Поствиборчі сліди: «Європейська Солідарності» Петра Порошенка набирає обертів

Вибори промайнули, а тепер починається справжній політрух. Здебільшого лад у регіонах взялась наводити «Європейська Солідарність».

На порядку денному — нашвидкуруч склепані фракції більшості новообраних обласних та міських рад. Що предметно нового стоїть за всіма коаліціями, наразі ще неясно.

Про розквіт і вкорінення консенсусу говорити також зарано. Сенсацій у цих домовленостях немає. Сенсацією буде те, скільки вони зможуть протриматись.

По п’ятах «слуг»

За даними соціологів, п’ять парламентських партій подолали умовний п’ятивідсотковий бар’єр на місцевих виборах.

Переважною більшістю вони ввійшли в обласні ради. Непарламентські партії, передусім партії мерів міст, успішно виступили саме в містах, подекуди й на рівні області.

Лідером стала партія влади «Слуга народу». За неї свій голос віддали 14,5% виборців. Однак результат на місцевих виборах викликав змішані почуття. З одного боку, в «Слуги народу» досі не було жодного представництва в місцевих радах і його поява для них — уже добра звістка.

Тим більше, що за даними ЦВК, «слуги» впевнено обігнали найближчих переслідувачів за кількістю мандатів, отриманих на всіх рівнях. Але при цьому їм не вдалося отримати жодного свого мера облцентру, провалено вибори в столиці, а в багатьох радах «зелені» фракції будуть статистами.

А тут iще й «Європейська Солідарність» на хвіст наступає. Партія Порошенка отримала другий результат — 13,5% голосів. Отже, рейтинги «Європейської Солідарності» та «Слуги народу» майже зрівнялись.

«Опозиційну платформу — За життя» обрали 12,5%. Успіх останньої та партії Петра Порошенка політологи пов’язують із потужною ідеологізованою кампанією, що досить ефективно спрацювала на їхню користь. Відповідно, ОПЗЖ — проросійська, ЄС — патріотична.

Щодо ОПЗЖ — у декількох містах вони вийшли на перші місця, але в жодній області, в жодному обласному центрі не отримали абсолютну більшість. І хоч явного електорального реваншу не відбулось, однак можна «догнатись» призначенням нових голів ОДА з числа тих, кого потрібно. Та й самі партії мерів подекуди — ще ті «мавпи з гранатами», не знаєш, у який бік повернуться голоблі цих бюджетно наповнених возів. Тож розслаблятись не слід.

«За майбутнє» відірвала як у партії влади, так і в ОПЗЖ, 8,5% голосів.

За «Батьківщину» проголосували 8,4% виборців. Традиційно «Батьківщина» демонструє хороший результат на місцевих виборах. Партія Юлії Тимошенко посідає друге місце за кількістю депутатів місцевих рад (12,4% від тих депутатів, котрі представляють політичні партії), третє — за кількістю мерів міст, голів ОТГ (7,2% з тих, хто представляв політичні партії).

Шкода, що «Голос» не досяг достатньо високих результатів, як хотілося б від патріотичної партії. Вона буде представлена 325 депутатами в місцевих радах — це 0,8% від загальної кількості депутатів місцевих рад. Але партії вдалось показати, що вона поступово виходить із кризи, викликаної відходом Святослава Вакарчука від лідерської позиції та активної політики.

Однак є один неприємний сюрприз iз місць. У декотрих областях iз місцевими лідерами «Голосу», схоже, знайшли спільну мову поводирі місцевих рейтингових проєктів. І на чималій кількості виборчих дільниць члени, котрі формально вважалися нібито від «Голосу», насправді представляли інтереси регіональної рейтингової політсили.

Пророцтва збуваються.
Фото з сайта bykvu.com.

Мери — не коти в мішках

Майже всюди, де балотувались чинні мери обласних центрів, вони без проблем здобували перемоги.

Тренд виборця цього політичного сезону можна сформулювати за висловлюванням айтішників: якщо працює, то не чіпай. Вочевидь, після аж надто великого захоплення «новими обличчями» на президентських та парламентських виборах українці зробили переоцінку попередньому провальному вибору й вирішили схаменутися.

Чималу роль у цьому відіграла децентралізація. Реформа місцевого самоврядування і бюджетних відносин дала міським головам великий фінансовий ресурс. При цьому в разі якихось негараздів усі камені летять у бік центральної влади, а іноді мери навіть відверто протиставляють себе Києву, як це відбувається в історії з запровадженням карантину.

«Автономія дає право для маневру: хочу — домовляюся з президентом, не хочу — не домовляюся, — пояснює політолог Володимир Фесенко. — Всі ж опоненти суто мерських партій були змушені ділити опозиційний електорат, який виявився дуже обмеженим. А коли представники парламентських партій вийшли до другого туру, з’ясувалося, що чинному меру легше мобілізувати своїх прихильників, а його опоненту — складніше. Хоча на виборах у ті ж облради у парламентських партій усе було добре».

Політолог зазначає, що завдяки децентралізації бюджети великих міст останнім часом виросли приблизно вдвічі. Відповідно, у мерів була можливість скористатись цими коштами і продемонструвати конкретні приклади благоустрою. Звісно, вже під власним брендом.

Із цього витікає друга причина. Володимир Фесенко звертає увагу, що соціологи і раніше відзначали цю тенденцію, але в цьому році вона проявилася особливо контрастно: люди по-різному оцінюють ситуацію в країні в цілому та безпосередньо в своєму місті. Тобто у себе в регіоні — переважно позитивно, а в країні — критично.

