Вакцина від коронавірусу підштовхнула вгору ціни на нафту: для Росії все одно недостатньо

Ринок сподівається на краще

Минулий тиждень ціна на нафту піднялася до рекордної позначки з березня нинішнього року — 47 доларів за барель. Як заявили експерти, нафта дорожчає на очікуваннях ринку, що поява вакцин від «Ковід­19» дозволить узяти під контроль пандемію коронавірусу.

А це означає, що пожвавиться економіка, а отже, зросте попит на сировину та енергоносії. Оптимізм, пов’язаний з успіхом у розробці вакцин, уже призвів до зростання цін на нафту майже на 20% у листопаді.

На думку експертів, оскільки напередодні Оксфордський університет і компанія «АстраЗенека» оголосили, що їх вакцина за підсумками значимого дослідження показала 90­відсоткову ефективність у запобіганні зараження коронавірусом без серйозних побічних ефектів, ринок відчув пожвавлення. Такі заяви додають упевненості інвесторам, що проблему пандемії у найближчому майбутньому вдасться вирішити.

Крім того, підтримку зростанню котирувань надає посилення геополітичної напруженості на Близькому Сході. Низка об’єктів компанії «Сауді Арамко», пов’язаних із видобутком нафти, піддалися ракетному обстрілу.

А це може суттєво загострити ситуацію, адже, наприклад, минулого разу пошкодження від нападу безпілотних апаратів змусило саудівську компанію істотно скоротити обсяг нафтовидобутку.

На цьому тлі нафтотрейдери забули про ризики, пов’язані з потенційними локдаунами в різних регіонах світу. Але цей ризик аж далеко не нульовий, особливо судячи з погіршення епідеміологічної обстановки в світі. А тому далеко не очевидно, що нафта дорожчатиме і надалі, як заявляють експерти.

На цьому тлі ціни на нафту марки «Брент» можуть досягти рівня 48 доларів за барель. Однак після цього їх чекає неминуча корекція з потенціалом 45­46 доларів. Що ж стосується подальших прогнозів, то наступного року нафта може триматися як на нинішньому рівні, так і сягнути 53 доларів за барель.

І тут дуже багато залежить від діалогу країн ОПЕК+, який має відбутися вже найближчими днями. Однією з тем буде обсяг скорочення видобутку нафти, який мав би, у випадку позитивного для нафтовидобувних держав спільного рішення, почати діяти з 1 січня 2021 року.

Головні гравці ринку планують, що з першого дня наступного року обсяг скорочення зменшиться в порівнянні з тим, який є зараз. Але більшість галузевих аналітиків і експертів сходяться на думці, що низький попит на нафту не дасть ОПЕК зменшити обсяги скорочення в січні.

ОПЕК, як й інші експерти, також сподівається на те, що вакцина буде сприяти економічній активності, а отже, і попиту на нафту. Але до запуску вакцини в широких масштабах ще досить далеко. І навіть якщо вакцину схвалять для екстреного використання цього місяця, то це не підвищить попит на нафту найближчим часом.

А тим часом країни ОПЕК видобувають на 7,7 мільйона барелів на день менше. Попередньо, в січні це скорочення планують зменшити до 5,7 мільйона барелів на добу.

Проте Лівія, яку вже називають однією з найпроблемніших держав ОПЕК, ще напередодні заявила, що не має наміру брати участь у скороченні видобутку до того моменту, поки вона не буде добувати принаймні 1,7 мільйона барелів на добу. Зараз країна видобуває 1,25 мільйона. Але не погоджується на діалог не тільки Лівія. Ірак також не хоче дотримуватися умов скорочення.

Лівія починає і...

Раніше Лівія вже спричинила падіння нафтових цін. Видобуток нафти в цій країні зріс до мільйона барелів на добу — таким чином влада республіки стримала дану раніше обіцянку, сформульовану у відповідній заяві командувача Лівійської національної армії маршала Халіфи Хафтара.

Національна нафтова корпорація цієї держави зізналася: вона стикається з фінансовими труднощами, які призвели до боргів перед компаніями сектору і затримок заробітної плати в сервісних компаніях.

Але вже з початком активної роботи ситуація має змінитися докорінно. Хоча через зовнішній тиск країна може не втримати досягнутий рівень видобутку або й зовсім припинити його, що призведе до погіршення ситуації в національній економіці. І матиме відчутний вплив на ринок.

Різке збільшення видобутку в Лівії вважалося однією з головних загроз для цін на нафту, які й без того йдуть униз у зв’язку з погіршенням ситуації з пандемією. Запроваджені у ряді країн нові обмежувальні заходи посилили побоювання щодо попиту, і цей фактор зумовив чергове здешевлення бареля.

Натомість країни ОПЕК+ із травня виконують угоду щодо скорочення видобутку нафти, щоб підтримати вартість сировини і не допустити переповнення сховищ. У перші три місяці обмеження становили 9,7 мільйона барелів на добу, а з серпня і по теперішній час — 7,7 мільйона.

З січня 2021 року обмеження хотіли знизити до 5,8 мільйона барелів на добу, але друга хвиля коронавірусу змусила членів організації переглянути плани. Повернення на ринок Лівії серйозно змінило ситуацію.

Саудити проти

Раніше найбільша нафтогазова держкомпанія Саудівської Аравії «Сауді Арамко» в односторонньому порядку скасувала перемир’я з Москвою і знизила ціни на нафту всіх сортів для азіатських та американських покупців.

