Де похований Богдан Хмельницький: науковці мають нову версію

Група українських та зарубіжних науковців звернулася до міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка, т. в. о. міністра освіти і науки Сергія Шкарлета та президента НАН України Анатолія Загороднього з листом, у якому закликає створити державну комісію для організації та проведення наукової археологічної експедиції і взяття під охорону території, на якій розташовувалась Михайлівська церква.

Саме в цій церкві, що колись стояла в селі Суботів Чигиринського району на Черкащині, міг бути похований гетьман Богдан Хмельницький.

Таку сенсаційну версію обговорювали в листопаді українські, російські та французькі історики на онлайн-семінарі «Козацький некрополь, або де спочиває засновник Гетьманщини?»

Враховуючи великий резонанс проведеного семінару, а відтак — інтерес до цього місця «чорних копачів», науковці просять узяти під пильну увагу територію колишнього храму та не гаяти часу з проведенням археологічних досліджень.

Ото церков Богданова...

Версію про нове місце поховання гетьмана першою висунула й обґрунтувала (зокрема, в статті «Могила Богдана Хмельницького в Суботові та перспективи її пошуків» для «Українського історичного журналу») директорка Центру досліджень історії України Санкт-Петербурзького державного університету Тетяна Таїрова-Яковлєва.

Це та сама історикиня, яка повернула Україні повний текст оригінального Літопису Самійла Величка, що досі жодного разу не був виданий на Батьківщині в повному обсязі. Пані Тетяна давно й неупереджено досліджує українську минувшину, зокрема козацький період, а на тему Руїни захистила кандидатську й докторську дисертації.

Пильніше придивитися до питання місця поховання гетьмана її спонукала інформація від українських науковців про те, що під Іллінською церквою в Суботові за допомогою геолокації виявлено склеп, у якому може бути могила Богдана Хмельницького.

Як відомо, саме цей храм довгий час було прийнято вважати місцем останнього спочинку засновника Гетьманщини. Проте ця версія теж є суто гіпотетичною, адже жодних прямих вказівок з історичних джерел, що Хмельницького поховано тут, немає. Власне, й самого поховання там знайдено не було. В цю версію дуже органічно вписалася легенда про те, що могилу гетьмана нібито сплюндрував польський полководець Стефан Чарнецький. У літературі й досі можна знайти перекази, які з плином століть обросли новими «подробицями».

Наприклад, якщо спочатку переказували, що після знищення польськими військами Суботова Чарнецький наказав витягнути тіла Богдана Хмельницького та його сина Тимоша з родинної усипальниці та викинути, то зараз можна прочитати про те, як «тіла спалити, а попіл зарядили в гармату й вистрелили». Втім польські джерела, за словами Тетяни Таїрової-Яковлевої, нічого про такі «подвиги» Чарнецького не згадують.

Зауважимо, що це саме Іллінську церкву Тарас Шевченко називав «церква-домовина» та «великий льох» у своїх творах. І це не просто метафори відомого поета. Її дійсно будували як родинну усипальницю, а під дворищем Богдана Хмельницького була велика кількість підземних ходів — льохів, які зв’язувалися безпосередньо з Іллінською церквою. Через це, як відомо з описів краєзнавців, її називали «великий льох».

Таких льохів у Суботові було багато. У середині XIX ст., як зазначає Таїрова-Яковлєва, місцевий священник Орловський, настоятель Іллінської та Михайлівської церков, разом із дияконом обходили всі льохи під дворищем гетьманського замку в пошуках «скарбів Богдана».

Звісно ж, його могилу, якби вона існувала в підземеллі, вони точно знайшли б. Але згодом ці підземні ходи біля церкви були засипані будівельним сміттям (очевидно, з питань безпеки, аби ніхто туди не провалився). «Таке зневажливе ставлення до місця, де справді була б могила великого гетьмана, вже наводить на певні сумніви», — зазначає пані Тетяна.

«Що ми на сьогодні напевно можемо стверджувати, то це те, що Богдан Хмельницький був похований у Суботові після того, як у Чигирині відбулося прощання з тілом, — каже пані Таїрова-Яковлєва.

— Про це є два чіткі свідчення. Зокрема, піддячого Іллі Роколова, який у цей час перебував у Чигирині, він пише, що гетьмана Хмельницького «погребли в Суботові». А також стольника Василя Кікіна, який прибув у Чигирин 23 серпня й писав про те, що вся гетьманська старшина в цей день поїхала в Суботів на похорони Богдана Хмельницького».

Єдиний, хто трохи деталізує місце поховання, це Самовидець. У своєму літописі він уточнює: «И проважен тіло его з Чигирина до Суботова и там поховано в ринковой церкві». Чернігівський літопис, розповідаючи леґенду про викинуті Стефаном Чарнецьким останки сина й батька Хмельницьких, теж згадує «ринок» («казал з гробов в ринку викинути на попелище»).

Уже пізніші літописи Григорія Грабянки і Самійла Величка згадують «муровану» церкву як місце поховання Хмельницького і «его ж коштом созданной». Мурованою на той час була Іллінська, а Михайлівська — дерев’яною.

Згодом версію про «муровану», а відтак Іллінську церкву підхопили історики пізніших часів. Про це, посилаючить на Григорія Грабянку, пише й Микола Костомаров (« гроб поставлено в каміяній церкві, збудованій самим гетьманом»), а за ним уже як неспростовний факт про це ж пишуть інші історики. А відсутність поховання пояснюють все тією ж легендою про викинутий прах Чарнецьким. Так безіменна «кам’яна» церква стає Іллінською й уже надалі фігурує під цією назвою. У 1864 році за ініціативою священника Орловського починається реставрація церкви, під час якої була добудована дзвіниця. У цей же період на приміщенні храму з’явилася мідна табличка, де було зазначено, що тут поховано Хмельницького. Проте її демонтували на початку XX століття як фейкову.

