Вічний біль Таращі й України: про загальні втрати від Голодомору-геноциду
Москва дуже боялася розголосу про свій страхітливий злочин у 1932—1933 роках — убивство українців голодом. >>
До Національного музею Голодомору-геноциду передали рукопис свідка з Київщини
24.11.2020
Передача в музей спогадів про голод в Україні. (Скріншот із трансляції Національного музею Голодомору-геноциду.)
Це останні роки люди вже без страху згадують голодні страшні роки 1932-1933 років в Україні, не очікуючи за те клейма «антирадянський елемент» й ув’язнення.
У 1960-х роках учитель фізики з Боярки, що на Київщині, Лаврін Нечипоренко у простому шкільному зошиті написав свої спогади про пережитий Голодомор-геноцид на рідній Житомирщині. Свій твір він назвав «33-й рік».
Разом iз колегою, вчителем із сусідньої школи Іваном Коваленком, вони вирішили поширити щоденник самвидавом. Зрозуміло, що справа була ризиковою, адже загрожувала правдолюбам загриміти за ґрати за статтями Кримінального кодексу, які за класифікацією демократичного суспільства є репресіями.
Певний час зошит зі спогадами зберігався в Івана Коваленка, який мав завершити його редагування і набрати його на друкарській машинці. За учителем КДБ розпочав стеження ще з 1961 року, а у 1972-му його арештували «за виготовлення й поширення антирадянських матеріалів».
Іван Коваленко відсидів за це п’ять років. Усі рукописи з його будинку було конфісковано, а з ними й зошит Лавріна Нечипоренка. Щоденник дивом зберігся в архіві КДБ.
У 1996 році Служба безпеки України повернула Івану Коваленку рукописи, серед яких був зошит зі спогадами про Голодомор. Донині він зберігався в родині, а з 23 листопада 2020-го став надбанням для всіх відвідувачів Національного музею Голодомору-геноциду.
У Києві біля меморіалу відбулося спочатку повернення зошита зі спогадами Лавріна Нечипоренка родиною Івана Коваленка родині автора спогадів. А Нечипоренки передала щоденник на постійне зберігання до Музею Голодомору. Ініціатором акції став історик і краєзнавець Андрій Ковальов.
Присутніми були Олександр Нечипоренко — син свідка Голодомору 1932-1933 років та автора щоденника Лавріна Нечипоренка та Марія Кириленко — донька поета, дисидента Івана Коваленка, який теж був свідком винищення українців голодом.
Цією акцією Національний музей Голодомору-геноциду розпочав масовий збір свідчень, реліквій, світлин родин, яких не оминув Голодомор 1932-1933 років.
Зошит Лавріна Нечипоренка наразі посяде основне місце в експозиції Музею Голодомору разом з іншими нововіднайденими експонатами. Згодом вони стануть основою експозиції ІІ черги Музею, яку наразі будують. Відкриття заплановане на 2023 рік.
