У нас сьогодні будуть листопадові рецепти господині зі Львова Ірини Онишкевич.
Чим частіше я знайомлюся з новими господинями, про рецепти яких, у свою чергу, дізнаюся від господинь, яких дуже поважаю, я переконуюся в тому, що кулінарія, приготування їжі, випічка — це частина душі, частина домашнього затишку, який здатна створити кожна жінка.
Причому в різних умовах, за різних життєвих ситуацій. Наша сьогоднішня господиня часто повторює: «Вірте в себе і ніколи не здавайтеся!». Коли я поговорила з нею, ще більше зрозуміла глибинний сенс цих слів.
Ірина Онишкевич живе, творить і любить. Особливо свого сина, в якого діагностували аутизм. Коли вона розповідає про те, як вони разом готують — печуть пиріжки або створюють нові смаки, як син насолоджується працею мами, як намагається допомогти, порадити, як він пишається мамою, у такі моменти здається, що людина для іншої людини — і справді цілий всесвіт.
«Ми не хочемо, щоб нас вважали не такими, як усі. Ми живемо і творимо. Син навчив мене малювати чорною ручкою. Це дуже цікаво і надихає. Пишемо казки, любимо природу і також вчимося в неї».
«Насправді не вважаю себе досвідченою господинею, але те, що я люблю готувати, це факт. Родом я з Херсонщини, вже майже 15 років живу у Львові. Вийшла заміж і помчала до Львова, — розповідає про себе наша молода кулінарка.
— Готувати завжди любила, ще змалку допомагала мамі, крутилася біля бабусі і все хотіла зробити щось смачненьке для своїх рідних. І рідні мене завжди підтримували, говорили: «М-м, як смачно!». Мій тато зараз говорить інакше: «У твоїх стравах є один недолік — вони закінчуються дуже швидко».
Такого ніхто більш зробити не зможе? Зможе!
«Страшенно люблю робити торти і декорувати їх, — каже Ірина, яка має медичну освіту. — Все почалося приблизно 12 років тому. На одній забаві був розкішний торт, декорований мастикою. Тоді я вперше такий побачила, захопленню не було меж. Можливо, той торт і забувся б, якби не почула: «Такого ніхто більше зробити не зможе». Для мене страшною, рушійною силою є слова «не зможеш», це просто величезний стимул до дій, — розповідає Іра Онишкевич.
— Так захопилася тортами. Пекла для рідних, потім для знайомих, потім для знайомих знайомих. Мені хотілося створити щось красиве, особливо в той час, коли, здавалося, весь світ проти мене. У мого сина діагностували аутизм. Тоді мій світ значно похитнувся, життя розділилося на «до» і «після». Мені здається, що торти допомогли тримати рівновагу. Бо треба було зосередитися на декорі, гармонії (не можна ж готувати з поганими думками) і трішки відволіктися від страхів.
Я готувала ночами. А потім вийшло так, що мій син уподобав спостерігати за мною, потім став допомагати. І я зрозуміла, що отримую шалене задоволення від того, що роблю, та ще й разом із дитиною. Син у всьому мені допомагає. Він надихнув мене створити кулінарний ютуб-канал. Якось я записала на відео, як Ярослав розкладає начинку на піцу, для тата. Ярославові так сподобалося відео, що він постійно його переглядав. Це стало для мене поштовхом до створення канала.
Хочу, щоб батьки готували разом із дітками. Такі моменти назавжди залишатимуть гарні спогади. А ще обожнюю вивчати історію відомих страв. Завжди було цікаво, звідки походить, хто придумав. Дуже люблю готувати давні страви, от цікаво мені, що їли наші прабабусі, тому частенько заглядаю до родинного кулінарного записничка. І нове також люблю. Закінчу свою розповідь словами від щирого серця: «Вірте в себе! Хай Вам все вдається!».
Син Ярослав – помічник в усьому
Галицький пиріг — вдасться!
Або ж Яворівський.
«Цей пиріг багато регіонів присвоюють собі, назви його різняться, — каже Ірина Онишкевич. — Але це і не дивно, зазвичай страви, які дуже подобаються людям, мають таку історію».
Форма — 30х20.
Тісто: борошно — 400-450 г, вода — 250 мл, дріжджі (пресовані) — 20 г, олія — 3 ст. л., цукор — 1 ч. л., сіль — 1/4 ч. л.
Начинка: картопля — 8-10 шт. середнього розміру, гречана крупа — склянка (250 мл), цибуля — 1-2 шт., олія для засмажки цибулі.
Варимо гречку, відварюємо картоплю. Смажимо цибулю. Змішуємо відварену картоплю з готовою гречаною кашею, додаємо обсмажену цибулю. Солимо, перчимо до смаку. Начинка готова.
Замішуємо дріжджове тісто. Залишаємо під рушничком у теплому місці підростати. Тісто розкачуємо більшого розміру, ніж наша форма, щоб можна було у нього «закутати» начинку.
