Цукровий діабет набуває масштабу епідемії: як уберегтися від важкої недуги

Ожиріння, гіподинамія, стреси...

    В Україні офіційно зареєстровано майже 1,3 млн пацієнтів із цукровим діабетом, водночас удвічі більше людей не знають про свій діагноз. Як свідчить медична статистика, у 2018 році діабет став причиною 440 інфарктів, 859 інсультів та 3тис. 248 ампутацій кінцівок. Ця недуга — третя причина найбільшої кількості смертей в Україні. Фа­хівці ВООЗ визнають, що хвороба належить до категорії епідемії: за прогнозом Міжнародної діабетичної федерації, 2030 року кількість хворих на діабет жителів Землі сягне півмільярда. Це перше неінфекційне захворювання, яке потрапило в розряд епідеміологічних. Із чим пов’язана така сумна тенденція?
    Як стверджують лікарі, на ризики розвитку захворювання впливає насамперед спосіб життя, якого людина дотримується. І це вже доведено з наукової точки зору. Хоча наше життя, здавалося б, змінюється на краще під впливом прогресу і стає комфортнішим, люди дедалі менше замислюються про здоровий спосіб життя. Вчені й медики проводили дослідження, в яких брали участь люди з надмірною масою тіла. Одна група вела звичний для себе спосіб життя, інша ж його активно змінювала: люди упорядковували власне харчування, отримували достатню кількість фізичного навантаження, хоча б звичайної ходьби. І коли порівняли показники здоров’я у цих двох групах, то у тих, хто змінив спосіб життя, ризик розвитку цукрового діабету знизився на 50 відсотків. Отож такі фактори ризику, як ожиріння, гіподинамія (малорухливість), шкідливі звички, серцево-судинні захворювання, хронічні стреси, недоліковані в дитинстві хвороби, якість продуктів, які споживаємо, відчутно впливають на виникнення недуги. Звісно, треба брати до уваги також генетичну схильність до діабету. Все це разом готує «сприятливий ґрунт» для недуги. А цукровий діабет небезпечний своїми ускладненнями.
    «Насамперед хвороба позначається на серцево-судинній системі. При цукровому діабеті незрідка трапляються інсульти, обширні інфаркти, часто — безбольові. Відбуваються також специфічні ураження мікроциркулярного русла — ретинопатія з боку органів зору, нефропатія з боку нирок і важкі зміни у верхніх та нижніх кінцівках. Але фактично при діабеті страждають усі внутрішні органи», — пояснює столичний лікар-ендокринолог Ксенія Замолотова.

Людина живе з підвищеним цукром і не відчуває проблеми

    Як попередити недугу? Насамперед, наголошує лікар, потрібно контролювати рівень глюкози в крові. Існує таке нове поняття, як «глюкозотоксичність». Тобто підвищений цукор у крові, з яким людина живе не один рік, не помічаючи особливих проблем, оскільки компенсаторні можливості організму досить великі. І ми цими можливостями користуємося, найчастіше — на шкоду собі. Десь трішки «посушило»? Мабуть, просто було спекотно, тож і хотілося пити, думає людина. А потім організм непомітно адаптувався, пацієнт уже не відчуває «дивної» спраги, і здається, що все чудово. А через рік потрапляє в лікарню із трофічними змінами нижніх кінцівок, які можуть спричинити ампутацію. «Відсоток пацієнтів, у яких недугу виявляють на такій стадії, на жаль, дуже високий, — констатує пані Ксенія. — Тому нині не тільки світова діабетологія, а й фа­хівці в Україні, міжнародні фонди намагаються привернути увагу пацієнтів саме до цієї проблеми. З’являються публікації в пресі, програми на телебаченні. І люди потроху починають розуміти: якщо організм посилає якісь «дивні» сигнали — краще цю проблему не ігнорувати. І вчасно звернутися до фахівця».
    Відомо, що цукровий діабет — не так недуга, як спосіб життя, який треба «упорядкувати» за допомогою порад лікаря-ендокринолога, дієтолога.
    «Якщо пацієнти дотримуються тих рекомендацій, які ми даємо їм при виявленні діабету чи в стані, що передує хворобі, то все так і є, — зазначає лікар-ендокринолог. — І коли порівнювати показники здоров’я сумлінних пацієнтів з аналогічними показниками їхніх ровесників, які не хворіють на діабет, то у пацієнтів вони набагато кращі. Тобто, якщо людина за собою стежить, — результат відчутний. Щоправда, я не беру до уваги генетично залежний процес розвитку ускладнень, які виникають при цій недузі.
    На жаль, тенденція така, що фактично кожен другий пацієнт із тих, кого обстежуємо, має якісь порушення обміну — або вуглеводного, або ліпідного, серцево-судинні захворювання. Головне, чого ми домагаємося, — не допустити погіршення якості життя. Тому що ускладнення від цукрового діабету дуже серйозні й дорого обходяться — як для пацієнта, так і для держави. І всі наші зусилля спрямовані на те, щоб людина не втратила зір, уникнула ампутації ніг, щоб не мала потреби щодня їздити на діаліз. А досягнути цього можна лише завдяки постійному контролю рівня цукру в крові (натще та через 2 години після їди), а також контролю показника глікованого гемоглобіну — він дає інформацію про ступінь компенсації пацієнта або допомагає при встановлені діагнозу. Якщо дотримуватися допустимих меж показників, то ризик розвитку ускладнень зводиться до мінімуму. Навіть зменшення на один відсоток показника глікованого гемоглобіну на 25 відсотків зменшує ризик макросудинних ускладнень і на 35 — мікросудинних. І за ці відсотки варто боротися».
   

ДО РЕЧІ

    З якою частотою і в яких випадках необхідно здавати аналіз на рівень цукру в крові? За словами лікаря, люди, які не належать до груп ризику (не мають серцево-судинних захворювань, ожиріння, спадкових недуг, не потерпають від порушення ліпідного (жирового) обміну), раз на рік мають контролювати рівень глюкози в крові. Показник глікованого гемоглобіну дає динаміку стану здоров’я, пов’язану з рівнем глюкози в крові, щонайменше за три місяці. Якщо ж людина належить до груп ризику, то раз на пів року терапевти, сімейні лікарі мають спонукати такого пацієнта здати відповідні аналізи.