Молдова в жіночих руках: хто така Майя Санду та чому вона перемогла на виборах президента

Молдова стала першою пострадянською країною, після республік Балтії, виборці якої дозріли до усвідомлення, що президентом країни може бути й жінка.

Майя Санду — перша жінка, яка стане на чолі Молдови.

Новообрана президентка Молдови також встановила абсолютний рекорд за кількістю відданих за неї голосів на президентських виборах у країні.

За результатами підрахунку 100 відсотків протоколів виборчих дільниць, у другому турі виборів президента Молдови Санду отримала 943 тис. 486 голосів виборців — 57,74%, що на понад 15% більше, ніж за чинного президента Ігоря Додона.

До цього найбільшу кількість голосів на президентських і парламентських виборах отримував колишній президент Петро Лучинський в 1996 році — 919 тис. 800.

Перемогу Санду забезпечили центральні райони Молдови і столиця країни Кишинів, де мешкає велика кількість виборців. У передмістях Кишинева Санду теж отримала перевагу — понад 72 відсотки голосів виборців.

Небачену активність проявили громадяни Молдови за кордоном, де проголосували 262 тисячі виборців. 93 відсотки з них віддали свої голоси за Санду.

Натомість у бага­тьох сільських районах на півночі і півдні Молдови Санду не отримала переваги. У гагаузькій автономії майже 95 відсотків голосів отримав її суперник Ігор Додон. Його також підтримали понад 60 відсот­ків у другому за величиною місті Бєльци на півночі Молдови.

Значна частина населення Молдови виступає за приєднання до Румунії. Саме ці виборці, ймовірно, підтримали на виборах Майю Санду, хоча вона відкрито не підтримує уніоністів.

«Санду, радше, виступає за «м’яке об’єднання» у межах загальної політики європейської інтеграції Молдови з Європою», — пояснює у коментарі «Радіо Свобода» редактор незалежного видання Sic.md Євген Муравскі.

Куди ж може завести Молдову жінка-президент?

«Упродовж чотирьох років він [Додон] не зустрічався ні з ким у Києві, Бухаресті. У нього не було жодного офіційного візиту. Він не зустрічався з лідерами європейських країн, у нього не було зустрічей у США… Ми маємо позбутися такого президента. Нам потрібен президент, який представлятиме народ і з яким захочуть розмовляти наші сусіди: по-перше, Україна і Румунія, і всі наші партнери по розвитку», — сказала Санду в нещодавньо­му інтерв’ю Дмитру Гордону.

Перебуваючи на посаді прем’єр-міністерки у 2019 році, Санду здійснила офіційний візит до Києва і зустрілася з президентом Володимиром Зеленським. Тоді частину промови вона виголосила українською.

«Ми в Молдові повністю підтримуємо територіальну цілісність України, і я відчуваю глибоку повагу і шану до тих українців, які пожертвували своїм життям, щоб захистити свою країну, її суверенітет, майбутнє як європейської держави», — сказала вона.

У 2016 році Санду в інтерв’ю «Радіо Свобода» чітко окреслила свою позицію стосовно анексії Криму: «Моя позиція однозначна: Крим — це частина України, окупована Росією з порушенням норм міжнародного права».

ДОСЬЄ «УМ»

Майї Санду — 48 років, вона незаміжня та не має дітей. Народилась у селі Рисіпень на півночі Молдови, неподалік кордону з Румунією. Її мама викладала музику в школі, а тато був ветеринарним лікарем.

У рідному селі майбутня президентка прожила до 18 років, потім — навчання у столиці. У Кишиневі Санду навчалася на факультеті менеджменту Академії економічних досліджень Молдови, потім починає вивчати міжнародні відносини в Академії державного управління. У 2010 році вона закінчила Школу управління імені Джона Кеннеді при Гарвардському університеті (США).

Ще до навчання в Америці Майя Санду почала працювати в молдовському представництві Світового банку. Там вона пропрацювала економісткою з 1999 по 2005 рік.

А вже після закінчення Гарварду Санду стає радницею виконавчого директора Світового банку у Вашингтоні. Після трьох років роботи там Санду повертається до Молдови, аби в 2012 році стати міністеркою освіти.

«По-перше, я хотіла повернутися, а по-друге, я завжди вважала, що освіта — це дуже важливо», — каже Санду. У 2019 році Санду стає прем’єр-міністеркою Молдови. Це сталося внаслідок союзу ідеологічно протилежних політичних таборів: проєвропейського блоку ACUM, який очолювала Санду, і соціалістичної партії Ігоря Додона. Тоді політсили утворили тимчасову коаліцію задля опору партії молдовського олігарха Влада Плахотнюка.

У листопаді того ж року парламент оголосив її уряду недовіру за ініціативи соціалістів. Майя Санду опинилась в опозиції, а уряд сформували соціалісти і Демократична партія Плахотнюка, який тоді ж залишив країну. Зараз правоохоронні органи Молдови вимагають його екстрадиції з Кіпру.

«Усі корупціонери Молдови злякалися, коли ми розробили серйозну реформу юстиції. Коли вони побачили, що це не лише розмови, а ми починаємо діяти, вони вирішили звільнити уряд», — так Санду пояснила своє усунення з посади у 2019 році.

Зараз партія Майї Санду «Дія та Солідарність» має лише 15 зі 101 мандата. Проте вона вже заявила, що збирається ініціювати дочасні парламентські вибори.