Провал на місцевих виборах і зростаючі протиріччя всередині фракції «Слуга народу» підштовхують президента Зеленського до розпуску парламенту і проведення дострокових виборів.
Все гучніше лунають голоси скептиків усередині «Слуги народу», що передрікають не тільки перезавантаження Верховної Ради й уряду, а також і розпад президентської партії на кілька нових проєктів.
У разі поглиблення внутрішньої кризи, у Банкової буде два варіанти: створити нову коаліцію з залученням інших фракцій або піти на дострокові вибори, які все одно призведуть до коаліційного процесу. В якому випадку Володимир Зеленський може розпустити парламент і чим у такому випадку ризикує офіс президента — з’ясовував «Апостроф».
Фактор «групи Коломойського»
Місцеві вибори суттєво підігріли протиріччя всередині фракції СН. Є ризик, що після провального для «слуг» голосування на місцевих виборах почнеться черговий виток кризи всередині президентської фракції з виходом з її складу депутатів.
У такому разі перед Банковою замайорить два варіанти: створювати коаліцію з іншими партіями (що само по собі є дуже проблематичним) або ж Володимиру Зеленському доведеться спочатку пустити «під ніж» уряд Дениса Шмигаля, а потiм розпустити парламент, оголосивши дострокові вибори. Саме такий прогноз у недавньому інтерв’ю озвучив відомий народний депутат від «Слуги народу» Микита Потураєв.
За його словами, криза в СН перейде у відкриту фазу, якщо з фракції вийдуть парламентарії від так званої групи Коломойського.
«Дивіться, є група Ігоря Валерійовича, це десь 40-45 депутатів. У нас у цілому 245 «багнетів». Віднімаємо 45. Отримуємо 200. У такій ситуації потрібна коаліція... Якщо не «За майбутнє» і «Батьківщина», то «Європейська Солідарність» і «Голос»? Вибір невеликий. Але така ситуація складна для президента. З точки зору виборів. Тому він буде обирати. Або розпуск парламенту», — сказав Микита Потураєв в одному з недавніх інтерв’ю.
«Група Коломойського» — неформальне об’єднання нардепів, яких пов’язують iз відомим олігархом. За ними з самого початку роботи парламенту поточного скликання тягнеться низка скандалів і «темних історій».
У разі демаршу прихильників Коломойського, перед Володимиром Зеленським відкривається дуже вузьке вікно можливостей.
«Відставка уряду Дениса Шмигаля. Думаю, за це без проблем проголосують всі інші фракції, та й у нашій бажаючі знову «сісти на схеми» знайдуться. Запуск 60 днів для формування коаліції і нового Кабінету Міністрів. Відсутність уряду, далі — розпуск», — говорить Микита Потураєв.
На його думку, до наступної парламентської кампанії «Слуга народу» може розвалитися на 2-3 партії, одна з яких залишить за собою бренд СН. У підсумку, як він припускає, перші дві партії будуть правоцентристські і лівоцентристські відповідно, а третя — без вираженої ідеології, але з орієнтацією на Володимира Зеленського.
Удаваний спокій керманичів
Керівництво парламенту поки демонструє спокій. Спікер Дмитро Разумков заявив, що наразі немає підстав для розпуску парламенту. Глава фракції СН Давид Арахамія також наполягав, що ймовірність дострокових парламентських виборів становить менше одного відсотка.
Політичні спостерігачі не можуть розділити оптимізм керівництва ВР.
«Протиріччя в СН загострюються. Між окремими внутрішньопартійними групами пролягла нездоланна прірва. Учасники мега-фракції не можуть знайти спільну мову з ключових питань політичного та економічного розвитку країни. Якщо кожне голосування буде обходитися для Банкової занадто «дорого» (в політичному плані), то президент може піти на дострокові парламентські вибори.
Не виключено, що буде офіційний розкол фракції «Слуга народу». Для цього потрібен тригер, який з’явиться після місцевих виборів, коли в деяких областях не вийде сформувати потрібну для Банкової більшість в облрадах», — зазначив у розмові з «Апострофом» керівник Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.
«Слуга народу» опинилася в непростій ситуації, а місцеві вибори для президентської партії стали тим самим холодним душем, про який їх попереджали весь цей час. Про наслідки «Апострофу» розповів експерт Українського інституту політики Кирило Молчанов.
«Якщо після місцевих виборів відцентрові тенденції в СН зростатимуть і буде постійна нестача голосів щодо законопроєктів, то виникне ситуація, про яку говорив Микита Потураєв. Або доведеться створювати нову коаліцію (питання — з ким?), або йти на дострокові вибори. Для президента розпуск парламенту стане крайнім варіантом, коли вже зовсім припече і потрібно буде істотно розрядити обстановку», — говорить Кирило Молчанов.
У разі дострокових виборів у ВР, від президентської партії відколеться електорат, який з самого початку не був для «Слуги народу» базовим. Як зазначають спостерігачі, на південному сході виборці, найшвидше, повернуться до «традиційних» партій, таких як «Опозиційний блок» і «Опозиційна платформа — За життя» (ОПЗЖ) (цю тенденцію вже підтвердили місцеві вибори).
Ура-патріоти з ЄС Петра Порошенка мають шанси відкусити частину електорату в центральних і західних областях. «Батьківщина» також має шанси отримати голоси виборців, незадоволених економічною і соціальною політикою «Зе-команди», а таких набирається багато.
