Непомітні й нелагідні вбивці: як не стати жертвою вірусного гепатиту

Найчастіше інфікування — від матері до дитини

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 257 мільйонів людей у світі інфіковані вірусом гепатиту B. Близько мільйона пацієнтів помирає від недуг, викликаних цим вірусом: цирозу і раку печінки.

За оцінкою українських епідеміологів, рівень захворюваності на вірусні гепатити в Україні становить 7­9% від загальної кількості населення країни, тоді як у країнах Європи цей показник коливається від 0,2% до 2,5%. Щорічно в нашій країні реєструється 11­14 тисяч нових випадків вірусних гепатитів.

У дорослих хронічний вірусний гепатит В у 350 разів підвищує ризик розвитку цирозу та раку печінки через 10­15 років після інфікування. Вірусний гепатит В є глобальною недооціненою проблемою для системи охорони здоров’я, кажуть фахівці.

Найчастіше гепатит В поширюється від матері до дитини під час пологів або в результаті горизонтальної передачі (під впливом інфікованої крові), особливо від інфікованої дитини неінфікованій дитині протягом перших 5 років життя.

Розвиток хронічної інфекції дуже поширений серед дітей грудного віку, інфікованих їхніми матерями. Тож лікарі наголошують: найнадійніший захист від гепатиту В — вакцинація.

Не всі хворі на гепатит С потребують лікування

Гепатитом С у світі інфіковано від 500 тисяч до 1 мільярда людей (до 15% населення). За даними ВООЗ, кількість інфікованих гепатитом С у 4­5 разів перевищує поширеність ВІЛ­інфекції.

Найчастіше, за словами лікарів, його виявляють під час випадкових клінічних досліджень: обстеження донорів, вагітності або підготовки людини до планової операції.

У 80% хворих цей вірус виявляють уже на хронічній стадії, у 15% з них може розвинутися цироз, а в 7­10% — рак печінки. Власне, через пізнє діагностування вірус гепатиту С називають «лагідним» убивцею.

Інфікуватися гепатитом С людина ризикує під час медичних маніпуляцій — лікування у стоматолога, переливання крові, в салонах краси, внаслідок статевих контактів. Недуга вкрай рідко проявляється зовнішніми ознаками, скажімо, жовтизною шкіри.

Терапія недуги може тривати від 5 до 11 місяців — залежно від генотипу вірусу. Щоб визначити, якого саме лікування потребує хворий, потрібні додаткові обстеження, які рекомендує лікар.

Показово, що лікування потребують не всі хворі на гепатит С. За словами столичної лікарки­інфекціоністки Тетяни Єгорової, 15 відсотків хворих одужують без специфічної терапії — збудник хвороби в них зникає сам по собі. Але в будь­якому випадку пацієнт, у якого виявлено вірус гепатиту С, має звернутися до фахівця і обговорити з ним специфіку лікування.

«Кожен має ретельніше дослухатися до власного здоров’я, — наголошує пані Тетяна. — Трапляється, людину тривалий час турбує слабкість, але вона пояснює свій стан навантаженнями на роботі, стресовими ситуаціями. І не пов’язує це із захворюванням, не звертається до лікаря.

Однак тільки фахівець допоможе визначити причину нездужання, призначить адекватне лікування. Самостійно, без поради лікаря, робити обстеження не варто. Кожна окрема ситуація потребує свого підходу — і в аналізах, і в лікуванні».

ДО РЕЧІ

Вірус гепатиту В може виживати за межами організму людини щонайменше 7 днів. Протягом цього періоду він може викликати інфекцію при потраплянні до організму людини, незахищеної вакцинацією.

Інкубаційний період захворювання складає в середньому 75 днів, але може варіюватися від 30 до 180 днів. Вірус можуть виявити протягом 30-60 днів після інфікування, він здатний тривалий час перебувати в організмі й розвиватися в хронічний гепатит В.