«У людей завищені запити до президента та центральної влади, — вважає політолог. — Місцева ж влада сприймається прагматичніше. На місцях ситуація не змінюється різко в якийсь негативний бік, а якщо є позитивні зміни, то їх пов’язують саме з місцевою владою».

Нардеп Вікторія Сюмар, яка займалася кампанією «Європейської Солідарності», з цього приводу сказала: «Це результат децентралізації і розчарування від електоральних експериментів після обрання Зеленського».

Очевидно, на цих виборах кандидати в мери від парламентських партій зазнали фіаско. Від парламентських сил у мери облцентрів вдалося обратись лише Олександру Третяку від «Європейської Солідарності» в Рівному та Олександру Лисенку від «Батьківщини» в Сумах. Щодо останнього, то влада швиденько заметушилась. Днями сюди було призначено нового главу областi з колишніх «регіоналів».

Однак, як показує досвід, вони колишніми не бувають. Наказ на призначення Василя Хоми головою Сумської ОДА президент Володимир Зеленський підписав 23 листопада поточного року.
Відомо, що Василь Хома працював заступником голови Харківської ОДА разом iз Михайлом Добкіним. Із 2010 року очолював апарат ОДА й був заступником голови харківської обласної організації «Партії регіонів». У 2014-му звільнився з облдержадміністрації.

Щодо депутатської групи «За майбутнє», яка стала партійною парасолькою для кількох переможців, то її виносимо за дужки. Хоча і відзначаємо успіх цього відверто кон’юнктурного проєкту, зокрема високі місця в агрегованому партійному рейтингу по всіх місцевих радах. Усі інші мери обирались від непарламентських партій, часто створених під конкретну персону.

«Євросолідарність»: усе тільки починається

Потенціал масштабу особистості Петра Порошенка не змусив себе довго чекати, на післявиборче розгойдування ЄС час не марнує. Потужний потенціал «бульдозера» української політики за лічені дні відчули всі: й суперники, й соратники, й ті, хто самостверджується за рахунок дріб’язкового протиставлення себе Порошенку.

«Європейська Солідарність» має тактику партійного будівництва, стратегію розвитку та план поширення партійного впливу. І виправлення недосягнутих під час виборів результатів для ЄС — питання часу. Що й продемонстровано на першому засіданні Львівської міської ради. Дарма, що представник ЄС, колишній голова Львівської ОДА Олег Синютка програв вибори мера, перше засідання міської ради пройшло без переобраного мера Андрія Садового, а провели його депутати фракцій «Європейська Солідарність», «Варта» та «Свобода». Андрій Садовий одразу ж зробив гучну заяву про спробу узурпації влади.

Заступник міського голови Львова з питань розвитку Андрій Москаленко зазначив, що своїм рішенням новообрані депутати усунули Андрія Садового від виконання повноважень міського голови, а утворена президія фактично може перебрати на себе мерські повноваження.

Однак зараз Петро Порошенко має значно ретельніше, ніж раніше, придивлятись до своєї команди на місцях. Журналіст і письменник Отар Довженко зазначає: «У партії Порошенка чимало гідних людей (починаючи з самого Порошенка), але на Львівщині вони вже традиційно партнеряться з найтоксичнішими персонажами, які мають медійний і фінансовий ресурс, але не мають поваги людей. Якщо у тебе у першій п’ятірці списку Тугар Вовк, то не дивуйся, що тухольці обороняються».

Також цікаво в цьому сенсі виглядає і Вінниччина. Область вважається вотчиною Петра Порошенка і в бізнесовому (перша кондфабрика цукеркової імперії Порошенків запрацювала саме тут), і в політичному сенсі — перший крок у велику політику Петро Порошенко зробив, ставши народним депутатом по 12-му округу Вінниці.

Однак, як відомо, з найвпливовішим наразі політиком Вінниччини, експрем’єр-міністром Володимиром Гройсманом горщики були побиті одразу після закінчення каденції президентства Порошенка.

Місцевий політпроєкт «Українська стратегія Гройсмана» (УСГ) покрила область на понад 73%. А представники ЄС на Вінниччині діяли дещо стримано. До останнього дня не реєструвались і не афішували свою участь у виборах усі, хто йшов у ради й на керівні посади в ОТГ від «Євросолідарності». Хоча робота велась.

Ну і перше засідання сесії Вінницької обласної ради також було показовим — фракція «Європейської Солідарності» покинула засідання, пояснюючи свій крок протестом проти того, що фракція «Української стратегії» створила коаліцію з іншими партіями, в тому числі зі «Слугою народу».

Далі ще цікавіше: з УСГ почали виходити депутати обласної ради, котрі мають повагу в регіоні та вважаються лідерами думок. Поворотні події на Вінниччині не забарились.

Щодо загальної перспективи, то фінансова децентралізація, що привела до загальної переваги саме чинних мерів великих міст, на наступному етапі децентралізації може не спрацювати.

За умови впровадження так званого інституту префектів мерам стане складніше робити викрутаси з коштами, бо запроваджуватиметься система адміністративного нагляду за легітимністю актів місцевого самоврядування. Так вбачає майбутнє регіонів експерт iз питань децентралізації Юрій Ганущак. Він каже, що зараз на місцях держави немає, там діє місцеве самоуправство без усякого державного контролю.

Тож роботи для децентралізації — незорана рiлля впорядкування фінансово-політичного поля. І виграні вибори — то лише десята частина успіху в нових умовах.