Козацької слави убогі руїни

Достеменно не відаючи, де похований гетьман, ми натомість точно знаємо, де був похований його улюблений син Тиміш. І це — Михайлівська церква (Іллінська на той час, за деякими даними, ще просто не була добудована).

Це підтверджується описом Павла Алеппського: «Ми прибули в поселення, що звалося Суботів, де, зазвичай, жив покійний Тимофій, син гетьмана. Мешканці вийшли нам назустріч хресною ходою й повели нас у велику нову церкву в ім’я св. Михаїла [...] у цій церкві гробниця Тимофія».

Водночас польсько-український історіограф Й. Ролле в нарисі «Жінки при Чигиринському дворі», написаному на матеріалах польських архівів, так описує похорон Тимоша: «Ховали Тимоша 27 грудня (1653 р. — Авт.) в Суботові, у церкві св. Михайла. Тіло везли з Чигирина. В траурній процесії йшли батько, мачуха, сестри та козацька старшина».

«Було б логічно припустити, що Богдан заповідав поховати себе поряд зі своїм улюбленим сином», — наголошує Тетяна Таїрова-Яковлєва. В цій же церкві, за її словами, з великою ймовірністю була похована перша дружина гетьмана (мати його дітей), а також інші члени родини.

                                                      Михайлівська церква, 1912 рік. 

Михайлівська церква була збудована ще батьком гетьмана Хмельницького Михайлом. «Михайлівську то ще батько Богданів строїв, кажуть», — читаємо в Марка Грушевського в праці «Гетьманське гніздо». Є згадки, що в XIX ст. це вже була п’ята церква «на цьому самому місці». Тобто храм кілька разів горів і був відбудований заново, зокрема церкву могли знищити в 1647 році, під час руйнівного наїзду Даніеля Чаплинського, а в 1648—1653 роках Богдан Хмельницький відбудував на її місці нову (саме так її називає Алеппський) — «его же коштом».

Тетяна Таїрова-Яковлєва акцентує ще й на такому: «Якщо вже є дані про те, що гетьмана було поховано в ринковій церкві, то цю церкву слід шукати ближче до ринку, тобто на центральній площі містечка. І нею точно не могла бути Іллінська родинна церква, яка стояла в садибі Хмельницького, що розташовувалась збоку від містечка, на горі. А от Михайлівська якраз була розміщена в центрі Суботова. Тож цілком логічно припустити, що Хмельницького поховали в центрі містечка біля своєї родини».

...На сьогодні Михайлівської церкви в Суботові немає. У 20-ті роки XX століття вона була розібрана на потреби новоспечених атеїстів. Місце, де вона стояла, на сьогодні не забудоване, а отже, є перспективним для археологічних досліджень.

«Я не стверджую, що тіло Хмельницького поховано саме там, у Михайлівській церкві, — наголошує Тетяна Таїрова-Яковлєва. — Але підстави висувати таку версію є. У будь-якому випадку це місце ніколи не розкопувалося, а отже, є цікавим і перспективним для подальших досліджень".

КОМЕНТАР З ПРИВОДУ

Прокоментувати нову версію науковців, ми попросили Василя Полтавця, генерального директора Національного історико-культурного заповідника «Чигирин»:

- Безперечно, ця версія заслуговує на життя. Адже на сьогодні чітких писемних джерел, які б свідчили про конкретне місце поховання Богдана Хмельницького ми не маємо. Тому припущення, про те, що гетьман знайшов свій останній спочинок у церкві, яку будували за кошти його батька Михайла, й у якій в 1653 році поховали його сина Тимоша, має під собою підстави.

Чи відоме точне місце розташування церкви?

- Так, воно відоме. Хоча від самої церкви, яка була зруйнована, нічого не лишилося. В 90-х роках минулого століття на тому місці почали будувати школу, але перед тим там проводили археологічні дослідження. Єдине, що ми плануємо вже не один рік, провести такі дослідження на околиці нинішньої школи в північній частині – вона ще залишилася невивченою. Дуже сподіваюся, що такі попередні археологічні дослідження невеликими відритими ділянками вдасться провести в наступному році.

Що саме археологи можуть знайти на тому місці, якщо церкву кілька разів знищували пожежі?

- Я думаю, що як мінімум підмурки ми знайдемо обов’язково. А взагалі ця територія була заселена ще в часи ранньої бронзи. Там, де маєток Богдана був, це за церквою Святого Іллі, коли проводили археологічні дослідження, то знаходили і залишки жител періоду чорноліської культури, і навіть були зібрані матеріали доби черняхівців – ранніх праслов’ян. Також були будівлі середньовіччя. Це взагалі такий хороший «пиріг» з багатьох культурних шарів, то ж там є що пошукати.

А чи добре досліджена територія довкола і під Іллінською церквою?

- Там у 70-х роках минулого століття проводив дослідження відомий археолог Роман Юра, ту територію вивчали і ми, й Інститут археології долучався. Тож територія довкола церкви досить добре вивчена. І в самій церкві Роман Юра проводив дослідження. В ній  було виявлено сім поховань, які потім були закриті. Вони належать родині гетьмана, адже це була родинна церква.

Нині ця церква діюча, а за часів радянської доби там був склад хімдобрив. У 1990 році, коли створювали заповідник, то зробили один ремонт, потім – другий. На превеликий жаль, ці роботи доводить виконувати дуже часто, бо стіни церкви набрали в себе таку кількість аміаку із «хімії», яка там зберігалася, що на них довго не утримується жодна штукатурка. Тому ця пам’ятка потребує особливого догляду.