Компанія знову повернулася до політики знижок на європейському ринку і легку саудівську нафту споживачам поставлятимуть дешевше на 2,5­2,8 долара. У вересні найбільш затребуваний в Північно­Західній Європі сорт «Араб Лайт», подібний за характеристиками до російської «Уралс», уже продавали на 2,5 долара дешевше, ніж у серпні.

Знижка до ціни «Брент» становила 1,8 долара за барель проти премії у 70 центів у попередньому місяці. Подешевшала нафта і для азіатських клієнтів: у середньому на 30­60 центів. Уперше з квітня помітні знижки «Сауді Арамко» пропонує покупцям у США

Стратегія саудитів цілком зрозуміла — нові знижки потрібні, щоб продати додаткові обсяги нафти. При цьому саудівці, ОЕА і Кувейт уже додали на ринок майже мільйон барелів додаткових щоденних, відмовившись від добровільних додаткових квот. Домовленості — домовленостями, а необхідність у збуті сировини і боротьба за частку ринку нікуди не зникли, більш того — загострилися.

І тому саудівці грають новий гамбіт, підвищуючи ставки у великій нафтовій грі. Колишня єдність ОПЕК залишилася в минулому, там же, де і колишній вплив картелю на ціни.

Слово за Пекіном

А тут ще й Китай затіяв створення консорціуму споживачів нафти, свого роду анти­OPEC, щоб впливати на ціну «чорного золота» з боку споживачів. Так, найбільший покупець чорного золота у світі скорочує імпорт. За даними митниці КНР, у серпні закупівлі впали на 7,2% щодо липня і склали 11,2 млн барелів на день. Надалі ж ця тенденція тільки зростає.

Китай наповнив резерви, скуповуючи нафту за безцінь навесні, і доступні потужності держсховищ практично вичерпані. Такої думки, зокрема, дотримується стратег сировинних ринків Уоррен Паттерсон.

Незалежні НПЗ, відомі як «самовари», тим часом обмежені квотами, вище яких імпортувати нафту не можуть. «Як наслідок, китайський попит скорочується якраз у той момент, коли ОПЕК + починає пом’якшувати обмеження на видобуток і збільшує поставки», — констатує Паттерсон.

А ТИМ ЧАСОМ...

А планету ми бережемо
Спільний дослідницький центр Єврокомісії опублікував дослідження про викиди вуглекислого газу в усіх країнах світу. І, як йдеться у документі, Україна у 2019 році продовжила скорочувати свої викиди цього парникового газу. Торік вони склали 196 мільйонів тонн. Для порівняння, у 2018-му викиди були на рівні 203 мільйонів тонн, а у 1990 році — 783 мільйони тонн.

Зниження зумовлене не лише скороченням населення, адже в Україні скоротилися також викиди й на душу населення. Минулого року вони становили майже 4,5 тонни на рік, проти 4,6 тонни роком раніше та понад 15 тонн у 1990 році. Український показник нижчий за середні світові викиди на душу населення — 4,9 тонни CO2 у минулому році. У Євросоюзі разом із Великобританією середній показник становив 6,5 тонни.

Скоротилися в Україні викиди вуглекислого газу також і з розрахунку на тисячу доларів ВВП. Торік цей показник становив 0,36 тонни, позаминулого року — 0,39 тонни, а у 1990-му — 0,96 тонн.

Тренд України доволі цікавий, адже назагал викиди вуглекислого газу в світі продовжили зростати, сягнувши 38 мільярдів тонн у 2019 році. Це збільшення передусім зумовили Китай та Індія, чиї викиди зросли у порівнянні з 2018 роком на 3,4 і 1,6 відсотка відповідно. В 2019 році Китай викинув в атмосферу понад 30 відсотків усього вуглекислого газу.

Натомість Євросоюз торік свої викиди скоротив на 3,8 відсотка у порівнянні з 2018 роком. Основною причиною цього експерти називають зменшення використання вугілля. Найбільше свої викиди за рік знизила Естонія — на понад 21 відсоток. Серед лідерів і Німеччина: її обсяги викидів СО2 зменшилися на 6,5 відсотка. Росія свої викиди також скоротила — на 0,8 відсотка. Щоправда, її викиди на душу населення залишаються високими — 12 із половиною тонн вуглекислого газу на рік.

ПЕРСПЕКТИВИ

Росія втрачає ринки

Реалізація кліматичної політики Євросоюзу призведе до того, що вже найближчим часом розвинені держави значно менше споживатимуть палива. Для деяких країн, як, наприклад, Росія, такі кроки можуть мати доволі сумні наслідки.

На думку віце-президента зі стратегічного розвитку компанії «Лукойл» Леоніда Федуна, до 2040 року поставки російських енергоресурсів у ЄС значно знизяться.
Зокрема, нафтовий ринок Європи може скоротитися вдвічі — експорт газу також буде скорочуватися.

Але тут падіння виявиться не таким сильним: підтримати ринок зможуть низькі ціни на «блакитне паливо». Водночас при жорсткому кліматичному регулюванні Росія та ОПЕК стануть основними постачальниками, і ринок потребуватиме координації між ними.

«Зараз практично 15 млн барелів на добу штучно виведені з ринку, — вказав Федун. — І якщо не буде міжурядового регулювання, вони повернуться.

І трапиться шок, аналогічний тому, коли через тимчасовий розвал ОПЕК + Саудівська Аравія почала демпінгувати, і ціни впали до негативних значень». При цьому в радикальному кліматичному сценарії випадає значна частина проєктів глибоководних і важковидобувних сортів нафти.