Гітлер, Сталін: Французький і Польський інститути спільно представили документальне кіно

«Питання історичної пам’яті є предметом значної частини публічних дебатів по всій Європі.

Зараз, коли наш континент переживає серйозну епідемічну та економічну кризи, нам як ніколи важливо об’єктивно й чесно дивитися на своє минуле», — зазначив посол Франції в Україні пан Етьєн де Понсен перед показом фільмів з першого меморіального циклу історії ХХ століття, презентованого Французьким інститутом в Україні у співпраці з Польським інститутом у Києві.
    

Два фільми Седріка Турба «Пакт Гітлера — Сталіна» і «Кати Сталіна, Катинь 1940», що мали відкрити меморіальний сезон, отримали шалений успіх після трансляції на франко-німецькому каналі ARTE на початку року. Режисер-документаліст, який спеціалізується на політичній історії ХХ століття, самостійно займався вивченням архівних даних для інтерпретації подій минулого.
    

Перша кінокартина, яку побачили українські глядачі в кінотеатрі «Жовтень», — «Пакт Гітлера—Сталіна». Запрошені на обговорення історики Юрій Шаповалов та Валерій Васильєв зауважили, що назва договору про ненапад між гітлерівською Німеччиною та СРСР «Пакт Молотова—Ріббентропа» не є стовідсотково правильною.

Документ, що носить імена міністра закордонних справ Німеччини Йоахіма фон Ріббентропа й голови Ради народних комісарів, народного комісара закордонних справ СРСР В’ячеслава Молотова, доцільніше називати іменами голів двох тоталітарних режимів, що панували у Європі, згідно зі стратегічними планами яких території мали би були поділеними.
    

Фільм побачив світ у 2018-му, а в 2019-му був відзначений на фестивалі FIPADOC у Біарріці (Франція). Роком потому нагороджений зіркою на фестивалі документальних фільмів «Скам» у Парижі. Стрічка розповідає про передумови й наслідки пакту, підписаного 23 серпня 1939 року, на тлі політичних передвоєнних перипетій між Францією, Англією, Польщею, сталінським СРСР та гітлерівською Німеччиною.
    

«Не можна сповна зрозуміти природу пакту Молотова—Ріббентропа без катинського розстрілу», — зауважив під час виступу посол Польщі в Україні Бартош Ціхоцький.
    

Кінострічка «Кати Сталіна, Катинь 1940», випущена цього року Седріком Турбом у співпраці зі сценаристкою Олівією Гомолінські, привідкриває завісу таємних діянь керівництва СРСР через показ людиноненависницької «еволюції» ЧК, який згодом отримав назву ГПУ, до НКВС та КДБ.
    

Окремою сюжетною лінією проходять особисті історії Саломона Словеса, медика-єврея, та офіцера з польського резерву, виведеного з країни під час так званого «визвольного» походу радянських військ 17 вересня 1939 року, Юзефа Чапського, котрий, крім того, був художником і письменником.

Останній давав свідчення перед Палатою представників США. Дослідження на вимогу Геббельса, проведені з метою викриття Катинської справи, потягли за собою роки двосторонніх звинувачень Німеччини і СРСР.

Справжніх винуватців трагедії замовчували аж до 1990-го з політичних причин, щоб не порушувати договір держав-союзниць. Значною мірою викриттям посприяли праці Микити Петрова та Арсенія Рогінського.
    

Як зазначив доктор історичних наук, завідувач сектору історико-енциклопедичних досліджень Інституту історії України НАН України Валерій Васильєв, «завжди відбувається інструменталізація історії», що змушує викривлювати реальність так, як буде зручно для прийняття фактів загалом.
    

Представники Франції відзначили роботу України в сфері меморіалістики, зокрема заснування Українського інституту національної пам’яті та створення низки фільмів на історичну тематику, наприклад «Назви своє ім’я» (2006), «Крути 1918» (2019).
    

У травні 2021 року планується продовження меморіального циклу показом фільму П. Ротмана та Н. Верта «ГУЛАГ, радянська історія».