Змащуємо олією. Викладаємо тісто, бортики мають виходити за межі форми. Викладаємо на тісто начинку, крайчиками тіста загортаємо начинку, накриваємо її.
Зчіплюємо краї тіста один до одного. Таким чином має вийти закритий пиріг. Змащуємо яйцем. Випікаємо при температурі 180 градусів приблизно 30 хвилин.
Можна їсти як самостійну страву. Дуже смачно з бульйоном, грибною юшкою, або грибною підливкою. Хай смакує!
Галиький пиріг і грибна юшка
Грибна юшка — коли, як не восени?
А ось і грибна юшка від Ірини — до пари, так би мовити. «Головне — споживати лишень грибочки, в яких ви впевнені на всі 100%» — наголошує господиня. — Пропоную приготувати грибну юшку з сушених грибів. У мене білі й лисички».
Отже, на 3-літрову каструлю нам знадобиться: 70-100 г сушених грибів, 200 г м’яса (курка/качка/індик) морквина, цибулина, 1-2 зубці часнику, 50-100 мл — сметани/вершків. Сіль, перець, спеції до смаку.
Гриби промиваємо, замочуємо у холодній воді на 2-3 години. Готуємо бульйон (на повільному вогні). До м’яса птиці додаємо моркву, цибулю, спеції. Гриби проціджуємо (воду з них не зливаємо), ріжемо гриби на менші шматочки.
Додаємо до бульйону і гриби, і юшку, яку процідили. Варимо все разом не менше 2 годин (на повільному вогні). Витискаємо часничок. Додаємо сметану. Все гарненько кипить хвилин 5. Усе, запашна юшка готова!
Бабусині пиріжки — хороші спогади
«Восени дуже хочеться запашної випічки до теплого чаю. У моїй сім’ї в такий час найактуальніші пиріжечки з яблуками або яблучним повидлом, із дріжджового тіста, за старим, бабусиним, рецептом. Можливо, і вам ця випічка навіє хороші спогади», — вважає кулінарна майстриня Іра.
Складники: 300 мл молока, 500-600 г борошна, 25 г пресованих дріжджів, 50 г масла чи маргарину, 150 г цукру, яйце, дрібка солі і яблучне повидло чи варення.
У теплому молоці розводимо дріжджі. Додаємо 50 г цукру. Перемішуємо. Накриваємо чистим рушником. Даємо опарі поніжитися у теплому місці, допоки не почнуть утворюватися горбики-ямочки. Опісля в опару додаємо розтоплене (тепле) масло/маргарин, сіль, яйце, решту цукру.
Замішуємо тісто, поступово додаючи борошно. Тісто добре вимішуємо, але легко, допоки не відставатиме від рук. Знову накриваємо рушничком. І ставимо підійти у тепле місце. Коли тісто підійде, легенько його ще раз вимішуємо.
Підійде вдруге — можемо готувати пиріжки. Даємо виробленим пиріжкам підійти у формі. Змащуємо яйцем і випікаємо при температурі 200 градусів, до готовності. Добре, якщо готувати з дітьми, рідними людьми. Тоді пиріжечки стають іще смачнішими. Спробуйте!
Смачна, красива і солодка «Сваха»
«Пропоную пляцок для любителів шоколаду і горіхів. Цьому рецепту вже понад десять років, і ми готуємо його майже на всі свята. Хай і вам смакує!» — каже Ірина Онишкевич і ділиться рецептом святкового торта.
Інгредієнти для трьох коржів: яйця — 6 шт., цукор — 400 г, масло вершкове — 1 ст. л., сметана — 1 ст. л., розпушувач — 1 ст. л., борошно — 150-200 г, какао — 2 ст. л., арахіс — 100 г (подрібнений, обсмажений), шоколад — 100 г (тертий на тертці).
Крем: масло вершкове — 300 г, згущене молоко — 200 мл., какао — 2 ст. л.
Жовтки перетерти з 200 г цукру. Додати масло, сметану, розпушувач. Перемішати. Підсипати борошно, замісити тісто. Розділити його на три частини. Білки збити з 200 г цукру, додати какао. Форму для випікання застелити фольгою.
Одну частину тіста розтиснути по формі тонким шаром. Полити білками. Посипати арахісом і шоколадом. Ставити у розігріту духовку при температурі 180 градусів приблизно на 15-20 хв. Так випікаємо ще два коржі, які у нас залишилися.
Крем: До згущеного молока додати какао. Збити м’яке масло, додати до нього згущене молоко з какао. Збивати до густоти. Сире згущене молоко можна замінити на варене, тоді какао додавати не треба. Прикрашаємо і влаштовуємо свято душі!
«Хай вам усе вдається!» — після кожного рецепту бажає молода кулінарка зі Львова Іра Онишкевич. Вона впевнена: якщо їй вдається, то вдасться й усім, хто хоче готувати, пекти, хто бажає творити свято власними руками. Смачного!
