Садибу Зеленських у Києві знесли незаконно – КМДА
Садибу звели у 1890 році та знищили через 134 роки. >>
Передача в музей спогадів про голод в Україні. (Скріншот із трансляції Національного музею Голодомору-геноциду.)
Це останні роки люди вже без страху згадують голодні страшні роки 1932-1933 років в Україні, не очікуючи за те клейма «антирадянський елемент» й ув’язнення.
У 1960-х роках учитель фізики з Боярки, що на Київщині, Лаврін Нечипоренко у простому шкільному зошиті написав свої спогади про пережитий Голодомор-геноцид на рідній Житомирщині. Свій твір він назвав «33-й рік».
Разом iз колегою, вчителем із сусідньої школи Іваном Коваленком, вони вирішили поширити щоденник самвидавом. Зрозуміло, що справа була ризиковою, адже загрожувала правдолюбам загриміти за ґрати за статтями Кримінального кодексу, які за класифікацією демократичного суспільства є репресіями.
Певний час зошит зі спогадами зберігався в Івана Коваленка, який мав завершити його редагування і набрати його на друкарській машинці. За учителем КДБ розпочав стеження ще з 1961 року, а у 1972-му його арештували «за виготовлення й поширення антирадянських матеріалів».
Іван Коваленко відсидів за це п’ять років. Усі рукописи з його будинку було конфісковано, а з ними й зошит Лавріна Нечипоренка. Щоденник дивом зберігся в архіві КДБ.
У 1996 році Служба безпеки України повернула Івану Коваленку рукописи, серед яких був зошит зі спогадами про Голодомор. Донині він зберігався в родині, а з 23 листопада 2020-го став надбанням для всіх відвідувачів Національного музею Голодомору-геноциду.
У Києві біля меморіалу відбулося спочатку повернення зошита зі спогадами Лавріна Нечипоренка родиною Івана Коваленка родині автора спогадів. А Нечипоренки передала щоденник на постійне зберігання до Музею Голодомору. Ініціатором акції став історик і краєзнавець Андрій Ковальов.
Присутніми були Олександр Нечипоренко — син свідка Голодомору 1932-1933 років та автора щоденника Лавріна Нечипоренка та Марія Кириленко — донька поета, дисидента Івана Коваленка, який теж був свідком винищення українців голодом.
Цією акцією Національний музей Голодомору-геноциду розпочав масовий збір свідчень, реліквій, світлин родин, яких не оминув Голодомор 1932-1933 років.
Зошит Лавріна Нечипоренка наразі посяде основне місце в експозиції Музею Голодомору разом з іншими нововіднайденими експонатами. Згодом вони стануть основою експозиції ІІ черги Музею, яку наразі будують. Відкриття заплановане на 2023 рік.
Садибу звели у 1890 році та знищили через 134 роки. >>
Верховна Рада України в четвер, 18 липня, прийняла закон, який забезпечить добудову Національного музею Голодомору-геноциду коштом уряду Канади. >>
Українські та закордонні ЗМІ неодноразово писали про переслідування в Україні науковців, які займаються дослідженнями найбільшого злочину геноциду українців, вчиненого комуністичним тоталітарним режимом. >>
Київська міська рада визначила ще 53 пам’ятники і знаки, що відображають радянські та російські пропагандистські наративи і містять недостовірну історичну інформацію. >>
За її експонати – «скіфське золото» – Україна боролася з росією майже 10 років. Для відвідувачів виставка запрацює вже завтра, 5 липня. >>
Військова агресія рф активізувала питання визнання демократичним світом Голодомору 1932—1933 рр. злочином геноциду українців. >>