енергетики.
Щодо претендента на посаду «аграрного» міністра Романа Лещенка в більшості парламентаріїв серйозних зауважень не виникало.
Та й його кандидатуру раніше підтримав Комітет Верховної Ради з питань аграрної політики. Щоправда, й особливої одностайності не було: «за» проголосували 242 нардепи, — вистачило, але трохи з натяжкою.
Голоси дали переважно «слуги народу», партії «За майбутнє» та «Довіра». Одразу після голосування Роман Лещенко, який до цього (з червня 2020-го) очолював Держгеокадастр, склав присягу міністра.
На посаду міністра енергетики, а також віцепрем’єр-міністра претендував Юрій Вітренко. От довкола його кандидатури розгорілися справжні дебати. Цю кандидатуру не підтримав профільний комітет, категорично виступили «проти» фракція партії «Батьківщина», «Голос» і «ЄС».
«Нормальна людина з хорошою освітою і величезним досвідом», — так висловився про Вітренка Давид Арахамія, очільник фракції «Слуга народу».
А Нестор Шуфрич із ОПЗЖ згадав як плюс і премію за виграний у Гаазі суд із «Газпромом», мовляв, «не буде красти», і матір Наталю Вітренко — «дуже відповідального політика», отже, «генетика хороша».
Проте генетика не допомогла — Рада не підтримала кандидатуру Вітренка, давши всього 186 голосів (здебільшого від уже згаданої трійці зі «слуг народу», «Довіри» та «За майбутнє»). Тож міністерство, яке курирує важливу сьогодні енергетичну галузь, і надалі залишатиметься з тимчасово виконуючим обов’язки.
Уже після 14.00 парламент почав розглядати призначення на посаду міністра освіти та науки досі «тимчасового» Сергія Шкарлета. Його кандидатуру теж не підтримав профільний комітет. Та й сам пан Шкарлет викликав жваві дискусії в залі.
Найбільше претензій до кандидата було в партії «Європейська Солідарність», тимчасовому очільнику згадали і роботу при Януковичі, і науковий плагіат, і обмануті надії вчителів на підвищення зарплат. Сергій Шкарлет на останній закид відповів, що зростання зарплат відбулося на 9 відсотків у цьому році, а з 1 січня відбудеться ще на 20 відсотків. Отже, не такі вже «обмануті» ці надії.
Попри претензії проукраїнських партій парламент таки призначив Шкарлета на посаду міністра. Вирішальним у голосуванні став буквально один голос — 226 «за» при 226 необхідних. До вже згаданої трійці голосувальників примкнув «Опоблок» із 20 голосами, що й забезпечило підтримку Шкарлету. Присягу новоспечений міністр складав під вигуки «Ганьба!».
Нагадаємо: напередодні, 16 грудня, Верховна Рада звільнила з посади міністра у справах ветеранів Сергія Бессараба. Він сам подав у відставку за станом здоров’я, і його прохання парламент задовольнив.
Водночас за відставку ще одного міністра — захисту довкілля та природних ресурсів Романа Абрамовського — Рада голосувати не стала: профільний комітет попросив зняти це питання з розгляду для детальнішого вивчення.
Перемовини з сенсами Дональда Трампа: віддавати чи не віддавати Донбас, уся ця говорильня — повністю зірвані. >>
Мюнхен знову став дзеркалом страхів Заходу. Після минулорічного холодного душу від Венса цього разу на сцену вийшов Марко Рубіо — з м’якшим тоном, але жорстким підтекстом. >>
Український народ отримав премію Евальда фон Клейста 2026 року - це головна премія Мюнхенської безпекової конференції. >>
У Верховній Раді у четвер, 12 лютого, трапилася НП: мінімум кілька десятків народних депутатів заразились невідомим вірусом або отруїлись у їдальні ВРУ. >>
Проведення президентських виборів одночасно з референдумом щодо мирної угоди з Росією.почала планувати Україна: адміністрація президента США Дональда Трампа наполягала на тому, щоб обидва голосування провели до 15 травня, інакше Україна ризикує втратити запропоновані гарантії США. >>
Перемовини в Абу-Дабі з самого початку не виглядали як шлях до миру — радше як ретельно зрежисована спроба зафіксувати безвихідь. >>