Барвисті квіти та яскраві «звізди»: рослинні та геометричні фантазії в килимарстві

Колекція килимів Національного заповідника «Замки Тернопілля» цього року поповнилася новими цінними зразками. Ці твори декоративно-прикладного мистецтва є окрасою етнографічної збірки музеїв України, адже килимарство було поширене на теренах усієї нашої держави.

Кожен регіон мав свої особливості у техніці виконання, орнаментах та колористиці килимів. Не є винятком і Тернопілля...

Найдавніші письмові згадки про килими на теренах України датовані X століттям, та археологічні дослідження підтверджують наявність килимових виробів в античних містах і скіфських оселях Північного Причорномор’я (VII-III століття до Р.Х). Килими виконували як практичні (утеплювали підлогу і стіни кімнат), так і естетичні функції завдяки орнаментам та кольорам. Тривалий час вони були невід’ємною частиною весільного та похоронного обряду. Килими високо цінували, тож ними могли розраховуватися за інші товари чи послуги.

Окремі регіони (Полтавщина, Львівщина, Закарпаття, Прикарпаття, Буковина) славилися своїми самобутніми видами килима, відмінності якого полягали як у матеріалах, iз якого він був виготовлений, так і в орнаментах чи колористиці. На Тернопіллі, зокрема у Збаразькому районі, килимарство було одним iз найрозвиненiших художніх промислів. Майже у кожному селі мешкав майстер iз виготовлення таких потрібних килимів. Та найвідомішими осередками цього ремесла були села Кобилля, Шили, Витківці, Вищі Луб’янки та інші.

Частина цих творів декоративно-ужиткового мистецтва зберігається у фондах Національного заповідника «Замки Тернопілля». У колекції килимів, яка нараховує понад півсотні виробів, двох однакових не знайдеться. Кожен iз них має свої особливості орнаменту та кольорової гами!

Для збаразьких килимів притаманний як рослинний орнамент, так і геометричний, а також їх поєднання. Геометричні орнаменти на настінних килимах представлені у декількох варіантах. Найбільш поширеним був смугастий тип килима. Його тло розбите на кілька смуг, заповнених геометричними фігурами, найчастіше ромбами.

На іншому типі килимів центральне поле здебільшого оздоблене безперервним рапортом узору, який утворюється з повторенням восьмикутних розет (так званих «звіздів») або ступінчастих ромбів, розміщених прямими, скісними рядами або в шаховому порядку. Звичайно, такі килими облямовані каймою, яка інколи на вужчих сторонах є подвійною. Фон поля — коричневий, білий або жовтий.

Рослинні орнаментальні мотиви з плином часу зазнавали змін. Килими, що датуються початком ХХ століття, прикрашають стилізовано-рослинні орнаменти, зокрема геометризовані троянди. Та найчастіше зустрічаються килими, в центрі яких виткано пишний букет квітів, по периметру — вінок або менші букетики з таких же квіточок. Оригінальністю вирізняються килими з квітково-геометричним орнаментом, у який вплетено зображення птахів та метеликів.

Також у фондовій колекції заповідника зберігається два килими, на яких виткані дати. Такі вироби ткалися до певних подій, наприклад весілля. На одному килимі посередині витканий рік — 1911, на іншому — 1908.

Ще одним типом є сюжетні килими. Для них обирали тематику, в основі якої народний фольклор або пейзаж. Килим такого типу теж є у колекції заповідника. Його тло — вишневого кольору. Центральна частина килима є завершеною картиною: посередині протікає ріка, на берегах якої — дерева з розлогими кронами. На задньому плані захід сонця, його жовто-червоні промені відбиваються у воді. Композицію килима доповнюють квіти.

Важливим у процесі виготовлення килима є вдало підібрані кольори. Тло більшості килимів Збаражчини — вишневого або чорного кольору, проте зустрічаються із сірим або жовтим тлом. У колористиці килимів переважають зелені, червоні й жовті барви, їх гармонійно доповнюють блакитний, оранжевий, рожевий та фіолетовий.

Наталія АДАМОВИЧ,
молодший науковий співробітник Національного заповідника «Замки Тернопілля»