Якщо «Слуги народу», як припускає Микита Потураєв, підуть 2-3 колонами, то це тільки посилить проблему для Володимира Зеленського. Умовно прозахідне крило СН конкуруватиме з ЄС Петра Порошенка. Частина «слуг», орієнтованих на південно-східні регіони, протистоятиме «Опозиційній платформі» та ОПЗЖ.
За відсутності серйозних зрушень по Донбасу прихильники президента тут також програють. В обох випадках «зелені» гратимуть на чужому полі, а Володимиру Зеленському доведеться вибирати, яку саме групу тягнути за рахунок особистого рейтингу.
ігор Коломойський.
Втрачені можливості
Питання полягає ще і в тому, наскільки офіс президента зміг скористатися воістину унікальним шансом (власна мегафракція в Раді) для реалізації давно назрілих реформ.
Як зазначив у розмові з «Апострофом» старший економіст CASE Україна, член Несторівської групи Володимир Дубровський, Зеленський став першим главою держави в історії незалежної України, який отримав повністю лояльну до нього парламентську більшість.
«Маючи такий ресурс (підконтрольна парламентська більшість. — «Апостроф»), президент міг вистрибнути «за прапорці», розпочати системні реформи в державному управлінні та економіці, будувати і зміцнювати інститути, засновані на верховенстві права. У підсумку наявність мега-фракції Володимиру Зеленському ніяк не допомогла, і навіть у деякому сенсі завадила. Щоб вискочити «за прапорці», потрібно розуміти, що шлях між ними веде в глухий кут. Президент проявив самозаспокоєність, вирішивши, що й так усе йде ніби добре, і «ми всіх зробили». На такому тлі він самовпевнено вирішив, що змінювати підходи не потрібно», — зазначив Володимир Дубровський.
За його словами, президентську мегафракцію розколюють не лише політичні, а й економічні протиріччя.
«Частина «Слуги народу» виступає за виважену макроекономічну політику та продовження співпраці з Заходом. Частина депутатів, перебуваючи під впливом промислового лобі, наполягає на запуску друкарського верстата нібито з метою «оживлення» економіки. Таку тезу просуває зокрема нардеп від СН Людмила Буймистер, що входить у парламентський Комітет iз питань економічного розвитку. Поки немає явних ознак, що Банкова пішла на емісію, але такий ризик все одно зберігається. Влада легко піддається спокусі простих і одночасно неправильних рішень. Коли офіс президента і нардепи зіткнуться з дилемою — менше витрачати або надрукувати більше грошей — вони можуть вибрати останній варіант», — зазначив експерт.
Ризики для Зеленського
Дострокові вибори, якщо президент на них зважиться, проходитимуть у непростій обстановці. Відсутність миру на Донбасі й гучних посадок корупціонерів, «коронакриза», яка відправила і без того кволу економіку в нокдаун, «принади» чергового опалювального сезону, падіння рейтингів і пробуксовка реформ призведуть до того, що Володимиру Зеленському буде важче витягати «слуг» за рахунок власного бренду.
Є підстави вважати, що оточення на Банковій нашепотіло Володимиру Зеленському, що його політичним позиціям нічого не загрожує і можна піти на ризик iз перезавантаженням парламенту й уряду.
Заодно перекласти відповідальність на міністрів і народних депутатів. Нинішнє керівництво офісу президента в особі Андрія Єрмака монополізувало зв’язок Володимира Зеленського з зовнішнім світом. Президенту намагаються доносити лише позитивну інформацію. У такій ситуації є велика спокуса підтримати рейтинг, що падає, за рахунок перекладання відповідальності на Кабмін і ВР.
«Подібні настрої простежувалися у недавньому посланні Володимира Зеленського до парламенту. Практично вся його промова звелася до того, що він рятував себе персонально: все хороше — заслуга президента, а всі проблеми походять від уряду, парламенту або ще звідкись. Не виключаю, якщо ситуація зайде в глибоку кризу і навесні потрібно буде випустити пару, то президент може принести в жертву парламент і уряд», — говорить Кирило Молчанов.
Однак українське суспільство влаштоване так, що всі проблеми пов’язують саме з главою держави. Прихильникам президента буде проблематично пояснити провали тим, що за економіку «відповідає уряд».
«Володимир Зеленський залишається одним iз найбільш рейтингових політиків, і ще здатний витягнути за рахунок свого іміджу партію, але рейтингова інерція зменшується з кожним місяцем карантину. Все йде до того, що з президентом залишиться тільки його ядерний електорат. Монобільшості у Володимира Зеленського вже не буде і все одно доведеться шукати партнерів для коаліції», — говорить Віталій Кулик.
При цьому в кулуарах уже ходять чутки, що незабаром у «Слузі народу» почнеться масовий вихід мажоритарників, незадоволених тим, що перед місцевими виборами нагорі влаштували розпродаж квот у партійних списках. Про загрозу бунту говорили ще у вересні, але на якийсь час їх вдалося утримати під контролем.
Тепер, після провалу «Слуги народу» на виборах, багато хто з них може вирішити, що зараз саме час покинути президентську фракцію.
У такому разі «зелених» і президента чекає дуже складний період: уже офіційний розпад монобільшості й необхідність домовлятися про формування коаліції з іншими партіями. Якщо ж зробити цього не вдасться, то скоро на Україну чекають нові позачергові парламентські вибори, які радикально змінять розстановку сил у нашій політиці...
