Питання інклюзії набуває з кожним роком все більшої актуальності в Україні.
У школах дедалі активніше впроваджується інклюзивне навчання, завдяки якому світ стає відкритішим для дітей з особливими освітніми потребами.
З’являється навіть інклюзивна література — художні твори, орієнтовані на формування позитивного сприйняття інвалідності та особистої різноманітності.
Це саме той випадок, про який українська народна приказка каже: «Книга вчить, як на світі жить». Адже популяризація інклюзивної літератури може вплинути на розвиток толерантнiшого світогляду дорослих та дітей.
Про це «Україна молода» поговорила з Оленою Осмоловською, письменницею й поеткою, громадською діячкою, директоркою «Видавничого центру «12», який одним iз першим в Україні став видавати та пропагувати інклюзивну літературу.
«Побудувати інклюзію в суспільстві неможливо без культурного виховання сприйняття інакшості»
— Сьогодні не так багато вітчизняних видавництв, серед яких добре відомі «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Видавництво Старого Лева» та «Видавничий центр «12», видають книги, героями яких є люди з особливими потребами, — каже пані Олена.
— Треба визнати, ці книги доволі складно сприймаються читацькою аудиторією саме через те, що така література підсвідомо асоціюється у людей з бажанням пожаліти, пережити разом трагедію головних героїв — тобто з сумом та стражданням. Батьки наполегливо намагаються відсторонити своїх дітей від зайвих страждань та переживань.
Проте з цієї ситуації є доволі простий вихід — зміщення акцентів від трагедії до цікавої історії. Усі люблять цікаві історії, а діти — особливо. І саме через цікаву історію набагато простіше донести розуміння того, що усі люди різні. А люди, які мають певні особливості розвитку, потребують, перш за все, сприйняття та розуміння, а потім, звісно, адекватної допомоги.
—Що, власне, підштовхнуло вас займатися інклюзивною літературою, видавати такі книжки в Україні?
— Це, напевне, покликання. «Видавничий центр «12» iз часу своєї появи займається активною презентаційною та просвітницькою діяльністю. Наш девіз — «Кожна дитина має право побачити себе у книжках». Побудувати справжню інклюзію у суспільстві неможливо без культурного виховання сприйняття інакшості. І книжки — дієвий інструмент.
Наше видавництво в 2016 році фактично стало ініціатором системного розвитку інклюзивної літератури в Україні та впровадження самого терміну «інклюзивна література» на
українському книжковому ринку.
Було проведено Всеукраїнський культурно-просвітницький проєкт «Інклюзивна література». Після того проєкту видавництво отримало багато відгуків від читачів, бібліотекарів та батьків щодо активного розвитку цього напряму.
Видавництво стало ініціатором та організатором інклюзивних літературних конкурсів для дорослих та дітей, наприклад, Інклюзивний літературний конкурс імені Дмитра Ружевича. Спецвідзнака Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» — «Інклюзивні оповідання «Terra інклюзія» http://koronatsiya.com/inklyuzivni-opovidannya-terra-inklyuziya/.
Особлива книжка про особливих людей.
«Чесно про інвалідність, життя та смерть»
—На початку 2020 року «Видавничий центр «12» виграв грант від Українського культурного фонду на видання та промоцію українського перекладу інклюзивних творів для дітей фінської письменниці Туули Пере. Чому для українського читача ви обрали інклюзивні книги саме фінської письменниці?
— Детальне знайомство видавництва з інклюзивними творами успішної дитячої письменниці, доктора права, мами трьох дітей Туули Пере відбулося на Франкфуртському книжковому ярмарку минулого року. У творах письменниці фахово та доступно висвітлюються моменти поваги до прав людини.
Туула Пере — автор понад 30 дитячих книжок, активно виступає з лекціями в школах та бібліотеках, бере участь у міжнародних книжкових виставках. У своїх книжках не лише порушує складні питання, а й відшукує на них відповіді.
І потім, Фінляндія — країна, де рівність прав та повага до людини є аксіомою. Наш українсько-фінський проєкт поширює фінський досвід сприйняття людей з інвалідністю серед українців. Саме тому вирішили видати трилогію під спільною обкладинкою з назвою «Перлинка, наш метелик» — твори для дітей молодшого шкільного віку про життя, хворобу, смерть, любов та співчуття.
—А що особливо вирізняє книги Туули Пере на тлі інших інклюзивних книжок?
— У книжках фінської письменниці літературно виважено показане непросте життя родин, у яких зростають діти з інвалідністю. Питання інвалідності, життя та смерті, стосунків у родині висвітлюються у книжках для дитячої аудиторії чесно, але не залишаючи відчуття розпачу. Наприклад, у першій книзі «Ласкаво просимо додому, Перлинко» ми знайомимося з родиною хлопчика Джейкоба. Його мама вагітна, і він iз нетерпінням очікує на появу сестрички.
Батьки говорять йому, що сестричка народиться хворою і потребуватиме особливого догляду. Коли дівчинка народжується, Джейкоб помічає, що в неї пальчики, немов перлинки. Так його сестричка й отримує ім’я Перлинка.
У третій книзі Перлинка помирає, і для хлопчика це найсумніший день. Бабуся пояснила, що сестричці настав час піти. Він запитує у бабусі, чи пам’ятатимуть вони її, чи не вдаватимуть, що її ніколи не було. І бабуся запевняє, що такого ніколи не трапиться, адже любов неможливо забути…
Такі книжки допомагають зрозуміти багатьох людей, які мають «свої» важкі історії. Ці твори мають і терапевтичний ефект, і просвітницький. Бо не лише допомагають пережити важкі життєві моменти, а й розширюють межі сприйняття дійсності, розвивають чуттєвість, взаємну повагу, сприйняття інакшості. Такі книжки не є суто розважальною літературою, це відповідальний погляд на чуже життя. Добре, коли такі книжкові історії читаються та спільно обговорюються у родині, у дитячих колективах.
